Телефонні “мінувальники” активізувалися. Хвиля лжезамінувань докотилася до Івано-Франківська. Під прицілом – вокзал, поїзди, аеропорт, будинок облдержадміністрації, військкомат, банки.
Вокзальний переполох
Проти ночі на 24 вересня у приміщенні Івано-Франківського вокзалу шукали вибухівку. Анонімне повідомлення про “замінування” надійшло о пів на четверту ранку. Працівники міліції разом з кінологами майже три години шукали небезпечний сховок. П’ятнадцять хвилин на шосту обстеження будівлі вокзалу завершили, вибухових предметів не виявили.
“Людей евакуювали протягом хвилин. Щоправда, нам пощастило – тривожний дзвінок пролунав вночі. Тоді в приміщенні було кілька касирів та пасажирів”, – пригадує заступник начальника вокзалу Тарас Пришляк.
Далі справа за правоохоронцями, вони шукали сліди “жартівника”. За чутками, аноніма, який “мінував” вокзал, знайшли. Кажуть, що “це місцевий гуцул, який хотів перевірити, чи оперативно спрацює міліція”.
У міліції запевнили, що особу дезінформатора не встановили. Там тему “мінування” будівель в Івано-Франківську намагаються делікатно обійти. Мовляв, щойно журналісти про це напишуть, кількість лжевикликів зростає у рази.
Небажання афішувати проблему правоохоронці аргументують ще й тим, що кожен тривожний виїзд дорого коштує. Адже момент дійсного мінування ніколи не виключають. Тому спецгрупи відпрацьовують усе до найменших деталей. Спершу проводять евакуацію людей. Відтак на місці працюють вибухотехніки, кінологи, співробітники СБУ, експерти, міліція громадського порядку охороняє периметр.
“У сто відсотків випадків підтверджується, як тільки з’являється відповідна публікація в газеті або сюжет на телебаченні, одразу починається ажіотаж довкола цієї теми. Ми не виключаємо, що випадки, зафіксовані в нас, дублюють ті, що відбуваються в Києві. Це як снігова куля: з’явилося десь одне повідомлення – і пішло-поїхало, зараз почнуть школи мінувати і так далі”, – в неофіційній розмові пояснює в.о. начальника сектору громадських зв’язків обласного УМВС Зорина Кречко.
Жодних офіційних коментарів з цього приводу журналістові “Галицького кореспондента” у прес-службі УМВС упродовж кількох днів так і не надали. Про те, чи часто знаходять анонімів, які здійснюють тривожні дзвінки, також не повідомили. Мабуть, звітувати немає про що.
Після тривожного випадку охорону вокзалу не посилили, зал працює у звичному режимі, пояснює Тарас Пришляк. Каже, що на пероні діє відділок міліції, тому пасажири можуть почувати себе в безпеці. “Повідомлені машиністи, колійники, вагонники, провідники, станційні та вокзальні працівники про те, аби пильнувати за підозрілими сумками чи пакунками. Вагони потяга ніхто додатково не перевіряє”, – додає заступник начальника вокзалу.
Залізничники самі провели аналіз минулих викликів про замінування. Виявилося, що зазвичай телефонували неповносправні, психічнохворі люди. А випадків, які б загрожували безпеці руху поїздів, в Івано-Франківську не було.
Чиновники “під прицілом”
Телефонні “мінувальники” в Івано-Франківську розійшлися не на жарт. 2 вересня вони “замахнулися” на будівлю Івано-Франківської облдержадміністрації. Близько 14-ї години до правоохоронців надійшла інформація про замінування приміщень ОДА. Тоді на місце події виїхав прокурор області, керівники міліції, вибухотехніки, кінологи і співробітники ДСНС, усіх працівників “білого дому” евакуювали.
“При обстеженні приміщення та прилеглої території вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин не виявлено”, – йдеться в офіційному повідомленні прес-служби прокуратури Івано-Франківської області. За цим фактом розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст.259 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності).
“Хто рахує збитки, пов’язані із втратою робочого часу держслужбовця? Якщо в мене на столі документи і я маю їх вивчити, то через евакуацію я на три години довше на роботі затримався”, – розповідає заступник голови ОДА Сергій Адамович.
