Віталій Федорів пропрацював на посаді голови Івано-Франківської ОДА близько шести місяців у кризовий період – коронавірус, економічна криза, червневі паводки тощо. Після цього його неочікувано звільнили – прямо на лікарняному, адже Федорів саме тоді захворів на коронавірус. А згодом він не менш неочікувано став заступником голови Івано-Франківської ОТГ Руслана Марцінківа – і займатиметься питаннями сіл, що входять у громаду.

«Галицький кореспондент» поспілкувався з Віталієм Федорівим про його роботу на посаді голови ОДА, ставлення до «Слуг народу», виборів та його звільнення, а також – про проблеми і перспективи, які можуть принести місту села Івано-Франківської територіальної громади.

– Пане Віталію, розкажіть, чому вас звільнили через пів року роботи?

Насамперед скажу так: я не коментуватиму рішення президента. Воно є, його бачила громадськість. Я подякував за той період роботи і подав заяву, президент мені також подякував за роботу. Вважаю великим досягненням, що у моїй кар’єрі була така посада. Було багато речей, які цьому передували. Я працював заступником Дениса Шмигаля, і без цього, впевнений, не зміг би обійняти посаду голови.

– Повінь, коронавірус, економічна криза – чи впорались ви з цими викликами?

Щодо коронавірусу, наша область зараз має перше місце за показником госпіталізації пацієнтів з COVID-19. Тобто допомога хворим надається найкраще в Україні, медичні заклади були готові, обладнання і ліжка є. Я дякую всім причетним до цього і також зазначу, що і моя заслуга тут є.

Втім, «ковідом» все не завершилося – велике навантаження дала стихія у червні. Але, тим не менше, всі 476 мільйонів, які нам дала держава, ми виплатили постраждалим і виділили на відновлювальні роботи. Будь-хто може поїхати на об’єкти і подивитися – відновлені дамби, мости тощо. Я слідкував за тим, щоб всі гроші пішли туди, куди мали піти.

– Тобто ви кажете, що впоралися з викликами. То чому ж вас все-таки звільнили?

Президент прийняв таке рішення, це його право, і я не хочу коментувати дії президента. Але особисто я маю такі думки, що найбільший вплив на це рішення, мабуть, мали результати виборів. Бачимо, що наша область дала невисокий результат президентської партії «Слуга народу».

Я пишаюся тим, що став чи не першим головою ОДА, який забезпечив чесні і прозорі вибори. Жодна з політичних партій не заявляла про адміністративний тиск, про залякування. Також це був перший випадок на Прикарпатті, коли голова адміністрації, тобто я, не вів пропрезидентську партію на вибори і не брав у них участі. Дехто з моїх заступників на вибори йшов, про це я знаю.

Я взагалі не розумію, як голова ОДА може йти на вибори. Роботи є більше, ніж достатньо, а для виборів треба брати відпустку місяців на два і займатися винятково ними, вести агітацію. Я не уявляю, як я мав би це зробити в умовах коронавірусу і стихійного лиха. Тож я не йшов на вибори, а займався посадовими обов’язками.

– Далі ви несподівано для всіх стали одним із десяти заступників Руслана Марцінківа. Пропозиція надійшла від нього чи це ваша ідея?

Пропозиція стати заступником надійшла від Руслана Романовича після мого звільнення. До цього моменту ми не співпрацювали якось особливо тісно, і якщо ви питаєте про це – ні, я не готував собі такий «запасний майданчик». Але мені це запропонували, і я погодився. Маю цілу низку напрацювань, планів та ідей щодо того, що потрібно буде зробити у майбутньому. Я буду займатися інтеграцією сіл у громаду і співпрацею міста з ними.

Щодо того, що заступників десять. Вважаю, що зараз це потрібно. Можливо, через років чотири-п’ять і не треба буде стільки людей, але сьогодні треба приділити увагу багатьом новим напрямкам.

– Чи встигли ви вже хоча б побувати в кожному з 18 сіл Івано-Франківської ОТГ?

Ні, у всіх селах я ще не встиг побувати. Але можу точно сказати: знаю про ситуацію в селах і відчуваю, що потрібно людям. Адже я народився і все життя живу у приміському селі Братківці, яке зараз увійшло в Івано-Франківську громаду. Працюючи на посаді голови ОДА, завжди намагався допомагати селам – зробити освітлення чи заасфальтувати вулицю.

Варто сказати ось що. В Івано-Франківську ОТГ увійшли села, які вже давно були приміськими – Крихівці, Вовчинець, Микитинці тощо. Там реалізовано вже чимало успішних проєктів, є значний досвід. І маємо села, як-от Камінне, які лише починатимуть розвиток у складі громади.

– Почнемо не з проблем. Що села можуть запропонувати для розвитку Івано-Франківської територіальної громади і що вони пропонують зараз?

Є та сторона, яка йде в бік Яремче – це Черніїв, Березівка, Хриплин, Братківці, Тисменичани і Камінне. Туди є залізнична колія. Це відкриває великий фронт для розвитку там інвестиційних майданчиків і промислових хабів, адже логістика вкрай важлива для виробництва.

І в цьому ж географічному напрямку зможуть розвиватися готельний і туристичний бізнес. Дорога там зараз зроблена дуже добра, нова, маємо чудове сполучення, треба лише працювати. Має бути якесь державно-приватне партнерство, або міська рада ОТГ виділяє ділянку, й інвестор зводить там свій готель чи розважальний центр. Але це повинно бути так, щоб туди було цікаво заїхати і дітям, і дорослим – подивитися, сфотографуватися.

