У пеклі активно друкували гроші. Різні види валют на землю передавали через наявну у місці грішників каналізацію. Одним людям гроші смерділи, іншим – видавалися солодкими, затребуваними, тому й ловили їх з великою охотою. Але так робили не всі. Були такі, що з легкістю прощалися з купюрами і називали цю дію милостинею. Через це у пеклі наступив хаос: конвеєр зупинився, станки стали, папір під тиском машин зіжмакався, фарба розтеклася.

– Як таке можливе? – літали в гніві Чорні ангели. – Чому наша праця йде на дармо? Гроші повинні чинити зло, приносити ненависть, захланність, а натомість приносять добро та ще й якусь там вдячність!

– А що таке милостиня? – питали новачки.

Швидко знайшли Катихезм і потрібне в ньому їм слово. Вголос уважно зачитали: «Милостиня – це виявлення турботи до ближнього, жебрака, каліки, у вигляді допомоги у різних формах, переважно у вигляді матеріальної допомоги. «Це сходи, що ведуть до неба!» (Іоан Золотоустий).

В залі на кілька хвилин запала тиша. І тут раптом один промовив:

– Бог таки сильніший! Він дав людині життя, ми – гроші, які людина, з любові до Христа, використовує на Його користь.

«Як велика річка розливається тисячами каналів по плодючій землі, так і ти тисячами шляхів допровадь своє багатство до домівок бідних»… (св. Василій Великий)

© Юлія Головчин «Притчі»

 

Раніше ми писали, що в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці прикарпатська письменниця Юлія Головчин презентувала дві книги – «Притчі». Це продовження двох попередніх частин, за які авторка була удостоєна премії імені Івана Франка в номінації «Література».
Притчу Юлії Головчин: Допомога Святому Духові читати тут.