Фестиваль «Вгору серця» став уже доброю традицією Івано-Франківська: цьогоріч він проводиться вп’яте. Ідея фестивалю свого часу виникла у молодіжної християнської спільноти «Як Марія». Нині фестиваль підтримує міське управління у справах сім’ї, молодіжної та гендерної політики і облдержадміністрація. Щороку в ньому беруть участь близько сотні волонтерів, музиканти з України та з-за кордону. Зокрема, це «Ковчег Ноя», «Кана», «Хвилю тримай», «Перкалаба».

«Щодо церкви, священиків і християнства є багато стереотипів та упереджень. Тому стараємося бути якомога ближчими до молоді, адже наша основна мета – євангелізація. Щороку при підготовці до цього фестивалю намагаємось робити так, щоби результат був на щабель вище. Бачимо, що така жвавість по-християнськи заохочує багатьох наших співгородян до добрих вчинків, і це дуже гарно. Надалі хочеться, аби в рамках цього фестивалю громадянин з будь-якого куточка світу мав можливість висловити християнську позицію і прославити Бога», – каже співорганізатор фестивалю, працівник Молодіжної комісії УГКЦ отець Зеновій Слоїк.

Серед заходів цьогорічного фестивалю – вело-, пішо-, авто-, мото-, кінна проща «Ісус благословляє подорожніх» – благословення транспортних засобів та їх власників біля мальованого на бетонній стіні образу Ісуса Христа, що на вул. Юності, 23. Також – карнавальна хода вулицями міста, концерти молодіжної хорової музики – в Центрі підвищення кваліфікації держслужбовців, вул. Незалежності, 46 та гала-концерт на площі Шептицького. Ще – презентація спеціального випуску християнського журналу «Слово», присвяченого ювілейному фестивалю. Родзинкою цьогорічного християнського свята буде відкриття І міжнародної виставки творчості «Для Бога я створю найкраще, що можу» у Краєзнавчому музеї (Ратуша). Не менш цікава увертюра – виставка метра іконопису Олександра Охапкіна в цьому ж приміщенні.

«Галицький кореспондент» зустрівся з художником і дизайнером Яремою Стециком, який є одним з організаторів і засновників фестивалю.

– Фестиваль “Вгору серця» цього року відбудеться вже вп’яте. Які зміни сталися в проекті з часу першого фестивалю? Чи можна говорити про якусь позитивну динаміку?

Так. Змінилась концепція. Перший фестиваль був “святом твоєї музики у твоєму місті». В афішуванні не було вказано християнський напрямок (досвід запозичений за кордоном), ми спробували зробити свято для франківчан.

Але ж люди у Франківську є християнами, тільки забули, як бавитись по-християнськи. Окрім коляди, не можу згадати потужних радісних спогадів про Христа, що спільно переживаються всіма. Відчувається, що в такі моменти зло ховається десь далеко. Подія “Вгору серця” проводиться у час Воскресіння – радісна, гучна, широкоформатна, створена відносно професійно, експериментальна.

За цей час фестиваль розвернувся в бік людей. В мистецькому плані є деякі зрушення: ми заохочуємо професійних і не дуже музикантів діяти зі своїми талантами на прославу Бога, що дорівнює вищому мистецькому ґатунку, бо ми не можемо робити для Бога абияк. Зараз це фестиваль Христового міста. Я з дружиною в цьому році вийшов з офіційного оргкомітету. Але залишаюся співчуваючим: ми робимо те, до чого покликані: пишемо пісні, створюємо небувале, але через мистецтво, бо в цьому живемо. За п’ять років фестиваль обріс сильними проектами. Уже минулого року ми мали міні-карнавал, який цього року переріс в гучну подію пішо-кінно-мото-вело-авто-благословення – 1 травня о 10 годині з вулиці Коновальця через центр на Автоливмаш до образу Ісуса, який благословляє подорожніх. В музиці також дозріли добрі плоди, приготовані власне до «Вгору сердець». Це проект “Глорія” музикантів «Хвилю Тримай» і «Морра», чекаємо бадьорих ритмів від Романа Калина з «Ґринджолів», виступлять «Перкалабські придатки» з однією, але потужною молитвою радості. Цього року ми виступимо з духовим оркестром “Слава Ісусу Христу”. Цей оркестр братиме участь і в згаданому карнавалі 1 травня. Ще згадаю Андрія Виннцького – рокера з віршами Марійки Підгірянки. Окрім того, ми видали альбом християнських пісень. Міні-презентація диску буде 30 квітня о 14 годині в Ратуші. 17 пісень різних душ – це франківська частина аудіопроекту “Вгору серця”. Зараз, як і раніше, але повною мірою основним організатором фестивалю є Молодіжна комісія УГКЦ, збільшився формат у цьому році в бік хорового співу, для якого буде окремий день.

