11 вересня в Івано-Франківську за участю першого заступника глави Адміністрації президента України Геннадія Зубка відбулося офіційне представлення новопризначеного голови Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука.

 

Попередній голова ОДА Андрій Троценко пробув на цій посаді менше, ніж півроку, а на фінальній прес-конференції поскаржився на те, що майже не мав зв’язку з центральними органами влади.

“Галицький кореспондент”вирішив розпитати в Олега Гончарука, як він потрапив на цю посаду, чи має людей, які його підтримують, в команді Порошенка та що планує зробити для Прикарпаття.

 

– Чому саме ви опинилися на цій посаді? Мова спершу йшла про те, що ОДА очолить Михайло Довбенко, а ви будете у нього заступником.

Це вибір президента. І тільки президента. Коли пропонують таку відповідальну посаду, то відповідь може бути тільки «так» або «ні». І навіть на думку не спадає питати у президента: «Чому я?» Це довіра такого рівня, що випадає не кожному в житті і лише один раз, мабуть. Тому навіть не ставлю питання, чому я, а ставлю питання, як цю довіру виправдати.

– Чи говорили ви з президентом, на який термін йдете? І головне –  коли вперше він спитає вас за успіхи? Через місяць? Рік? П’ять років?

Про визначені терміни ніхто не говорив. Президент поставив переді мною конкретні завдання, які треба виконати настільки швидко і якісно, наскільки це реально.

Знаєте, як у бізнесі? Там все практично: або ти даєш результат, або звільняєш місце. Я до цього звик. І якщо я як підлеглий це розумію, то і мої підлеглі, у свою чергу, повинні про це пам’ятати.

– На кого орієнтуєтесь у команді Порошенка? ЗМІ стверджували, що це голова Держуправління справами Сергій Березенко.

Не пам’ятаю, щоб я говорив таке для ЗМІ! У команді президента я орієнтуюсь на всіх, хто може допомогти розвитку Івано-Франківської області. Якщо це Сергій Березенко, значить буде Сергій Березенко.

– Вам уже встигли закинути зв’язок з групою «Приват»…

Я є клієнтом «ПриватБанку», давно, як фізична особа. І надалі залишатимусь їхнім клієнтом. Більше того, враховуючи, що Ігор Коломойський – голова Дніпропетровської ОДА, однозначно, ми з ним познайомимось в процесі роботи як колеги. Це малося на увазі під «зв’язком»?

– Чи можна стверджувати, що ваш батько велику роль відігравав і відіграє у вашій кар’єрі?

Відігравав, відіграє і буде відігравати. Тому що він мудра людина з величезним досвідом. Він мене багато чому навчив. Та й порада досвідченого господарника ніколи не зайва.

– Дуже цікавить ваша команда: Росипайло, Кушнір, Панасюк, Слободян… Хто ж отримає посади?

Будь-яка керівна посада передбачає наявність команди. Власне, саме поняття «керівник» передбачає, що є ким керувати. Я ще недавно був у бізнесі, і знаєте, як там кажуть? «Погана команда дорого коштує»! Погана команда голови ОДА буде дорого коштувати нашій області. Тому збираю команду хорошу. В першу чергу спираюся на тих, з ким вже працював. Щодо Панасюка питання зараз вирішується. Щодо всіх інших вирішувати питання зараз просто не на часі.

– Чи можна сказати, що місто втратить кількох депутатів? Бо у вас навряд чи буде час займатися міськрадою і тим більше ходити на сесії.

Не знаю, чи вистачатиме часу, але я хочу спробувати встигнути і там, і там. Зовсім не забув, що в мене є певні зобов’язання перед своїми виборцями, і не хотілось би лишати їх сам на сам зі своїми проблемами. А ще не хотів би втрачати зв’язок з депутатським корпусом міста Івано-Франківська, той, який в мене склався за час роботи депутатом.

– З початку 2014 року громада порушує питання, яке називається «старі кадри». Є люди, які просиділи роками на керівних посадах і залишаються незмінними при будь-якій владі. Як вважаєте, вони й далі мають працювати?

Так, такі люди справді є. Але, між іншим, були й нові перспективні кадри, які подавали великі надії і не виправдали їх. Тому ще питання: перебирати претендентів в надії знайти хорошого працівника і в нинішніх скрутних умовах витрачати на це час або ж використовувати старі досвідчені кадри. Потрібна віддача і результат. А «нові», «старі» – це вже питання другорядне.

– А є люди, які прийшли на посаду, бо вчасно вступили в Партію регіонів. Такі й досі тут працюють…

Так, і такі є. І знову ж таки: або даєш результат, або на вихід. Будемо розглядати кожну кандидатуру окремо. В цей особливо напружений час нам потрібні всі професіонали до останнього. Але все має свою межу. Якщо такі люди підтримували розгін Майдану, замішані в корупції, тобто не наші по духу, то такі нам не потрібні. Якщо це грілка для чиновницького крісла – до побачення. Якщо, крім інтриг, нічого не вміє – до побачення. Якщо зможе в складний час вирішувати складні завдання, то, можливо, спрацюємось.

