У Франківську проблеми з питною водою. З одного боку, комунальники б’ють себе в груди, переконуючи, що вода з-під крана цілком безпечна і годиться до вживання. Зрештою, маємо ж традицію пити кип’ячену кранівку. Однак на державному рівні визнано, що в українських містах склався дефіцит якісної питної води. Відтак існує спеціальна програма, що передбачає повсюдне встановлення очисних установок і відкриття бюветів. Разом із тим реклама нав’язує нам виключно розливну питну воду – ту, що продається в пластикових пляшках. То що ж нам врешті-решт пити?

Актуальні бювети

Цими днями в місті Івано-Франківську презентували мережу питної води. Штучні бювети відкрито за адресами: Дорошенка, 28А; Стуса, 21А та Целевича, 8А. Проект «Якісна вода» в рамках державної програми «Питна вода України на 2006-2020 рр.» реалізувала компанія «ЮрАква».

«Наша міська водопровідна вода, – прокоментував проект член Івано-Франківського міськвиконкому Василь Мельничук, – відповідає всім державним стандартам і є однією з кращих в Україні. Але через зношеність водопровідних мереж існує загроза її вторинного забруднення. Приблизно 60% мереж міського водопроводу є зношеними. Тому створення таких установок, з яких франківці отримають якісну очищену воду, є дуже актуальним».

Устаткування, що готує воду до пиття, за словами пана Мельничука, коштує близько 100 тис. грн. Напевно, тому послуги бюветів платні. Вартість води – 50 коп. за літр. По п’ятницях з 12.00 до 13.00 та в суботу й неділю з 10.00 до 13.00 набрати водички можна безкоштовно.

Якість води у бюветній мережі, повідомив представник компанії Юрій Лахман, забезпечує багаторівнева система очищення. Спочатку воду пропускають крізь вугільний фільтр, потім фільтрують за принципом зворотного осмосу. Після цього насичують киснем. Наступний крок – обробка магнітом і знезараження ультрафіолетом. Згідно з діючими нормами (ДСанПіН 2.2.4-171-10) відслідковують 11 показників епідемічної безпеки, 73 показники санітарно-хімічної безпеки, 9 показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води. «До споживача доходить винятково чиста, якісна, мінералізована, структурована вода», – пояснив пан Мельничук.

Прикметно, що ініціативу приватної компанії – забезпечити франківців питною водою, використовуючи державні кошти, – підхопила міська влада. Ні, безплатних бюветів у мікрорайонах не буде. Незважаючи на держпрограму, системи доочистки води для загального користування городян не плануються. Бювети відкриють тільки у бюджетних установах – дитсадках, школах, лікарнях.

До кінця року один із садків міста вже матиме таке устаткування. (Назву закладу не повідомляють, вочевидь, ще не визначилися. – авт.) Основна частка фінансування проекту (70%) надійде з держбюджету. Цього року на потреби програми загалом передбачили 400 млн. грн., в т. ч. 5 млн. – для потреб Івано-Франківська й області.

Альтернативні джерела

Навряд чи три платних бювети можна вважати альтернативним джерелом водопостачання міста під час аварій чи відключення води. Не досить цього і для постійного забезпечення городян питною водою. Свого часу проблему пропонували вирішити діячі громадського об’єднання «Наше місто». Пропонувалося пробити 12 артезіанських свердловин в різних районах міста. А місця забору питної води позначити, за давньою українською традицією, каплицями. Міська влада прийняла на розгляд цей проект, проте від свердловин відмовилася. А от каплиці побудувала. Одну з них поставили над справжнім джерелом – у парку ім. Шевченка, на міському озері.

Каптаж джерела, над яким височіє ротонда з фігурою Богородиці, тоді так і не дочекався реконструкції. Час доконує колодязь водозабору, який, вочевидь, втратив цілісність. Його басейн поріс зеленню. Та це не заважає сотням городян брати тут воду. Фактично в межах міста це єдине природне джерело питної води. У вихідні дні до нього – черга. «Ми вже п’ять років не вживаємо водопровідну воду, – розповів Олександр Карп’юк. – Набираємо тут щонеділі. На сім’ю з трьох чоловік вистачає п’ять 10-літрових каністр. Літом іноді треба більше…»

Влітку франківці беруть питну воду з джерел, що знаходяться довкола міста, в селах Тисменицького району. Найбільш популярне джерельце – в Павлівці. З центру міста до нього – 12 км. Туди їдуть автомобілями й бусами. «Наша потреба – 200 літрів на тиждень, – підрахував Дмитро Онуфріїв. – Використовуємо павлівську воду тільки для пиття і готування їжі. Вона дуже смачна. Якщо зберігати в скляній тарі, не псується кілька місяців. Кажуть, слабомінералізована…»

Інші джерела, воду з яких п’ють городяни, розташовані у Хом’яківці, Підліссі, Сільці та Погоні. Їх можна розпізнати за каплицями. Останні два вважаються цілющими – Духова криниця та джерело Погонської Божої Матері.