Взагалі, ми хочемо зробити так, щоб жителі Івано-Франківська мали куди приїхати  на відпочинок у межах ОТГ. Щоб людям було цікаво, щоб їх там чекали гарні умови і гостинні місця. Маємо річку Бистрицю, вздовж неї можна робити багато чого. У Добровлянах, до прикладу, вже є кінно-спортивний клуб, де можна покататися на конях, і відбою від гостей вже немає.

– Щоб турист або інвестор доїхав до села, туди має бути дорога. Скільки кілометрів доріг веде до сіл ОТГ і в якому вони стані?

Тут варто зразу сказати, що більшість доріг, які є в нашій громаді, – місцевого значення, і вони перебувають на балансі підприємства «Дороги Прикарпаття», а не на балансі ОТГ. Обслуговуємо їх, відповідно, також не ми. Точну цифру вам назвати зараз не можу, але це близько ста кілометрів. В першу чергу плануємо робити близько 30 кілометрів дороги – це напрямок Братківців, Камінного. Покращення стану цих доріг – наш пріоритет.

Наша робота у цьому напрямку тільки починається. Зараз 12 новоприєднаних сіл передають нам комунальні дороги та інші об’єкти, ми ставимо все це майно на баланс профільних управлінь і департаментів тощо. Це довгий і складний процес, але він зараз йде дуже швидко. Також ми від себе пишемо листи в різні інстанції з проханням передати всі дороги ОТГ у нашу власність. Втім, наразі це неможливо, бо заборонено законом. Тому треба буде лобіювати зміни до законодавства.

– Поговоримо про проблему зі сміттям, яким зараз завалені околиці сіл і сміттєві полігони. Що плануєте робити?

Маємо справді непросту ситуацію. Я підтримую рішення про те, що іншим громадам треба заборонити вивіз сміття на полігон у Рибному або зробити його суттєво дорожчим. Ще на посаді голови ОДА я неодноразово говорив про потребу виділити, як мінімум, 10 гектарів в селі Рибне під сміттєпереробний завод. Є інвестор, який готовий це зробити, але земля наразі у власності Міністерства оборони.

Якщо цей завод буде збудований – а це надважливе питання, то це допоможе вирішити проблему зі сміттям не лише в нашій громаді, а на всьому Прикарпатті. Наразі цього рішення, на жаль, немає. Але і уряд, і наші нардепи знають про проблему. Будемо бачити.

Щодо обслуговування сіл і вивезення сміття, ми проводимо відкритий конкурс і визначимо три-чотири підрядники, які будуть вивозити відходи з навколишніх сіл. Звичайно ж, люди повинні розуміти, що ця послуга буде досить дорогою, адже треба буде оплачувати і паливо для машин, і інші витрати, і зарплати робітників. Тариф буде встановлено на рівні не менше 22 гривень на людину на місяць. Буде якісно, але за це треба буде платити.

– Які ще проблеми є по селах?

Ми плануємо почати з банального і важливого питання – з благоустрою. Руслан Марцінків ініціював таку річ: у кожному селі нашої громади вводимо щонайменше по дві посади працівників з благоустрою. Вони будуть косити траву на узбіччях, біля пам’ятників і автобусних зупинок, розчищати цвинтарі і тому подібне. Це прості речі, але в деяких селах цього ніхто ніколи не робив, і людям це потрібно.

А якщо десь, наприклад, будуть спилювати старі трухляві дерева, то деревина йтиме на дрова і на опалення закладів, де стоять твердопаливні котли. Це дозволить зекономити гроші. А економія у видатках і нарощення доходів зараз є нашим основним пріоритетом. Таке завдання нам поставив міський голова.

Звичайно, в селах є міграція робочої сили, потрібно працювати над створенням робочих місць. Для цього ми шукаємо інвесторів, запрошуємо їх і створюємо умови. Залучаємо до цього і грантові кошти.

– Назвіть село, яке має найбільший потенціал і зможе принести громаді найбільше користі.

Зараз дещо зарано говорити про це. Але все ж є великий потенціал у села Хриплин. Там є залізнична станція і є можливості для розвитку виробництва, промислової зони. Звісно, для цього треба привести до ладу дороги, каналізації, енергомережі тощо. Ми цим займемося.

У перспективі – створення індустріальних парків. Вже маємо один, «Аркан». Він приватний, але все одно це великий успіх для міста. За такими речами велике майбутнє, це світовий досвід. Можливо, щось таке зможе бути й у Хриплині.

– І назвіть село, яке є найбільш проблемним.

Тут не можна виділяти один населений пункт, тож назву три села – Підпечери, Камінне, Драгомирчани. Цим селам будемо приділяти найбільшу увагу. Тут видно брак спілкування сільських голів зі своїм же населенням, є певна роздвоєність, бачимо певні «групи впливу». Люди розділилися і підтримують різних кандидатів на посаду старост. 

По суті, там не було голів, яким би довіряли люди і про діяльність яких було б хоч щось відомо. А охочих щось робити на благо сіл не так вже й багато. Як мінімум, щоквартально будемо проводити великі зустрічі з громадами цих сіл, спілкуватися з людьми, щоб почути їхні потреби.

А про базові речі знаємо і так – потрібно забезпечити села комунальним транспортом, зробити для цього транспорту дороги, освітлення на цих дорогах, а також під’їзди до шкіл, садочків та ФАПів. Повірте, це величезний фронт робіт, який потребує сил і підготовки.

Розмовляв Тарас ВОЛОШИН