– Коли на брифінгу журналісти вас запитали, що ви зробили для Івано-Франківська, то ви не згадали про початок вулиці Дудаєва. Це тому, що вона не завершена і нема чим пишатися, чи ви просто забули, що ініціювали цей ремонт і добилися того, що його внесли у бюджет 2014 року?

От чому «пишатися»? Це звичайна робота. До того ж, вона ще не завершена. І, по-друге, це не єдина дорога в Івано-Франківську, що потребує ремонту. Надіюся, на цьому процес не закінчиться. А пишатися вже будемо тоді, коли будемо в Євросоюзі, в країні буде мир і процвітання. Тоді вийдемо на прекрасні українські автобани і почнемо пишатися!

– Що плануєте встигнути за термін свого керівництва областю?

В першу чергу, зосередитися на найбільш пріоритетних для області напрямках: це дороги, працевлаштування населення, виплати зарплат, збереження лісу та розумне використання природних надр Прикарпаття.

Ситуація з дорогами в Івано-Франківській області ледь не найгірша в країні. І розвиток області з тими дорогами, які є у нас сьогодні, неможливий в принципі! Це я як колишній підприємець говорю. Дороги – зв’язок із зовнішнім світом і необхідна умова інтенсифікації економічних процесів, власне, в області. Це ж інвестиції, нові напрямки в бізнесі, розвиток торгівлі в цілому, що створює нові робочі місця, підвищує дохід людей. Тобто це підвищення життєвого рівня кожного з нас.

На даному етапі, коли якість дорожнього полотна загалом в області стала критично низькою, є надвисокий ступінь зношеності, коли латками вже нічого не врятуєш, потрібен системний підхід, а не такі точкові заліковування дорожніх ран. Та ситуація не є безнадійною і її можна виправити шляхом залучення інвестицій і реформування системи дорожньої інфраструктури. Звичайно, завдання об’ємне, масштабне, але його виконання неодмінно дасть прорив в економіці області. Будемо робити.

Далі – збереження, захист і розумне використання лісу та природних надр Прикарпаття. Наш край колись був на перших позиціях за ефективністю використання лісових ресурсів, у нас проходили міжнародні конференції. Досвід є. Треба все це відновити. Поступово зменшити площу земель, не вкритих лісовою рослинністю. За принципом «зрубав дерево – посадив поруч нове».

Зосередитись треба на організації якнайглибшої переробки деревини тут, на Прикарпатті. Це ж величезна кількість високооплачуваних робочих місць! Чому ми маємо віддавати ці робочі місця комусь іншому, можливо, навіть за кордоном, якщо у нас історично і практично є досвід і люди, які це можуть, хочуть, вміють! І вміють, може, навіть краще за інших! І ці люди їздять на заробітки за кордон, коли тут маємо такий величезний потенціал? Плюс, знову ж таки, це додаткові ресурси для розвитку області. До цього треба підійти по-господарськи. Будемо працювати.

Ще один напрямок на Прикарпатті, що має великий потенціал і перевагу над іншими областями України, – туризм. Фактично, туризм в нас ще не почав працювати на повну потужність. Але тут ми знову повертаємось до доріг. Мало хто наважиться відвідати наш край, бо іноземцю, щоб їхати по наших дорогах, окрім путівника, треба ще мати під рукою словник ненормативної лексики, інакше не проїдеш. 

Якщо буде нормальна інфраструктура доріг, то, безперечно, можна акцентувати фінансову увагу на розвитку туризму, популяризації його всякими рекламними заходами за підтримки безпосередньо держадміністрації. Особливо зараз, на фоні тимчасової втрати Криму.

Розумію одну просту річ, усвідомте її і ви: наша область має величезний потенціал, величезний! Ми можемо жити не гірше, ніж в Європі.

Записала Тетяна СОБОЛИК

 

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

ГОНЧАРУК Олег Романович народився 31 січня 1968 року. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу з відзнакою за спеціальністю “Спорудження нафтопроводів”.

Спершу працював на будівництві водопроводів, відтак у Павлівському звірогосподарстві на посаді інженера з постачання, пізніше став заступником керуючого бетонорозчинним вузлом.

Починаючи з 1996 року, займався виключно хлібопекарським виробництвом, засновник і генеральний директор ТзОВ «Лігос», де працює 400 осіб.

Депутат Івано-Франківської міської ради по мажоритарному округу №13 від політичної сили «Фронт змін». До недавнього часу був членом партії «Солідарність», але 9 вересня 2014 року написав заяву про вихід з партії.

 

Одружений, є доросла донька. У вільний час захоплюється спортом.