«Жива вода», – означив джерельну воду отець Никодим Гуралюк, настоятель Свято-Успенського монастиря у Погоні. Певно, так і є. Бо під час офіційного візиту до Івано-Франківська в травні цього року експерт ПР ООН пан Туловський виявив бажання побачити джерело на міському озері і скуштувати його води. Результат – участь нашого міста в програмі «Кожна краплина має значення». У наступні три місяці паркове джерело реконструюють, проведуть благоустрій території. Тут буде екскурсійна зупинка для школярів і гостей міста. Їм, зокрема, розповідатимуть про особливості питної води з природних джерел.

Живе середовище

«Відомо, що найкраща вода – це вода природного походження. Будь-яка натуральна вода є мінеральною, адже містить певну кількість закладених природою розчинених мінеральних солей. Як правило, в підземних водах дуже слабко представлені мікроорганізми, а вміст хвороботворних бактерій практично виключений. Підземні води не потребують спеціальної очистки, а в деяких випадках навіть знезараження, – розповіла головний технолог компанії «Нова» Оксана Бамбура. – Для питної води, добутої безпосередньо з природних джерел, характерна присутність корисної мікрофлори. Бо саме власна, притаманна тільки цьому джерелу мікрофлора відрізняє природну воду від очищеної та штучно мінералізованої. І саме завдяки цьому показникові природна вода, на думку дієтологів, найбільш корисна для щоденного споживання».

Штучно мінералізована вода, пояснила технолог, це зазвичай водопровідна вода, що пройшла глибоке очищення, протягом якого з неї видалили не тільки шкідливі домішки, але й усі корисні речовини. Потім у таку дистильовану воду додають мікроелементи. «За допомогою цієї технології можна відтворити будь-яку воду, але цей продукт не буде «живим» – у ньому відсутня корисна мікрофлора. На виході така вода – це вже не активне живе середовище, а елементарний розчин солей, – пояснила пані Бамбура. – Питання його корисності для здоров’я є дискусійним…»

«Питна вода не повинна бути цілковито очищеною, тобто дистильованою, – зауважує відомий фітотерапевт Наталія Земна (Зубицька). – Інакше вона порушує мінеральний обмін в організмі. Краще, якщо вода мінералізована і без газів. Вуглекислота поступово закислює кров. Це створює умови для розвитку хвороб. Чи пити кип’ячену воду? При кип’ятінні відбувається розрив молекулярних зв’язків і дегазація води. Вона стає малокорисною для кишкової мікрофлори. Якщо би мене запитали, що таке «жива» вода, я би відповіла: будь-яка природна вода, не змінена втручанням людини. Якщо ви не впевнені в добрій якості природної води, то перш, ніж її вживати, усе ж краще не кип’ятіть, а відстоюйте чи заморожуйте і використовуйте талу воду».

Назад, до витоків

«Раз на рік ми перевіряємо джерела, воду з яких використовують мешканці міста й сіл, – повідомив головний санітарний лікар Тисменицького району Руслан Савчук. – За мікробіологічними та хімічними показниками вона відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Тобто є питною».

За джерела, повідомив пан Савчук, відповідають сільські ради. Вони мають рекомендації з правильного облаштування місць, де вода проривається на поверхню. Почищене, з глиняним «замком» і з відмосткою, з трубою чи жолобом – таким має бути джерело, звідки не страшно черпати водицю. Зрештою, можна замовити її лабораторне дослідження в Тисменицькій СЕС. Розгорнутий аналіз проби води за бактеріологічними та фізико-хімічними показниками обійдеться, відповідно до державного прейскуранту на ці послуги, близько 330 грн.

Загалом у нашій області виявлено більше 300 джерел з питною водою – мінеральною та столовою. Досліджено тільки 32 з них. Використовується – вісім. Через брак коштів роботи з освоєння решти на цей час не проводяться. Найбільше родовище питної води – на території Галицького району, в селищі Більшівці. Тут є п’ять джерел, які за своєю природною мінералізацією відносяться до столових і рекомендовані для вживання українським НДІ медичної реабілітації й курортології як для пиття, так і для приготування їжі.

Таке ж джерело є в селі Марківка Коломийського району – «Білі Криниці». Місцеві мешканці переконані у лікувальних властивостях своєї води. У Рогатинському районі відоме Підмихайлівське родовище підземних питних вод, яке перебуває на обліку в Державному кадастрі родовищ України. У Тлумацькому районі досліджені джерела питної води у селах Озеряни, Долина, Жидачів, в урочищі Ровеньки села Грушка. Черпай собі, скільки душа забажає.

Наталія КУШНІРЕНКО