Досудове розслідування триває.
Коли мене питали, як обирати школу для дитини, я незмінно відповідала: шукайте вчителя. Все інше – відносне. Гарний вчитель вартує, аби до нього їхати і півгодини, і годину. Як і було у нашому випадку. Зранку наше добирання до школи могло тривати годину. Мешкали ми тоді на Каскаді, дитину возили автобусом до 21-ї школи. Скажете, безглуздя? Скажете, що я жорстока мати, яка не давала зранку дитині довше поспати? Але я знала, що це того вартує.
«Сьогодні, 22 квітня, в Івано-Франківську сотні людей вийшли на марш сили нації “За українське майбутнє без олігархів”... У заході, крім мешканців Франківська, взяли участь представники ВО “Свобода”, “Правого сектору”, “Національного корпусу”, “Конгресу українських націоналістів”, “АЗОВу” та інших громадських організацій… Люди виголошували гасла “За українське майбутнє без олігархів”, “Чемодан – вокзал – Мальдіви”, “Разом – сила”…
Ви любите анекдоти? Хто ж їх не любить? Який, на вашу думку, найдотепніший, найсмішніший? У часи мого школярства найсмішніші анекдоти були чомусь про чукчу. Які тільки лиха не траплялися з отим бідолашним чукчею! І телефоном він користуватися не вмів, і м’ясорубкою, і з армією в нього не складалося, і навіть із в’язницею. От усі довкола такі розумні, інтеліґентні, освічені, і раптом – тупуватий чукча. Ну смішно ж.
Дзвони – напрочуд дивний музичний інструмент, зазвичай присутній у кожній місцині, де є храм Божий. Своєю химерною постаттю занімілого металевого гіганта вони височіють над дзвіницею. Могутні удари серцевини об їхні боки створюють гучну-гучну мелодію, покликану линути якнайдалі, щоб сповістити про якусь подію. Залежно від звучання, стає зрозумілим, хороша вона чи погана - закликає на Службу Божу чи на похорон.