Лікареві довіряють здоров’я, вчителю – розум дітей. Тисменицька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів, у якій навчається понад 800 учнів, є храмом освіти у Тисмениці. Проте у храмі виник конфлікт, і з Олімпу скинули одного з учителів…

Ольга Омелянівна Крива впродовж 25-ти років працювала у Тисменицькій школі. Останнім часом вона навчала школярів інформатики. Можливо, робила б це й надалі, якби не прикре непорозуміння між нею та дирекцією школи, яке завершилося звільненням вчительки.

 

Техніка безпеки

Тисменицька школа має два комп’ютерних кабінети – №321 та №322. Вчителька стверджує, що 321-й кабінет, у якому вона мала навчати школярів, не відповідав вимогам Міносвіти до навчально-комп’ютерних комплексів. У 322-му ж кабінеті, за її словами, комп’ютери встановлені відповідно до нормативно-правових актів, проте цей кабінет адміністрація школи їй не надала.

У посадовій інструкції вчителя інформатики сказано, що одним з основних напрямків його діяльності є забезпечення норм і правил техніки безпеки в навчальному процесі, а посадовим обов’язком – забезпечення охорони життя і здоров’я учнів під час освітнього процесу. Саме на ці положення посилається Ольга Омелянівна, аргументуючи свою відмову проводити уроки інформатики в кабінеті №321. Каже, що зважала на безпеку життя і здоров’я дітей та свого власного.

Тисменицька СШ замовила у приватного підприємства “Боден” вимірювання опору на петлі “фаза-нуль”, бо саме до цієї норми вчителька висловлювала претензії. Фахівці “Бодену”, провівши лабораторно-інструментальні дослідження в приміщенні комп’ютерного класу, видали два акти обстеження. Працівники Національного університету “Львівська політехніка” перевірили, чи відповідають занесені до актів дані вимогам норм з охорони праці. Виявилось, що рівень освітленості не відповідає нормам, а рівень шуму є некоректним. Крім того, Ольга Крива зазначила, що штампи на актах, які видані підприємством “Боден”, містять різні цифри в свідоцтві про атестацію.

Серед численних матеріалів справи також є акт-дозвіл на проведення занять у кабінеті інформатики №321 – саме у тому, в якому Ольга Омелянівна відмовилася навчати школярів. Акт підписаний заступником директора школи, головою профспілкового комітету та заступником директора з адміністративно-господарської роботи. У документі вказано, що в кабінеті організовані робочі місця, які відповідають нормам охорони праці, правилам техніки безпеки, є наявні засоби пожежогасіння та аптечка, а вчителю Кривій О.О. видано всі інструкції з охорони праці. Увагу привертає те, що кількість робочих місць в акті не вказана, а вчительку чомусь ознайомили з цим актом лише майже через три місяці після його складення.

 

У пошуках справедливості

Але повернімося до самого початку. Ольга Омелянівна відмовляється проводити уроки у класі інформатики №321 і проводить їх у звичайних класах. Так триває з лютого до листопада 2013-го. Відтак після службового розслідування різноманітних комісій їй дали догану і звільнили.

Вчителька подала судовий позов до Тисменицького райвідділу освіти про  поновлення на роботі. Рішенням Тлумацького районного ??? у червні поточного року в задоволенні позовних вимог їй було відмовлено. Апеляційний суд також не став на бік позивачки.

Та вчителька не опускає руки. Зважаючи на вищезгадані висновки фахівців “Львівської політехніки” і посилаючись на них як на нововиявлені обставини, Ольга Крива 19 вересня знову подає до суду, того ж таки Тлумацького. І 10 жовтня повторно отримує той же результат – її позовні вимоги не задоволено.

 

“Школяр – це найвище!”

Директор школи Марія Люта рада, що це наболіле питання набуде розголосу. “Ця інформація дуже обширна і має негативний характер, – розповідає вона. – Ольга Крива викладає у нашій школі з 1988 року. На початку 1990-х років для неї обладнали кабінет інформатики з комп’ютерами ще першого покоління. Вона прийшла як вчитель математики. Будучи тоді ще молодою, конфліктувала з вчителями, з директором школи, з батьками. Можна томи писати про її педагогічну діяльність! Вона чинила психічне насильство над дітьми. Її основна зброя – нападати на людину і залякувати. Педагогічний стаж Ольги Омелянівни – більше 25 років, проте для неї немає жодного авторитету. Вчитель має бути і психологом, і артистом, і професіоналом! Ми не можемо вивчити стан викладання інформатики, бо Крива нас на уроки не пускає! Батьки скаржаться…”

Марія Люта додає, що коли Ольга Крива прийшла у 10-й клас на урок, перше її речення було таким: “Мені у цій школі не дали медалі, і я вам теж не дозволю їх отримувати”.

“Як відомо, з минулого року інформатику в школі вивчають з 5-го класу. Учні прийшли з початкової школи. Діти перелякані! Батьки кажуть, що діти бояться йти до школи, коли є інформатика. Крива не дає нам ні жити, ні творити, ні вчити. Вона не виконувала службові обов’язки”, – аргументує директор звільнення вчителя інформатики.

Марія Мрічко, заступник начальника головного управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, коментуючи ситуацію, що склалася, зазначила: “Ми не будемо захищати або, навпаки, нападати на людину. Кожен вчитель має те, на що заслуговує. Вчитель має вчити дітей. Крива як вчитель інформатики заводить дітей у звичайнісінькі класи і вчить дітей інформатики! Ми маємо захистити дітей. Вчительку звільнили за багаторазові порушення і невиконання функціональних обов’язків. Так, ми маємо захистити і вчителя, але того вчителя, який добросовісно працює і до нього прискіпуються безпідставно. Ользі Омелянівні потрібно було навчитись працювати з дітьми добросовісно і доброзичливо. Школяр – це найвище!”

Директор Департаменту освіти і науки, сім’ї, молоді та спорту ОДА Сергій Дерев’янко каже, що остаточні крапки над «і» у цій справі вже розставив суд.

Історія цього протистояння не з найприємніших, і вона породжує багато запитань. Чи мала вчителька моральне право проводити уроки у, як вона вважає, непридатному для цього комп’ютерному класі? Чи мала право адміністрація школи звільнити вчительку, яка не захотіла ризикувати життям та здоров’ям учнів? І, до того ж, пропрацювала у цій школі чверть століття. Можливо, педагог не хотіла працювати, як належить? А, може, дирекція просто використала принциповість і безкомпромісність вчительки, щоб її позбутися?

Обидві сторони конфлікту вважають, що вчинили правильно. Хто правий, покаже час та, найголовніше, самі школярі своїми знаннями. А наразі ситуація загострилася вже настільки, що переростає у комічну. Школу перевірили усі можливі інстанції, і педагогічний колектив жартує, що до них хіба ще гінеколог не приходив…

 

Микола ГУРАК