– Розкажи детальніше про конкурс малюнків.

Це нова справа в образотворчості фестивалю та й міста взагалі. На нашу пропозицію намалювати Божі справи відгукнулись більше 500 людей з 6 країн, 12 областей України (на жаль, не західних). Для журі важко було відкинути когось, тому є біля 200 переможців. Сподіваємось, цей конкурс не останній. Настрій є. Координатором образотворчого напрямку цього року є Підпечерівська школа мистецтв та Надвірнянська дитяча художня школа. Результати нас вибили з рівноваги несподіваними відповідями образотворчими засобами. Потужне враження від нових зображень нового Господа і Його нових справ. Початок туру виставки Україною 30 квітня в обласному Краєзнавчому музеї о 15.00 годині. Виставка мандруватиме в Підпечери, Яремче, Одесу, Уніж, Кіровоград, Харків, Київ, Надвірну – список міст уточнюється.

– А з яких місцин і країн учасники, якого віку, які тенденції?

Запрошення до участі були розіслані за індивідуальними адресами у більш як 200 парафій Франківщиини, близько 50 запрошень надіслано за кордон, незалежно від релігійних чи конфесійних переконань, безліч їх розійшлося по Україні. Франківщина представлена в основному мистецькими закладами. Це Яремче, Кути, Косів, Тисмениця, Надвірна, Підпечери… З парафій робіт майже не надійшло, хоча ми сподівались на самодіяльних авторів, тих, які не можуть не творити. Сподіваємось на них і далі. Надзвичайні роботи прийшли зі Сходу України: Харківщиа, Донеччина… Ліцей мистецтв №133 міста Харкова виграв більшість відзнак, це особливий заклад в українській педагогіці останніх років, суцільний експеримент з теорією і методиками творчості. Кіровоград, дніпропетровське “Суцвіття”, Краматорськ, Одеса, Запоріжжя. В кожної колекції свій погляд, нестереотипне мислення керівників студій, вчителів і, відповідно, вихованців. Молодіжний дім культури з Горліце (Польща) вразив складними техніками та ідеями, Болгарія – якоюсь вільністю, кольором. Сильні колажі зі світських журналів надійшли з Угорщини. Зарєчьє з Підмосков’я прислало дуже веселі роботи, а роботи з Орла сповнені праведності. Взагалі, важко зараз перевести колір і враження в букви.

– Чому, на твою думку, Західна Україна так слабо відреагувала на цей конкурс?

Думаю, немає натхнення. А це вже наша спільна справа. Якраз наше місто, яке отримало найбільше запрошень, не відповіло взагалі. Мабуть, потребувало ще персональних звернень і підштовхувань. Тож запрошую наступного року бути більш уважним, бо справа добра.

– Ти заснував цей фестиваль, але зараз, наскільки я розумію, ти відійшов від організації – чому?

Фестиваль започаткувала спільнота “Як Марія”, до якої ми належимо. Ми були в оргкомітеті. Згодом кілька років нам довелось стати основними рушіями. Фестиваль зажив своїм життям. Адміністрування забирає нас від творчості, а нам хочеться газувати навіть в межах фестивалю. Менеджерська робота необхідна, але в той же час нам не вдається займатись власне творчістю.

– Де слід тепер чекати твоїх нових творчих проявів?

Чекайте витинанок з «ГалКору» (сміється)… Творчість – то «відмазка» перед суспільством. Я більше нічого до ладу не вмію.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