Короткий світ

Ми любимо, аби було коротко. І швидко.

Звісно, кожен може мати на увазі, що йому заманеться, у цьому контексті. А я про наше ставлення до світу і до життя. Ми страшенно економимо час, ми жахливо не любимо його марнувати. Тому ми читаємо короткі історії часу та Всесвіту, короткі списки фільмів, які треба подивитися, переказ книжок, які треба мати. 10 відомих художників, 10 сучасних філософів, 10 маловідомих фактів про Україну, 10 цитат про кохання і так далі. Ми знаємо усе і фактично не знаємо нічого. Бо ж за цим відбором завжди присутній персональний суб’єктивний фактор, а у нас немає часу дошукуватися правди. Для чого? Правда вимагає часу, якого у нас нема, бо ж…

Хтось колись мені сказав, що люди поділяються на тих, хто шукає істину або першоджерело, і тих, кому достатньо сякої-такої інтерпретації. Тобто фактично є інтерпретатори і є ми, які ведуться на ці інтерпретації. Бо так швидше і простіше. Так, мабуть, легше. Краще ковтнути брехню, аніж вишукувати правду. Краще жити у світі симулякрів – головне, аби він відповідав отому «10 най…»

Для чого шукати книги, які стануть знаковими для тебе, для чого їх читати, якщо є хтось люб’язний, хто запропонує тобі начебто двадцятку начебто книг, які начебто змінили начебто життя? Хоча навіть дитині відомо, що змінюють світ не книги, а люди, які їх читають. Для чого читати чи перечитувати щось? Краще загуглити щось на кшталт «20 цитат Умберто Еко». І все. Можна хизуватися своєю начитаною обізнаністю.

«Перекажи мені книжку», – час від часу вимагає від мене мій син. Відмовляюся, бо ж, кажу, це буде моя інтерпретація. «А я тобі вірю», – так наївно по-дитячому говорить він.  І… йде читати короткий зміст в Інтернеті.

Фільми, музика, картини, актуальні луки, поради «тим, кому за…», рекомендації «тим, кому до…». Навіщо «тисяча і одна ніч», коли можна знайти список «десять поз»?.. Не здивуюся, якщо з’являться списки на кшталт «10 найкращих математичних формул», «20 видатних хімічних елементів». А чого ж? Ми все, абсолютно все, уклали у систему цифр та рейтингів. І неймовірно тішимося з того, що економимо час, адже не треба нічого шукати-дошукувати – усе знайшли для нас і без нас.

Не кажу, що списки-рейтинги – це погано. Не кажу, що це підла брехня і у тих списках немає нічого путнього. Просто вони обмежують наш простір. А сила отого авторитетного «найкращий» обмежує свободу вибору. Але, ж звісно, якщо у нас є висока ідея економії часу, то най буде…

У мене єдине питання: куди ж ми витрачаємо той зекономлений, не змарнований на пошуки справжнього час? Я не знаю… А ви?