«Брати Гадюкіни» повертаються

Вони повертаються. Це непросте рішення хлопці ухвалили спільно рік тому. Розмови про повернення на сцену почалися після концерту пам’яті Сергія Кузьмінського у Києві «Він вернувся домів». Тоді багато друзів та шанувальників команди запропонували відродити справу «Гадів». 

 

Колишні учасники гурту після смерті Сергія продовжували займатися музикою. Павло та Ігор – писали саундтреки для фільмів і здобули безліч професійних нагород. Геннадій і Михайло – «тримали» прапор блюзу в клубному житті Львова. Решта учасників (вокалістки і музиканти з «Джанкой бразерс») щодня несли в люди гарне, добре та вічне на сценах України та Росії. Всупереч труднощам і сумнівам – а слід пам’ятати, що група живе на два міста, що у кожного своя доля, що виникне питання з вокалістом, що багато хто може не прийняти нових пісень і т.д. – Ігор Мельничук (бас) і Павло Крахмальов (клавіші) засіли за новий альбом і у вересні 2013 року записали 20 «демок». З хвилюванням дали послухати близьким друзям групи і, що особливо важливо, близьким людям Сергія Кузьмінського. Матеріал пройшов суворий відбір. Запис запланували на січень 2014 року.

Робоча назва нового альбому – «Made in Ukraine». У нього ввійде 16 треків. Альбом буде витриманий в найкращих традиціях групи – mix українського Rhythm & Blues, гуцульського reggae, львівського шансону і міцних актуальних текстів. Колектив не шукатиме нового вокаліста. Співати будуть учасники групи: Ігор Мельничук, Павло Крахмальов, Михайло Лундін, Лілія Кувалдіна і Олена Романовська.

Зараз на студії «Гадюкіни records» кипить робота. Якщо все буде добре, то вже в травні ми почуємо нових «Гадюкіних». Брати планують презентувати альбом у Києві та на найбільших фестивалях країни. Сьогодні вже точно відомо, що в серпні вони виступатимуть на фестивалі «Захід».

«Галицький кореспондент» зустрівся з Павлом Крохмальовим та Ігорем Мельничуком.

– Що стало поштовхом до повернення на сцену?

Павло Крахмальов: Людина, яка хоча б раз виступала на сцені і її бачило-слухало більше десяти людей, однозначно і на все життя потрапляє в залежність. Залежність від сцени. І вона, буває, несе артисту дуже різні емоції і енергії, а декого просто виносить… У нас дружба зі сценою склалась. Сьогодні ми вирішили дати волю тій «залежності», тим більше, що з’явились історії, які варто було би повідати. А ще згадалась фраза професора львівської консерваторії, почута мною в юності: «Здолати страх і тихонько робити свою справу». Останньою крапкою у виборі вектора дій був «Концерт пам’яті Сергія Кузьмінського» в 2011 році.

Ігор Мельничук: Спочатку розкажу, як мене занесло на сцену. Батько звідкись привезли платівку «Кріденс». Синю таку, на чотири пісні. Мені було років вісім, і я слухав ту небесну музику, роззявивши рота. До того часу нічого подібного чути не доводилось (житіє в СеРуСеРу). І в той самий момент ніби якась сила зайшла в мене. Або «Кріденс» просто розбудив її? І все, після того я вже нічого не хотів. Тільки грати на гітарі. Причому неодмінно на бас-гітарі.

Так все пішло і поїхало… Тому, думаю, поштовх (точніше, копняк) дала та сама сила, з якою я живу вже років сорок.

А ще дивився на життя довкола. Свинство і абсурдність влади. Апатія і розгубленість простих людей. До мене і Павла прийшло розуміння, що далі просто сидіти у нашій студії і успішно писати музику до фільмів нас не влаштовує. Треба щось робити. Збирати «Братів». Бо чорти перемагають. Зустрілись з Міськом і Гешою, поговорили і вирішили ще трохи пограти.

– Я так розумію, що пісні почали писатись до революції в Україні. Однак тексти пісень дуже резонують саме з подіями останніх місяців. Як би ви самі це пояснили?

