Кіно як ритуал

Незважаючи на всепоглинаючі властивості Інтернету, ми й досі любимо ходити в кінотеатр. У мережі можна знайти фільм на будь-який смак, та все ж вона не здатна замінити справжній кіносеанс. Навіть ті, хто надає перевагу теплому чаю і ковдрі та перегляду стрічок вдома, теж час від часу ходять на прем’єри.

І річ тут не лише в особливій атмосфері кінозалу, а й у тому, що хороша якість на онлайн-платформах з’являється через кілька місяців після офіційного виходу фільму. Звісно ж, при бажанні можна знайти піратську версію із китайськими субтитрами на половину екрана, але хіба ж годиться так дивитися кінострічку?

Справжні фанати зустрічають своїх героїв у перші прем’єрі дні. Ажіотаж може сягати глобальних масштабів, а квитків може не бути вже за місяць до заявленої дати, якщо фільм популярний і очікуваний. Наші іванофранківці здатні втерти носа навіть столиці – в цьому питанні ми гурмани. І зовсім не важливо, про яку стрічку йде мова, адже у кожного свої смаки. Для справжніх закордонних бестселерів, а також українських кінострічок часто влаштовують допрем’єрні покази, які, безперечно, набувають популярності, адже дають змогу кожному відчути себе особливим і в числі перших переглянути довгоочікуваний фільм.

Повернімося до самої атмосфери: тут вона особлива і неповторна. Коли ми тільки входимо до кінотеатру, нас одразу огортає запахом поп-корну. Щоразу ми ретельно вибираємо найкращі місця із касиром, хоча зазвичай вже далеко не вперше відвідуємо ці зали. Чекаючи на сеанс, переглядаємо анонси фільмів і так захоплюємося, що з’їдаємо ледь не весь запас того самого поп-корну, який заманив нас ще при вході. Якщо ж уже про їжу, то не можна пройти і повз солодкі розливні напої, які чомусь суттєво смачніші за свої аналоги у пляшках.

Своєрідний колорит кінотеатру захоплює нас уже з того моменту, як ми вирішили сходити на стрічку, що і робить його особливим. Це одне з небагатьох місць, яке розвитку технологій не вдалось витіснити, і ми й досі продовжуємо втікати від цілого світу у просторий зал із великим екраном, незалежно від розміру діагоналі вдома.

Нехай багато чого змінилося, і тепер нас можуть відволікати телефонні дзвінки – власні чи сусідів по залу, а квитки не по 15 гривень. Але ж як цікаво сміятися з усіма зі смішних моментів чи бурхливо реагувати на несподіванки у сюжетах. Відчуваєш себе членом великої сім’ї, яка десь-не-десь пошепки коментує кінострічку, намагаючись передбачити хід подій. А після завершення стаєш частиною жвавого потоку обговорення усіх переваг та недоліків фільму, в який потрапляєш, прямуючи до виходу. Та все ж найголовніше – це ваше власне враження, порція естетичного задоволення чи розчарування, але корисне як те, так і інше, бо ми вчимося відрізняти якісний продукт.

Наталя ІВАНКІВ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!