Вивихи від Моха

Днями

ПСИХЛІКАРНЯ

Нещодавно почав працювати у психлікарні лікарем. Вуха ще незамилені. Слухаю, що говорять психи: «Як класно в цій психлікарні! Тут ніхто нас не спалить, а ми можемо приймати глобальні рішення». Ну, думаю, яке хитромудре марення. А через півроку виявляю, що все збувається. Почав до них придивлятися. Чую, вони говорять між собою: «Може, скажемо йому, що ми нічого не вирішуємо, а тільки майбутнє бачимо?»

Якось

ТАКСІ

Якось їду додому на таксі. На гроші вийшло приблизно 150 грн. Ніч. Темно. Під’їжджаємо до мого будинку – багатоповерхівка. Тут закралася думка в моїй голові: а чи не злиняти не заплативши? Будинок великий – у під’їзд забіг і шукай вітра в полі! Та ще й п’яному – море по коліна! Рвонув я з машини. Спочатку вдарився невдало головою об стійку. Потім спіткнувся об бордюр і впав під лавку. Поки вставав, роздер штани об цвях, що стирчав з лавки. Півхвилини намагався відкрити двері в під’їзд, набираючи цифри на домофоні. Весь цей час таксист дивився на мене круглими очима з машини і активних дій не чинив. “Він в шоці!” – подумав я. Все виявилося простіше: потім, вже в під’їзді, я згадав, що заплатив йому, коли сів у машину…

Колись

АКАДЕМІК

Було це за радянських часів. Звичайний санаторій Академії наук, заповнений працівниками середньої руки. Процедури, прогулянки, плітки – словом, нудьга страшенна. І тут поширилась чутка – повинен приїхати академік! Подія. У цей самий день цікаві дійсно побачили, як під’їхала машина, з якої вийшов солідний сивочолий чоловік. Симпатичний. За ним дріботіла непоказна літня жінка – дружина. Стали і вони в санаторії відпочивати і лікуватися. Дружина знаменитості постійно метушилася коло чоловіка, піклувалася. Той приймав всі турботи із втомленою прихильністю. А в їдальні посадили їх поруч із молодою симпатичною жінкою. Ця пані кілька днів оцінювала ситуацію. Оцінила – і пішла в атаку. Адже академік – це ж такий шанс, та й навіщо йому поруч така сіренька бабуся? І поступово (пані була грамотна і підступна) між ними почав зав’язуватися роман. Вже і гуляють разом, і на лавочках сидять, і взагалі любов не на жарт. І коли вже стало все ясно, дружина не витримала і пішла з’ясовувати стосунки з загарбницею. Просто підійшла до неї і запитала дуже ввічливо: «Скажіть, будь ласка, навіщо вам мій чоловік?» У відповідь – потік тріскучих фраз про кохання, свободу, долю тощо. Літня жінка не вгамовувалася: «Але ж знаєте, він дуже хвора людина. За ним потрібен постійний догляд, до того ж він повинен дотримуватися суворої дієти, це все не кожна жінка витримає». Молода пані розвеселилася – невже незрозуміло, що на зарплату академіка можна організувати прекрасний платний догляд, зовсім не обов’язково при цьому перетворюватися на таку замучену турботами істоту, як її співрозмовниця. Літня жінка кілька секунд здивовано дивилася на нахабну панянку, потім спокійно сказала: «Розумію. Але річ у тому, що академік – я»…

І взагалі…

На будь-якому байкерському фестивалі зазвичай є дві когорти людей – поважні дядьки на «харлеях», які стоять і балакають між собою, і молодь на «спортачах», яка гасає, як божевільна, і робить всякі кунштюки (їздить на задньому колесі, стає на переднє догори дриґом, палить резину і таке інше). І ось хтось із цих «вжиків» підскакує до дядьків на чоперах: а що, панове, може, познайомимось – ми з вами хоча й різні, але все ж таки двоколісні браття, романтики, як то кажуть, великої дороги, а ви собі стоїте трохи осторонь. А дядько й каже: «Синку, а який сенс із вами знайомитись, ви ж кожного року нові…»

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!