Корінна гуцулка Анна Круліківська родом з гірського мікрорайону Дора (Яремче). Тут народилася, тут і мешкає. У її родині і батько, і мати завжди вишивали, шили, в’язали. Любов до цієї праці передалася дочці. Майстриня створила оригінальну колекцію ляльок у традиційному національному одязі, притаманному різним регіонам України. Перед початком роботи вона досліджує традиції місцевості та одягу до найдрібніших деталей.

Коли кілька років тому до Дори приїхала з Канади пані Лідія Волянська, то організувала гурток, де збиралися горянки. Вона навчила жінок шити одяг для ляльок в гуцульському стилі. Кожна з п’яти майстринь робила якусь одну-дві операції. Хтось шив сорочки, хтось постоли, хтось хустки. Ці ляльки користувались попитом і в Україні, і за кордоном.

Ця праця дуже запала в душу пані Анні. І коли гурток розпався, то жінка почала робити всю роботу сама. Спочатку для дітей, потім для родичів і друзів. Перші ляльки дарувала, згодом виготовила їх стільки, що могла організувати персональну виставку.

Рідні мотиви

Майстриня Круліківська почала одягати ляльок у свій рідний гуцульський стрій. Сама розробила модель капелюха. А чоловік Олександр виготовив топірці і шаблі. Найкращими в колекції Анни Василівни є ляльки в одязі присілка Дори.

Це, зокрема, молодий і молода в рантуху (елемент одягу, що нагадує шаль). Одяг молодої складається тільки з однієї запаски ззаду, а спереду – квітчастий фартух, кептарик, вишита сорочка, коралі, хустка. Багата молода мала дві-три хустки, коралі були великими і скляними.

Рантух мав особливе призначення. У церкві священик обв’язував ним молодих і водив навколо престолу. Його шили з білого полотна і прикрашували зеленим шпарагусом, міртою. На голові в молодої – вінок з поролонових різнокольорових квітів, обрамлений бісером та кольоровими цятками і стрічками. На ногах молода мала в’язані з білої шерсті капчури та постоли. Лялька-молодий був убраний у вишиту сорочку, штани, капчури, постоли, капелюх. Сорочка – зі старого білого тканого полотна.

Чи не найкращими в колекції є чотири ляльки (батько, мати, син і дочка), які пані Анна назвала «Дорянська сім’я». Мати, наприклад, зображена в хустці з тороками, що зав’язана навколо шиї.

До витоків

До речі, останнім часом молоді в Дорі починають йти до шлюбу у справжньому гуцульському одязі. Коли просять на весілля, теж ходять у національних строях. Правда, на другий день молода все ж вбирає весільну білу сукню.

Раніше люди були бідними, їм було не до вельонів і не до суконь, а гуцульський стрій був у кожній оселі. І тепер національний одяг потроху повертається. Гуцули намагаються придбати або виготовити собі запаски, кептарі, постоли.

Кептарі раніше шили з натуральної овечої шерсті і прикрашали їх шкірою. На ній були вибиті дірки, оздоблені металічними кружальцями. На жаль, зараз ніхто так вже не робить. Сучасні кептарі і давні дуже відрізняються.

Широкий кругозір

Потім у Анни Василівни з’явилася ідея пошити національний одяг для ляльок з усіх областей України. Адже у кожного регіону – свій одяг. Одні, до прикладу, мали корсети, інші – ні. Нині в її колекції є одяг Чернівецької, Полтавської, Харківської, Закарпатської, Волинської, Дніпропетровської, Київської, Донецької, Херсонської областей. Чоловік Олександр виготовляє дерев’яний стелаж, на якому помістяться усі ляльки.

Якщо є всі необхідні матеріали та час, то пару ляльок пані Анна може виготовити за два-три дні. Каже, що вже «набила руку». Всього вона виготовила понад сто ляльок. Зараз вони є в колекціях багатьох людей в Україні та за кордоном. Охочі можуть замовити ляльки у національних строях (пара – 400 грн.), зателефонувавши чи приїхавши до майстрині. 

У Дорі Анну Круліківську знають всі. У кожній кімнаті її приватного будиночка і літньої кухні на стінах вишиванки, картини з бісеру. Все тут дихає творчістю. Анна Василівна веде активне громадське життя, є керівником народного аматорського драматичного колективу «Доряни», який відроджує місцеві традиції та фольклор. Колектив з виставами на сучасні теми є частим гостем на обласних та всеукраїнських сценах. Майстриня Круліківська є лауреатом ХІХ Міжнародного гуцульського фестивалю.

 

Юлія БОЄЧКО

Читайте також:

Гуцульський світ крутився навколо вівці

Проміняти місто на село

Не тільки руками, а й серцем…