Навесні вийшов новий альбом гурту «Пан Пупец’» під загадковою назвою «Дабудай». За словами музикантів, це те саме, що й «Пан Пупец’» – себто гра слів. Дванадцять різнопланових композицій розраховані на широке коло слухачів. Автори сподіваються, що кожна пісня знайде свого слухача. Днями хлопці презентували кліп на однойменну пісню. Довкола цих тем, а найбільше довкола теми щастя (ключового поняття кліпу) і йтиме наша розмова з фронтменом гурту Стасом Боднаруком.

Стосовно назви альбому – все просто. Варіантів було безліч, але саме так назвати нашу платівку запропонував один із друзів. На його думку, саме назва пісні «Дабудай» найбільше підходить для назви збірки. Просто і влучно. І те, що питання, що означає це слово, виникають, – це зрозуміло. Адже для кожного в цій назві є свій зміст: для когось це місцина, а для когось дієслово – «давай дабудай». Відповідно, і першою для екранізації ми обрали саме цю пісню. Хоча, забіжу наперед, це не єдиний трек з нашого нового альбому, на який ми запланували зробити відео.

– Для тих, хто ще не чув пісні й читатиме інтерв’ю в газеті: про що ця пісня?

Якщо просто прочитати текст пісні, то зрозумілим буде те, що головний герой – дідусь, ходить світом з диско-кулею та приносить людям щастя. Він веселить людей і спонукає їх до хороших, позитивних вчинків.

– Чи багато людей були залучені під час зйомки кліпу?

Стосовно відео – трохи складніше. Тут є ціла історія. Минулого року, коли ми нарешті звели всі свої пісні до альбому на студії звукозапису «Frost Magnetic Records», постало питання стосовно оформлення альбому. Саме тоді ми звернулись до художника Кіріла Кіріллова, який і погодився намалювати наші пісні. Ми не наполягали на своєму баченні обкладинки, а повністю поклалися на його відчуття нашої музики та текстів. Саме Кіріл зобразив дідугана у подобі птаха. Звідси й основна ідея кліпу. З ідеєю сюжету нам допоміг ще один наш товариш Юра Басараб, який також допомагав гурту у дизайнуванні сайту «пупців». Власне він виступив в ролі режисера відео. На його думку, головний герой, птах, мав приносити людям щастя, натхнення та світло. Покроковий сценарій відео ми придумували усім творчим колективом не один день і навіть не один місяць. Досить важко було продумати розкадровку так, щоб технічно знімальна група могла це виконати, а глядачеві було все зрозуміло. Одразу відмовились від стандартного прийому багатьох відеокліпів, а саме від зйомки музикантів з інструментами. Таким чином, музиканти мали б стати акторами відео. Але нам не хотілося тут бути на перших ролях. Тому ми обрали навіть не другорядні, а десь третій чи четвертий план. У кліпі акторами виступили наші друзі, які зіграли персонажів, що потребували щастя та натхнення. Хоча вони не є професійними акторами, але гра їм вдалась. Цікавим також є те, що роль художника-дизайнера у відео втілив власне сам художник Кіріл Кіріллов, а його реквізитом у зйомці стали дійсно його роботи для нашого альбому, він же і власноруч виготовив маску для птаха.

– А які кадри найбільше запам’яталися?

Чесно кажучи, зйомки не були легкою справою. Два знімальних дні були неймовірно спекотними та виснажливими. І особливо для головного героя, якого зіграв Олег Севастьянов з «Vertical Limit». Зйомки відбувались на шести різних локаціях у нашому місті. Тут і майдан Шептицького, і приміщення Центральної міської клінічної лікарні, і студійний павільйон, і зелена вулиця Франка, і офіси дизайнерських фірм. Найвеселішою і наймасовішою за кількістю учасників була зйомка саме в лікарні. Дякуємо її керівництву за це. Саме там знімалися сцени порятунку птаха. Хоч зйомки відбувались в той час, коли в коридорах медичної установи мало би бути не багатолюдно, але… Пацієнтів тішили наші костюми і, сподіваюсь, покращували їхній настрій та, відповідно, самопочуття (сміється). Особливо, коли прямо на знімальному майданчику відбувалася хореографічна постановка під пильним оком та чітким ритмом хореографа ансамблю естрадно-спортивного танцю «Медитація» Емми Озимінської. З появою красивих дівчат в коридорі пацієнти забували про свої хвороби.

