Жанр: жахи, фентезі, бойовик
Режисер: Гарі Шор

«Дракула. Невідома історія» – фільм у жанрі фентезі, що поєднує в собі також елементи жахів, драми та бойовика. Ця стрічка є дебютною режисерською роботою Гарі Шора.
У фільмі розповідається про принца Валахії – Влада ІІІ. На відміну від історичного прототипу (і взагалі, канонічного образу), у стрічці він показаний як чудовий сім’янин та великий, всіма улюблений правитель. Та одного дня Махмед ІІІ прийшовши на землі Валахії і поставив ультиматум принцу: 1000 дітей з Волоської землі та його син – або війна. Як «мудрий правитель», Дракула обирає другу опцію. Розуміючи, що його війську не впоратись із поставленим завданням, він звертається по допомогу до древніх темних сил, у результаті перетворившись на вампіра.
Що ж, опис, так би мовити, не вражає. Далі пропоную перейти до деталей, щоб зрозуміти, що ж являє собою цей продукт.
Актори. В цілому зі своїм завданням впоралися тільки Люк Еванс (Влад ІІІ) та Чарльз Денс (Калігула). Останній з’являвся фрагментарно, але грав дуже впевнено. Нічого особливого в ролях інших персонажів особисто я не побачив. Та це сталось зовсім не тому, що акторський склад був поганим, а через те, що другорядним персонажам (окрім Мірени) просто не дали змоги розкрити свій образ. Стосовно дружини Дракули, згаданої раніше Мірени, то я хотів би зауважити, що вона зовсім не впоралась із поставленим завданням. Так, вона мила, але цього недостатньо! Вона постійно або недограє, або переграє. Складається враження, що якщо замінити в середині фільму когось із акторського складу, звісно, окрім Дракули і Мірени (хоча стосовно дружини я б ще посперечався), глядач нічого й не помітить, продовжуючи жувати попкорн сусіда. Як наслідок, маючи десятки колоритних персонажів, творці забивають на них великий болт.
Як би не старався Люк Еванс, йому не перевершити Дракулу Річарда Роксбурга («Ван Хелсінг»). Тому цей образ мене зовсім не вразив. Дракула, в першу чергу, полонений свого вибору, а не герой! Драматична складова – нульова, як би герої не намагались передати ті відчуття, ту атмосферу подій, мене вона не змогла зачепити. Дуже односторонньо та дерев’яно.
Візуальні враження: знято досить якісно! Епічні таймлепси, чудові ракурси, краєвиди Ірландії та масштабні сцени баталій плюс прекрасні костюми (чого варті лише обладунки Дракули!). Єдина претензія до режисера – «я це вже бачив», але не в кіно. Підкріплюю своє твердження аргументами: сцени баталій і не тільки вкрадені з гри «Castlevania Lords Of Shadow 2», та і сама схожість персонажів місцями вражає (вигляд, поведінка і драма обох Дракул – однакові!), крім того, не можна відкидати впливу образів з роману Брема Стокера «Дракула».
Звукова складова. Все, що закарбувалося в пам’яті, – звуки кажанів! Про музичний супровід у сценах говорити не буду через те, що не відчував його… зовсім. До плюсів – неоднозначних, звісно ж – варто віднести сюжет стрічки. Незважаючи на банальність і передбачуваність, кінець мене приємно здивував, хоча і тут вчуваються відтінки образів серії «Castlevania».

Висновок: «Дракула. Невідома історія» є сумішшю образів Брема Стокера, серії «Castlevania: Lord Of Shadow» під пресом авторської інтерпретації. Багатообіцяюча концепція, та через останню складову цього коктейлю вона не виправдала себе. Під час перегляду задумуєшся над питанням, а де ж та межа між плагіатом і інтерпретацією візуальних образів? Якщо ж вам незнайомі вищезазначені твори і ви любите епік, вампірську тематику (передану в досить похмурих, правильних тонах), то фільм повинен вам сподобатись. Для мене ж він видався досить ординарним, і я б не став його переглядати повторно. Твердий одноразовий середнячок!

ФЕЛІНСЬКИЙ