Я була б ладна завжди залишатись дитиною… Так і буде, доки серце моєї матері буде битись, доки воно даруватиме мені тепло і відчуття захищеності. Де б я не перебувала, які б світи не відкривались перед моїми очима, найзатишніше місце буде завжди поруч з нею, поруч з моїм ангелом. Мені здається, що всесвіт стане порожнім без її слів, без її турботи, без її щоденної підтримки та самопожертви. Реальність скупа на безкорисливість, та в особі матері ця безкорисливість втілена у повній своїй безмежності. Плин життя та безкінечна черга подій стирають у нашій душі ту ласкавість, яка мала би бути адресована цьому божеству у людській плоті. Ми витрачаємо свої моральні резерви на щось цілком непотрібне, щось, що обов’язково колись мине та залишить нас, в той час, коли мама присвячує своє життя тільки нам.

 

 «Мама» – це синонім до слова «любов». Це всепоглинаюче, найсвітліше та найжаданіше почуття знаходить собі притулок у її душі і ніколи не покидає його. Кожен прагне любові та кожен прагне любити, але ніхто не робить це так невимушено, як мама. Часом може здатися, що ця невимушеність межує з фанатизмом і стає дратівливою та небажаною, та як тільки хоч частинку материнської любові забрати, все на світі стане на тон холоднішим. З кожним прожитим роком я розумію, що в моєму повсякденні знаходиться час на будь-що та на будь-кого, і все частіше я сама собі обіцяю, що не буду обділяти увагою найдорожчу та найріднішу мені людину. Я воліла б все життя бути дитиною, тільки щоб у моїх днях була моя мама.