– Кліп чорно-білий, чому таке рішення?

Він не весь чорно-білий. Коли в людини не все гаразд, тоді й світ не дуже барвистий, а коли щось змінюється на краще, то з’являються кольори. Так відбувається і в кліпі. Саме таким чином розмежувати стан людей запропонувала режисерська група «Salut Studuio», яка і взяла на себе технічне забезпечення відео. Тобто ми від самого початку знали, що деякі сцени, у яких ми беремо участь, будуть чорно-білі. Однак до кінця не розуміли, як технічно буде відбуватись перехід у колір. Деякі ідеї прийшли під час монтажу. Головне, що вдалося передати момент народження щастя.

– Вважаєш, людям у житті бракує щастя?

Його завжди бракує. Навіть коли людина щаслива, вона може вважати себе нещасливою. Це щось безкінечне, але ми маємо шукати нові грані щастя. І в цих пошуках не акцентувати увагу на матеріальних речах.

– Що для тебе щастя?

Це коли є внутрішня гармонія, коли здорові всі рідні. Коли здорові всі друзі. Коли спокій в душі. Можливо, спокій часом перебивається емоціями, але треба вміти його зберігати.

– Зараз почуваєшся щасливим?

Так, все гаразд. Ми – колектив, який пропагує щастя. Можливо, в альбомі є частини трохи темніші, але там можна знайти й елементи гумору, які дозволяють піднятися над цією темнотою.

– Хто пише тексти?

Ціла команда. Можливо, хтось якийсь текст написав самотужки, але ми обговорюємо це.

– А що з’являється першим – текст чи музика?

Музика. Спочатку її пишемо, дивимося на настрій і тоді підбираємо текст.

– Які ще теми є в альбомі?

Це різні теми, мотиви, історії, пригоди, персонажі. Думаю, варто послухати альбом. Його можна замовити на нашому сайті. Він дуже гарно оформлений. Я б сам такий диск купив. Там є також тексти, які можна почитати.

– Яким є оформлення альбому?

Це графіка. Художник написав до кожної пісні картину. Ми дозволили йому максимально розвернутися. Також плануємо возити ці роботи на концерти і представляти глядачам, щоб вони могли їх побачити в реальному розмірі.

– Знаю, що твій батько зіграв у кліпі актора. Чи важко було його вмовити на таку роль?

Він завжди мене підтримує, я прислуховуюсь до його порад. Він таким чином допоміг мені. Усі знайомі стверджують, що йому акторська гра вдалась найкраще.

– А батько за професією хто?

Гірничий інженер. Але до музики він теж має немале відношення: колишній музикант, слухає багато музики і є, певною мірою, музичним критиком.

– Ваша музика йому подобається?

Так. Мама розказувала, що часом, коли приходять гості, він вмикає наші пісні.

– Чим надихаєтеся до писання музики?

Нам не потрібно надихатися. Ми просто робимо свою справу, і я не уявляю, як кожен з нас міг би займатися чимось іншим.

– А як пишете музику?

Це переважно імпровізація. Або на репетиції, або можу на диктофон наспівати мотив, якщо прийде, а потім вже його опрацьовуємо разом.

– Презентували кліп, які наступні кроки?

10 вересня в Івано-Франківську граємо на благодійному концерті, кошти з якого підуть на потреби захисників нашої держави. Ще один такий концерт плануємо зіграти у Львові. В жовтні починаємо тур. У планах 17 міст зі сходу на захід. Переважно виступатимемо у клубах, презентуватимемо матеріал нового альбому, а також гратимемо і старі пісні. Крім того, будемо записувати нові пісні, які написали за літо. Як я вже казав, ми перебуваємо в процесі створення нових відеоробіт. Словом, творчої роботи багато.

– На завершення, ваші побажання читачам «ГК»…

Хотілося б, щоб люди знаходили себе і більше вірили у власні сили.

 

Розмовляв Василь КАРП’ЮК