Він харизматичний і навстіж відкритий. Любить самотність, хоч і не мислить свого життя без інших. Фотографує, обожнює мотоцикли й вільну дорогу. Відстоює не тільки якісну, а й «щиру» музику. Поціновує Клімта і «Їжачка в тумані». Проймається серйозно Ван Гогом і Моне. Читає Прохаська і Жадана. Допомагає бійцям АТО і творить міф українського супермена Василя Гупала. Чотири найупізнаваніші букви в українській музиці – “ТНМК” – це вже стиль його життя. Незабаром “ТНМК” і Фагот (він же Олег Михайлюта) завітають із концертом до Франківська.

 

 

– 14 червня – день народження “ТНМК”. Як святкувалося цьогоріч? І що зазвичай дарують на день народження гурту?

Святкувалося чудово! Дарують автомобілі, золото, діаманти, ну і, звичайно, гроші, багато грошей! (Сміється.) Також печуть торти, печиво, роблять малюнки та будь-які витвори мистецтва. Музей “ТНМК” вже давно збирає раритети.

 

 

– “ТНМК” перебуває на піку популярності майже 20 років. Чи плануєте в майбутньому експериментувати зі стилем, напрямком?

За всі ці роки сам “ТНМК” виглядає як великий музичний експеримент, що можна відчути, переслухавши всі альбоми, починаючи з першого, 1998 року народження.

 

 

– Як Ви прокоментуєте ситуацію з українськими артистами, які наразі активно «розвивають» свою творчість у Росії? Чи музика все-таки поза політикою?

Музика завжди поза політикою, але не люди, які її роблять. Коментувати тут нема чого, тому що незалежно від того, де грає той чи інший музикант, головне – це його ставлення до подій сьогоднішніх і те, яку участь він у них бере.

 

 

– Ви часто дублюєте українською відомі кінострічки, що вимагає акторської майстерності. Не хотіли б спробувати себе в ролі актора?  І чи залишається актуальною Ваша давня мрія знімати велике кіно?

Мрія завжди актуальна, і сподіваюсь, що незабаром буде можливість її реалізувати.

 

 

– Про що чи про кого це кіно буде? І чи сподіватися від Вас хепі-енду?

Про це будемо говорити, коли буде про що говорити (сміється).

 

– Загалом, про хепі-енди: Ви оптиміст? Як собі радите з навалом страшної інформації про воєнні дії? І чи бачите якийсь варіант закінчення війни?

Закінчення війни буде, коли Україна відновиться в своїх сучасних кордонах. Це відбудеться вже досить скоро, але мені би хотілося, щоб якомога менше людей при цьому постраждали, тому будемо використовувати всі доступні нам для того способи…

 

 

– «Після Аушвіцу поезія неможлива», – писав Теодор Адорно. А чи під час війни можлива й потрібна музика? І яка саме?

Може, в часи Адорно вона була й неможлива, але зараз і поезія, і музика – це особистий маленький фронт для кожного, хто дихає тим повітрям. Тому чим більше буде якісної та щирої музики в Україні, тим швидше ми вийдемо на новий рівень світосприйняття, а це і є перемога.

 

– Ви неохоче розповідаєте про приватне життя. І все ж. Вашому синові вже п’ять років, і Ви з ним бачитеся чи не щодня. Яким він росте і про що найчастіше Вас запитує?

Найчастіше питає мене про автомобілі та мотоцикли, тому росте справжнім (сміється).

 

– Розкажіть про колоритного супергероя Василя Гупала, який є головним персонажем останнього кліпу “ТНМК”. Чи такий Василь Гупало зараз є в українців?

Василь Гупало – це і є уособлення українського народу, який дуже спокійний, добрий та по-філософськи налаштований до життя. Але в скрутні часи ми стаємо суперсилою, яка дасть відсіч будь-якій сволоті та сплющить голову кожному ворогу. І це не вигадка, це реальність, яку підтверджує сьогодення.