Павло Крахмальов: Я дуже довіряю інтуїції Ігоря, тим більше творчій. Так от, завдяки цій інтуїції він написав пісень не тільки на альбом «Made in Ukraine», а і на наступний реліз. Скажу по секрету: судячи з текстів, все в нас буде добре і трохи смішно.

Ігор Мельничук: Знаєш, досить часто сняться віщі сни. То в мене від бабці. Ото недавно ми з Павлом мало не втрапили в тяжку аварію. Добре, що вночі був сон про чорних китів… Вранці, по трасі, в лівому ряді, перед нами їхала чорна «беха». Щось згадалось. Чомусь крикнув: «Стій!» Паша натиснув на гальма, а через пару секунд «БМВ» з «плавником» різко, боком завернула перед нами. Був би пляцок…

Не вірю в лінійність часу. Думаю, нинішні події вже мали вплив на мене рік тому, коли сів писати тексти до нового альбому.

Пам’ятаю, влітку весь час крутилось в голові слово «барикада». Барикада, барикада… Думав, до чого тут Франція? Барикада відстала, лиш коли вставив її в приспів пісні «День народження» (в першому варіанті). Відстала, а в листопаді повернулась… 

Сильно жалкую, що збувся фрагмент тексту з пісні «Міліон кубометрів». Не міг собі уявити, що таке може статися. Але чомусь писав:

Навесні за борги спитали.

Царівна сніжна розтанула в парі.

Забрали гору, яка в морі стояла,

А потім море, щоб було до пари.

 

Та тяжкість давно вже душила, висячи в повітрі. Хтось її виразив піснею, хтось пляшкою з коктейлем Молотова.

– В січні ви виклали чорновий незведений матеріал в Інтернет для ознайомлення – дещо несподіваний крок, на який треба було зважитись. Що керувало вами і який результат ви отримали?

Павло Крахмальов: Завдяки сьогоднішнім подіям в Україні я остаточно дійшов  до висновку (мабуть, старію): не можна свої дії, думки і т.ін. відкладати на завтра, через хвилину може бути пізно. На той момент був такий матеріал. Ми його відверто віддали, з тим, щоб комусь стало тепліше. Результат? Ми зрозуміли, що наші пісні хочуть слухати.

Ігор Мельничук: Ясне діло, коли все почалось, ми підтримали Майдан. На той час колектив був не в стані грати «живий» концерт на площі. Особливо з новим матеріалом. Але вже були демоверсії, які ми записали вдвох із Павлом. Я мусів грати на всіх гітарах (теж мені Льоня Кравец). «Костильні» бубни, «пластикова» брас-секція і т.д. Звичайно, були сумніви, чи варто викладати чернетки. Демо є демо. Знали, що повноцінний запис повного колективу «Братів Гадюкіних» буде в рази якіснішим. Але, порадившись, вирішили не стояти осторонь від революції. Тому одним з проявів нашої підтримки Майдану стала поява «демок» в Інтернеті.

Я думаю, результат у нас один на всіх – прогнали Яника і «падельніков».

– Розкажіть детальніше про альбом, хто писав пісні?

Ігор Мельничук: Так сі стало, що пісні написав я. Колись мав наглість написати пісню «Карпати» програли футбол». Час від часу про то собі нагадував, коли приходили сумніви у власних силах. Хоча зараз на репетиціях (перед записом) вносимо певні корективи в музику. Одну пісню взагалі повністю змінили. Я радий чути саме те звучання, той дух «Гадюкіних», якого неможливо було досягти на демоверсіях.

Робоча назва альбому «Made in Ukraine». Шістнадцять пісень. Склад класичний, ще з 2006 року. Нас четверо, чарівні Лілія і Олена (вокалістки), гітарист і три духовики – чудові музиканти з «Джанкой бразерс». Лише Сергія не вистачає…

– Матеріал, який вже викладено, привертає увагу різноманітністю стилів – тут ритм-енд-блюз і реггей, і навіть диско. Чим викликана така еклектика?

