Фахівці Карпатського національного природного парку спільно з активістами екоруху «МАМА-86» навчали прикарпатських школярів, як харчуватися, не завдаючи довкіллю шкоди.

Дожилися: про людей пасує говорити як про небезпечний різновид саранчі – закидають у шлунок усе, що їстівне, і спустошують за собою планету.

Сьогодні під виробництво харчів зайняли 25% придатної для проживання землі, а ще 20% таких земель уже відпрацювало своє і зазнало деградації. Щороку деградують, тобто втрачають родючість і виходять з ужитку, понад 20% усіх оброблюваних ґрунтів, 30% лісів і 10% пасовищ. Тільки в Україні обсяг споживання природних ресурсів перевищує відновлювальні можливості природи майже в два рази. Простіше кажучи, якщо ми й надалі будемо задовольняти свої апетити, незважаючи на наслідки, наші діти й онуки отримають знищену землю і голодуватимуть. Про те, як їсти відповідально, прикарпатським школярам пояснювали спеціалісти Карпатського національного природного парку спільно з активістами екоруху «МАМА-86». Дорослим це треба знати також.

Ця тема настільки актуальна, що більшість країн світу домовилися одночасно впродовж тижня говорити про екологічно відповідальне харчування. Суть кампанії «Екологія в тарілці» у тому, щоби розтлумачити: купувати і споживати їжу слід так, аби мінімізувати шкоду довкіллю, аби майбутні покоління також могли мати вдосталь корисних і смачних продуктів, чистої води, зеленої трави і синього неба. Важливо, щоби відповідальний спосіб харчування обрала більшість людей у кожній країні. Бо саме наш попит може обмежити пропозицію екологічно шкідливих товарів і послуг. Бо саме від щоденного вмісту нашого кошика в супермаркеті залежить, без перебільшення, майбутнє нашої планети.

Харчуватися екологічно відповідально не означає недоїдати чи їсти несмачне й некорисне. Це означає їсти стільки, скільки потрібно, смачно і з користю для здоров’я, пояснює координатор акції Олена Скрипко. Для цього треба взяти на озброєння 10 принципів екотарілки.

Дізнаватися. Треба знати, що саме кладеш у шлунок: масло чи спред; масло на коров’ячих вершках чи з додаванням рослинних (соєвої, пальмової тощо) олій; масло з натуральних вершків чи відтворених із порошку; із згущувачами та ароматизаторами чи без них. Купуючи побутову техніку, як-от холодильник, ми проводимо попереднє ретельне дослідження – який? де? за скільки? Так само слід поводитися із тим, що кладемо в цей холодильник і потім їмо.

Не марнувати. Викидаючи їжу, викидаємо не тільки свої гроші, а й усі ті величезні ресурси, які витратили, щоби її виростити, виготовити і доставити нам. Натомість «даруємо» довкіллю зайві пестициди і парникові гази. Є три простих правила, як не марнувати харчі. По-перше, не купувати більше, ніж можеш з’їсти. По-друге, з’їдати спочатку те, що ближче до закінчення терміну придатності. По-третє, використовувати залишки харчів – є маса рецептів «збірних» страв. Результат у гаманці можна побачити вже через місяць.

Купувати свідомо. Треба навчитися вибирати натуральні продукти – читати етикетки, розпитувати продавців, відкидати синтетику. Віддавати перевагу скляній тарі. Замість двох малих упаковок купувати одну велику. Відмовлятися від поліетиленової та пластикової упаковки – не збільшувати гори твердих побутових відходів. Більшість із них природа не утилізує ніколи.

Не об’їдатися м’ясом. М’ясні і молочні продукти є найбільш затратними у виробництві і найменш енергоефективними серед інших харчів. Середня норма м’яса в меню дорослої людини – 150 г на день. Слід знати, що на виробництво цієї норми витратили величезну кількість води. Якщо це курятина – 615 л, свинина – 690 л, якщо яловичина – 2025 л. Один розвантажувальний день на тиждень збереже масу ресурсів.

Їсти сезонне і місцеве. Для здоров’я і для довкілля краще споживати овочі і фрукти, вирощені якнайближче до місця, де живеш, і «в сезон». З цієї точки зору, для нас і наших дітей значно корисніші яблука і морква українські, ніж італійські, чи якісь там банани. Стосовно несезонних овочів і фруктів, враховуйте: під час перевезення та зберігання ця продукція неминуче втрачає корисні властивості і дістає обробку.

Купувати органічне. Це єдиний крок, який не додає в гаманець. Зате виправдовує себе з точки зору витрат на лікування у майбутньому. Органічне фермерство не використовує пестициди і міндобрива, не вирощує ГМО-рослини.

Уникати оброблених продуктів і напівфабрикатів. Їсти свіжі, а не заморожені чи консервовані продукти значно корисніше й екологічніше. Технологічна обробка продуктів, як і виробництво півфабрикатів вимагає багато енергії, води та додаткових матеріалів, зокрема для пакування і транспортування. І продукує купи додаткових відходів.

Вирощувати власне. Якщо є клаптик землі, варто спробувати хоча б частково замінити куповані продукти вирощеними самостійно. Саме ця їжа є органічною, необробленою, місцевою, сезонною і свіжою, а відтак – екологічною.

Готувати. Вартість обіду в ресторані передбачає, крім видатків на продукти, ще й зарплату персоналу, витрати енергії та комунпослуги, оренду приміщення, податки тощо. Плюс чайові. Аргументом «за» домашню кухню може бути ще й те, що вдома з’їдається саме стільки, скільки потрібно, решту можна залишити на потім. У ресторанах усі залишки йдуть у смітник.

Поширювати знання. Значно простіше і дієвіше пильнувати екологію в тарілці у дружному колі однодумців. Це гарантовано збереже гроші в гаманці і додасть здоров’я. Спеціально для жінок: і витончить фігуру.

Підготувала Наталія КУШНІРЕНКО