 

– Нещодавно Вам подарували відстріляний тубус міномета, який в армії називають фаготом. Його передали з зони АТО, де “ТНМК” виступав із концертом. Ви часто берете участь у заходах на підтримку наших воїнів?

На жаль, не так часто, як треба, але ми розуміємо, що зараз кожен має зробити свій внесок у перемогу, тому ми там. І пісні там відходять на другий план, бо хлопцям на передовій треба розвантажувати голову в будь-який спосіб, а спілкування та обмін енергією завжди йдуть на користь, і пісні теж в тому беруть участь.

 

– Якби Вам прийшла повістка?..

Пішов би до військкомату.

 

– Після трагічної загибелі Скрябіна саме Вам поручили під час церемонії вручення музпремії YUNA співати його пісню. Які емоції вас тоді переповнювали?

Не поручили, мене попросили, і я не зміг відмовитись, бо поважаю Андрія та його справу. Його присутність завжди відчуватиметься, поки звучатимуть його пісні. І страху не було, бо я всьо то робив щиро.

 

– Як сучасна українська музика виглядає на тлі світової?

Дуже доречно виглядає! Якщо ми говоримо саме про сучасну українську музику! (Сміється.)

 

– Як виробити у людей смак до якісної музики в еру низькопробної попси, яка лунає звідусіль?

Треба робити те, що ти вважаєш за потрібне, і робити це якісно та щиро, слухач відчує, і буде тобі щастя (сміється.)

 

– Мало хто знає про ще одне Ваше амплуа – фотографія. Яку фотографію вважаєте для себе фотоперемогою? Чи не хотіли б зробити у Франківську першу фотовиставку? Запрошуємо.

Не можу сказати, що в мене є шедевральні роботи, але хороший фоток вистачає. Може, й наважусь колись на виставку (сміється.)

 

– Колись Том Уейтс Вам порадив: «Олежа, ніколи не здавайся! Бо навіть найскаженіша собака не зможе обмочити поїзд, що їде». Ці слова відповідають Вашим життєвим принципам? Коли і за яких обставин Ви познайомилися з культовим музикантом?

Коли вперше почув його пісні, тоді, думаю, і познайомились (сміється). Але фразу я запам’ятав надовго, бо дуже влучно.

 

– У Вашій спальні висить репродукція «Данаї» Клімта, яку вважаєте найеротичнішим твором у світі. Оригінали яких картин Ви б хотіли мати у себе і чому?

Я би Клімта всього хотів мати, бо його картини заворожують, особливо оригінали. Але і Ван Гог, і Моне мене теж зачіпають сильно (сміється).

 

– Ваш улюблений мультфільм – «Їжачок у тумані», зовсім не дитячий. Яку філософію знаходите в ньому?

Ми всі в тумані (сміється). Але важливо ніколи не панікувати і мати того, з ким хочеться попити чаю з варенням (сміється).

 

– Знаю, що Ви стежите за творчістю Прохаська. За що його любите?

Я би не ризикував розбирати творчість письменників: із мене критик ще той (сміється). Але якщо воно торкає, то торкає. Наприклад, Фоззі люблю за той нерв дев’яностих, який лейтмотивом проходить через всі його книги (це сказано на правах реклами) (сміється).

 

 

Розмовляла Наталя ТКАЧИК

Читайте також:

Петро Павленський: «Роблю мистецтво політичними руками влади»
Наталя Сумська: «Безмежно вдячна за любов іванофранківців»
Василь ПОПАДЮК: «В Україні більше почуваю себе українцем»
Володимир ГАРМАТЮК: «Десь у мені живе їжакуватість»

Володимир ХОРУНЖИЙ: «Усі українські кіномитці – учні голлівудської школи»

Олексій ГНАТКОВСЬКИЙ: «Завдання чоловіків – щоб у них закохувалися жінки»

Повітряна куля Галини Петросаняк

22.06.2015