Двадцять років тому у такі ж жовтневі дні 1990-го у Києві на площі Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) студенти розбили намети та оголосили голодування. Вони висунули кілька політичних вимог. Згодом ці події отримали в історії назву «Революція на граніті». Голодували тоді у Києві і студенти з Івано-Франківська.

Цими днями один із безпосередніх учасників тих подій, лідер громадської організації «Нова Галичина», кандидат на посаду міського голови Івано-Франківська Павло Андрусяк ініціював прес-конференцію та круглий стіл. У заходах взяли участь журналіст Вахтанг Кіпіані та письменник Тарас Прохасько, які теж були учасниками Революції на граніті.

«Відзначення 20-річчя революції на граніті ні в якому разі не є вечором спогадів, – зазначає Павло Андрусяк. Ми розглядаємо події того часу в контексті сьогоднішньої політичної ситуації в країні, а також, аналізуючи перемоги і помилки минулого, намагаємося дати відповідь на питання «що робити?».

Якщо говорити про висновки, які країна мала би винести зі студентського голодування 1990 року, то один із них стосується становлення в Україні громадянського суспільства. За словами Андрусяка, в цивілізованих країнах партії, як правило, опікуються розвитком громадянського суспільства, а в нашій державі так вийшло, що обидва майдани (і Революція на граніті, і революція 2004 року) – це, скоріше, була реакція громадянського суспільства на спроби політичних сил, які перебували при владі, фактично законсервувати розвиток країни і зупинити реформи. Громадянське суспільство двічі заявляло, що воно існує в Україні і що воно у разі загрози здатне відстояти волю українського народу. Таким чином, питання розвитку громадянського суспільства в Україні залишається чи не єдиним способом захисту демократичних цінностей, наступ на які розпочала нова влада.

«Закінчилася боротьба за незалежність, а не за свободу», – так узагальнив результати Революції на граніті з погляду сьогодення на прес-конференції з нагоди її 20-ї річниці один із активних учасників тих подій, відомий журналіст Вахтанг Кіпіані.

За його словами, події жовтня 1990 року не виправдали усіх сподівань. «Так виглядає, що ми кожних чотири роки ніби перезапускаємо проект «Україна». Це неправильно. Бо мають бути фундаментальні речі, які не міняються від влади до влади, від кампанії до кампанії. У цьому сенсі дуже добре, що багато людей покоління на граніті є активними. Зокрема, позитивним є те, що такі люди, як Павло Андрусяк, Олесь Доній, В’ячеслав Кириленко та інші реалізовують себе в політиці, – зазначив Вахтанг Кіпіані.

Софія МАРЧУК