Пробне ЗНО і я

Нещодавно я здавав пробне ЗНО з української мови. Це моє третє пробне ЗНО. Минулого року я двічі пробував. Вчителі та однокласники дивувалися, але мама сказала, що краще переходити, аніж недоходити, тим більше, що деякі речі, як-от математика чи ЗНО, наприклад, до дітей з першого разу доходять важко. Минулого року на пробному тестуванні з мови я дуже сильно тупив, тепер такого не було.

Всі навколо казали, що навіть пробне ЗНО – це так страшно і моторошно, але це не так. Взагалі, мені здається, що дорослим іноді краще мовчати. Менше було би проблем. Пробне тестування – воно є для того, щоб випускники занурилися в цю атмосферу нервів та хвилювань, організаційних питань, а також, щоб перевірити свої знання.

Усе почалося з того, що я знайшов друзів, які теж мали писати ЗНО у тій самій школі, що і я. Зранку з мамою ми їли смачні круасани. Мама сказала, що то для того, аби «закріпити у мене позитивний рефлекс на ЗНО». Думку вона сформулювала не зовсім правильно, але я не сперечався, зрештою, мама не дуже добре розбирається у рефлексах та біології. Потім я зустрівся з друзями, і ми пішли до школи на тестування разом. Там було дуже багато самостійних, тобто без батьків, дітей, які говорили, сміялися та не виказували свого страху. У нас перевірили всю необхідну документацію, посадили за парти та дали бланки і зошити для написання. Потім, після трьох годин написання, нам дали інформаційні бланки. Усе було чітко і зрозуміло. За три години я встиг все зробити. Навіть твір написав (він був про марнування часу, мені сподобалася тема) – і такий, щоб за нього, як каже моя мама, її не позбавили материнських прав на мене. Дуже сподобався мені текст про українських паралімпійців. У нас круті спортсмени. Ще я зрозумів, що встиг вже забути фонетику, тож доведеться повторювати, а ще, що як я не намагався уникати літератури, вона мене не мине, особливо після того, як мама подивилася, що я там відзначив у відповідях (чомусь вирішив, що Олександр Ірванець був сентименталістом, та й не тільки це).

Коли я вийшов на вулицю, там вже стояло багато дітей, які обмінювалися враженнями. Ми були задоволені, що ми це зробили. Також були діти, які просто прийшли, взяли зошити і пішли. Їх я не розумію. Річ же не в завданнях, а у тому, щоб знати, як все відбувається, бо невідомість лякає і нервує. Не розумію і тих батьків, які не пустили своїх дітей на пробне ЗНО, бо це начебто несправжнє ЗНО. Не уявляю, як ті бідні діти підуть на справжнє. Точно перенервують, бо ж не знатимуть, що і до чого, і нароблять безліч дурних помилок.

Ось так пройшло моє пробне ЗНО. Можете пробувати. Нічого страшного у цьому немає. Скоро піду на ще одне пробне, а там і до справжнього недалеко. Час минає швидко, і добре, що я його не марную.