«Загальноміську толоку міські чиновники розпочали з вулиці Низової, де висадили двадцять дерев двох видів – тюльпанові та оцтові. У толоці взяли участь міський голова Руслан Марцінків з дружиною, його заступники Богдан Білик та Олександр Левицький, керуючий справами виконкому Ігор Шевчук та інші. 20 дерев чиновники висадили не за цілу годину.

“Тут вже колись були дерева, але їх знищили. Тому вирішили відновити”, – розповів Марцінків… За словами мера, у скверику на Низовій з понеділка встановлять відеокамери, щоб уберегтися від вандалів. Також міський голова заявив, що протягом дня планує брати участь у толоках по всьому місту».

(http://kurs.if.ua, 1 квітня 2017 року)

У рік 7 524 [2017]. Устав того року не з тієї ноги [ультраправої] в суботу рано в городі галицькому лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Деревосадист Суботній та Чистун Четверговий, спину собі живокостом намастив, щоби рани [нерукотворні] погоїлися, печінку на місце поставив, [колесами] аптечними вельми прокачану, голубів поштових із повістками [судовими] від ґанку, аки кур дурних та неграмотних, подалі відігнав та потолочився конем своїм [педальним] по плиточці свіжопостеленій попри [чебуречну] базарну до хоромів білих.

Були ж в городі галицькому [скрізь] дерева понищені, будинки поруйновані та діти недороблені різними вандалами, готами та іншими варварами [чужоземними], і мав гризоту від того вельми Руслан-Марципан, бо не було кому, крім [нього], того ранку суботнього відновити все те, аки було [давніше], коли на улицях городських райські кущі цвіли, [хлібні] дерева плодоносили та ріки молочні текли межи берегів киселевих. Поскликав він тоді до себе соратників своїх міськвиконкомівських – і воєводу [купи людей] червоносердечного Лесика, чоловіка Божого, аби відганяв він непроханих художників від перформансу того [суботниківського], ще вождем червонопрапорним Іллічем започаткованого, аки [кур] дурних і неграмотних, і правічного діда-всевіда у спадок від попередників [богом даного] для економіки економної, що давно в білих хоромах сидів і відав, у [кого що] найдешевше купити можна за гроші європейські, та ще [кельнер] політологічний та кардинал сіромансько-сірий Ігорко на прозвисько Дикобраз за звичкою [давньою] за ним по-пластунськи ув’язався, щоб Руслан-Марципан з путі праведної не збився і не в той [бік] не потягнувся, а ще дрібнішої челяді було незчисленне множество і саджанців [аж] два десятки.

Підперезався Руслан-Марципан поясом [цнотливості], шолом моральності натягнув на голову [міську], в постоли благочестя, аки в лижі, обувся, хрест тверезості та лопату святості до руля причепив, а дружину [свою] – до багажника, щоб за заставою в разі чого зганяла, та взявся з поплічниками своїми у [своїй богом даній] землі саджати, аки корупціонерів та [олігархів], дерева тюльпанні та оцтові, аки троянди й виноград, красиві та корисні, і проростали вони за ними, аки верби [золоті].

Хотів уже Руслан-Марципан на руїнах кам’яниць давніх, аки [муж] правдивий та доблесний, домів нових набудувати [штук двадцять], але після скандалів гаркотних та колковських так боявся [до забудовників] близько підходити, що аж на деяких улицях шевченкових взагалі будувати заборонив, тож повернув він до [дому] свого, дружину далеко не відпускаючи, аби третю заповідь мужську виконати і, коли діти [його], аки принци маленькі, повиростають, було кому [прибрати] город галицький і все те, що ще залишиться від нього в лісі [тюльпаново-оцтовому].

НОРВАКС