Після псевдозамінування нічого надзвичайного не сталося, але вилізли певні недоробки. “Про те, як діяти у ситуації із замінуванням, та правил поведінки під час евакуації, виявляється, ніхто не знав, – каже директор комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна Віталій Костишин. – Наприклад, мене про те, що відбувається евакуація, повідомив заступник, я почав повідомляти інших – жодного алгоритму дій не було”. Чиновник визнає, що система оповіщення не працювала: “Дії були нескоординованими, люди запитували: “виходити – не виходити”, “правда – неправда”, “жарт – не жарт”. Точного часу, за скільки відбулася евакуація, Костишин не знає, але, за його словами, тривала вона недовго – хвилин 20.
Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна створили в січні минулого року. На сьогодні будівля, де знаходиться міська та обласна влада, перебуває в оперативному керуванні цієї структури. У штаті підприємства два десятки охоронців, які відповідають за пропускний режим в “білий будинок”.
Віталій Костишин киває в бік управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке діє в структурі облдержадміністрації. Мовляв, ми працюємо лише кілька місяців, а роботу з евакуації мали налагодити вони. Він показує прикріплений на стіні гучномовець і пояснює, що після випадку із замінуванням його відремонтували.
“Будинок охороняється так, як охоронявся. Єдине, що змінилося після псевдозамінування, – з’явилися нові інструкції. Їх роздали відповідним структурам. Також відновили систему сповіщення. У випадку надзвичайної ситуації надходить команда диспетчеру і він її оголошує. Ми спільно з заступником ОДА Сергієм Адамовичем провели нараду, обговорили питання, аби облдержадміністрація співпрацювала з відповідною структурою облради, щоб не було ніяких розбіжностей”, – додав Костишин.
Школа в обороні
У міському управлінні освіти з замінуванням (навіть псевдо-) також вирішили не жартувати. Всім школам надіслали рекомендаційні листи та запропонували організувати внутрішню охорону. Також порадили керівникам навчальних закладів обмежити присутність батьків на території шкіл, адже під виглядом мами-тата шкільними коридорами можуть ходити невідомі. Всіх проконтролювати важко.
“У зв’язку з вимушеними заходами безпеки ми запропонували директорам шкіл порадитися з батьківським комітетом і, за потреби, прийняти рішення про те, щоб у школі був охоронець. Цю внутрішню охорону винаймає школа за гроші батьківської громади”, – наголошує директор міського департаменту освіти і науки Наталія Микула. Охоронець при вході не обов’язковий, адже на кожній перерві в школі є черговий адміністратор, вчитель чи клас.
Охороною Івано-Франківської школи №1, що на вул. Довгій, займаються працівники приватної охоронної структури. “Раніше в нас був один охоронець, цього року ми запросили двох, бо в нас є два входи-виходи. З кожного учня один раз на рік ми на оплату праці охоронців збираємо по 20 гривень. Заробітну платню їм платять батьки, бо такої посадової одиниці у школі немає, а тут навчається майже 1200 учнів, і район у нас самі знаєте який”, – пояснює директор школи Любов Мурга. За її словами, кошти на оплату послуг охоронної фірми йдуть з рахунку батьківської піклувальної ради.
Любов Мурга керує школою другий десяток років, тому нюанси щодо місця розташування навчального закладу вивчила добре. Запевняє, що практика введення в школі додаткового нагляду себе виправдала. Крадіжки чи нещасні випадки тут фіксують вкрай рідко.
квітня до вересня в українських містах зареєстровано понад 700 таких випадків.
Про це з посиланням на дані МВС заявив речник РНБО Андрій Лисенко. За його словами, найбільше повідомлень про псевдозамінування надійшло у Києві – 278, у Львівській області – 60, у Донецькій, Одеській та Харківській областях – по 45, у Запорізькій – 32, у Дніпропетровській – 30, у Чернігівській – 22.
“Левова частка дзвінків про мінування надходила з території районів Донецької та Луганської областей, які тимчасово контролюються бойовиками”, – зазначає Лисенко.
До речі, тих, хто погрожував вибухами, обіцяють строго карати. Після внесення змін до частини 1 статті 259 ККУ, покарання за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. До того ж, зловмиснику доведеться оплачувати всі витрати, пов’язані з виїздом представників правоохоронних органів та інших відомств (витрати на паливно-мастильні матеріали, амортизаційні витрати, оплата праці співробітників) на місце події та їхньою роботою там.
Ірина ТИМЧИШИН
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген 
Волошин Тарас