Павло Крахмальов: Якось українська співачка і педагог Наталія Гура одному молодому хлопцю сказала: «Детка, для того, чтоб играть блюз, в этой жизни надо пострадать…» То я думаю, що ми трохи натерпілися в багатьох стилях. Маємо право (сміється).

Ігор Мельничук: «Гадюкіни» ніколи не «парились» відносно стилістики пісень. Любили і любимо Френка Заппу і Ніну Хаген. Головне, щоб у пісні був стержень, дух. А ще важливо так грати реггей, щоб потім на Ямайці писок не набили. Те саме з блюзом.

– Чи планує група повернутись до активної концертної діяльності, де і коли вже можна почути «Гадюкіних»?

Павло Крахмальов: Цього разу навколо групи організується досить потужна команда професіоналів (менеджмент, PR і т.ін.) Після запису альбому будемо готові до «бою».

Ігор Мельничук: Спочатку плануємо випустити альбом. Без потреби на сцену дертися не будемо. Якщо у людей виникне бажання почути нас наживо, не виключаємо концертної діяльності. Здається, у серпні нас запрошують виступити на фестивалі «Захід».

– Втрата Кузі – музиканта такого рівня – надзвичайно травматична для групи. Чи плануєте йому заміну в якості фронтмена?

Павло Крахмальов: Будемо дотримуватись принципу «стіл елайв» (хоч наспіваємося).

Ігор Мельничук: Ні, ні і ще раз ні! Як і ким можна замінити Сергія?! У співах запланували обходитися своїми силами. Будемо свідомо уникати постаті фронтмена у нинішньому складі групи. Такий собі циганський театр.

– Думаю, в очікуванні повернення «Гадюкіних» завмерли всі українські меломани. А які очікування у вас? І як би ви прокоментували стан справ в українській музиці?

Павло Крахмальов: Я би дуже хотів, щоб єдиний цензор – слухач – написав хорошу рецензію. Бо ми конче хотіли заграти саме ту музику.

Ігор Мельничук: Скажу чесно, у мене єдиний страх – це розчарувати слухачів. Ми свідомо спочатку записуємо новий матеріал. З іншою стилістикою текстів, іншою подачею музики.

Світ і події внесли свої корективи в нашу музику. Тексти стали більш соціальні. Звучання часом більш похмуре. Надіюсь, що наступний альбом (після «Made in Ukraine») буде більш світлим і оптимістичним, в гармонії з оновленою Україною!

На мою думку, було б вищим проявом цинізму продовжувати експлуатувати образ «Братів Гадюкіних» періоду 90-их. Або, не дай Боже, наслідувати неповторний стиль і постать Сергія Кузьмінського.

А стан справ в українській музиці? В цілому світі продюсери бігають за молодими, талановитими музикантами. У нас чомусь навпаки. Справжніх продюсерів можна перерахувати на пальцях однієї руки. Решта має проблеми зі смаком і совістю. Тому хочу побажати молодим музикантам терпіння і незламної віри в свої сили! Вода камінь точить.

Слава Україні!

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ

 

Коментар до теми:

Олег ГНАТІВ («Перкалаба»):

– Новий альбом «Братів», перший вихід на люди після втрати Кузі. Для такого кроку потрібна достатня мужність, глибоке переосмислення і відсутність непотрібних страхів. Якось все сталось в правильний час, в правильному місці і межи правильних людей. 2014 рік. Україна. Український народ. І ще одне, що відрізняє цей реліз, – безперечний професійний рівень. Не хітів на ньому нема. Надзвичайно достойна робота з візіонерським меседжем. Багато учасників укршоубізу впріють і трохи зсунуть корону з голови. Достоїнство та чистота помислів і не зрада собі справжньому. В наш час це дорогого коштує. В наш час це стало трендом. «Гадюкіни» повертаються. Це добрий знак.

Лілія КУВАЛДІНА:

– Коли зателефонував Ігор і запропонував послухати новий матеріал, я розхвилювалася, тому що люблю цих людей, люблю з ними працювати, але як же це буде зараз? Почувши перші акорди, видихнула, бо той, хто це створив, залишився в рамках того, що «Гадюкіни» робили раніше, – якісний ритм-енд-блюз плюс магія.

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!