Сьогодні, вперше в житті гуляв вулицями міста Маріуполь. Населення цього промислового міста – півмільйона осіб. До недавнього часу заправляли тут бійці ДНР, тепер над обгорілою будівлею міської ради майорить український прапор.

Операцію по звільненню міста провів добровольчий батальйон «Азов», в складі якого я перебуваю. В першу чергу пройшовся по вулиці Грецькій, на якій відбувався бій. Пошкоджені кулями вікна ще не відремонтували, на стінах теж пошкодження від дробі. Але значних руйнацій, які я думав побачити немає. На одному з житлових будинків висить наш стяг.

Потім вирушив до міської ради. Вона чимось нагадує будівлю нашого СБУ. Не в плані архітектури, а в плані чорних, вигорілих стін. Вікон немає, двері забарикадовані. Неподалік будівлі на паркані напис «Бендерам п*зда. Здохните». Про себе подумав – не діждетесь.

Пройшов трошки далі і побачив повністю вигоріле відділення Приватбанку. Зрозумів я, що то власність Коломойського лише через декілька букв з вивіски, які залишились цілими. Далі ж найцікавіше, адже біля міськради мене зупинила Маріупольська міліція.

Я зупинився, щоб зробити кілька знімків і потрапив в поле зору місцевих дружинників. Хлопці ходять в синіх жилетках з написом на спині Маріуполь. Вони довго на мене дивились, про щось між собою говорили. Я зрозумів, що викликав в них підозру. Ще б, здоровий бородатий хлопець в чорному кашкеті ходить під вигорілою міськрадою і щось фотографує. Дружинники покликали міліцію. Далі у мене перевірили документи, побачили не звичну прописку. «Івано-Франківська область?», – перепитав мене міліціонер. Відповідаю: – так, і показую посвідчення журналіста «Галицького кореспондента».

Я бачив немало здивованих облич, але ці міліціонери мені запам’ятались… «А шо ж ви так? Не страшно сюди їхати?», – спитав один. Я пояснив, що це моя робота і не важливо страшно чи не страшно, треба працювати. Міліціонери попросили мене відійти з ними кілька метрів. Потім я зрозумів, що це було для того, щоб нашу розмову не почули дружинники.

З’ясувалося, що люди з синіми жилетками – це працівники із заводу Ахметова. Їх посилають для забезпечення правопорядку в місті. Гуляючи по місту я побачив три таких патрулі. Ходять вони разом з міліціонерами, але роль їх не відома. Бо навіть міліціонери ставились до них з засторогою.

З міліціонерами говорили про війну та олігархів, які для маріупольських міліціонерів – це найбільше зло. І Ахметов, і Коломойський. Януковича вони теж не захищали, проте зауважили, що при ньому хоча б війни не було. Правоохоронці вважають, що у нас в державі громадянська війна, яка вигідна нашому східному сусіду, тому сепаратисти й отримують допомогу. А от хто палив міську раду чи хто звільнив Маріуполь міліціонери не знають.

Вони розпитували мене про те, що показують про ситуацію на Сході України наші ЗМІ. Я пояснив, що ми інформацію дізнаємось з центральних телеканалів. На що вони відповіли: брешуть і вони, і російські журналісти. Після цього вони згадали, що я не перший Франківський журналіст. У них бував ще «Коцюба». Напевне вони мали на увазі Руслана Коцабу. А от матеріалу, який він робив про Маріуполь, вони не бачили.

Міліціонери не надто позитивно відгукуються про Майдан. Кажуть, що виконували наказ. Причому не тільки міліціонери з Донецька, а й зі Львова чи Івано-Франківська. Там вони показали людям, що є слабкими, тому тепер міліцію зневажають. А далі від них пролунали слова, які мене здивували найбільше: «Порошенко нічим не кращий від Януковича. Ціни зросли в країні війна. Тому буде третій Майдан. І на нього вийде вже вся Україна. Ми всі повстанемо проти олігархів і будемо наводити порядок. А Порошенко, такий самий, тому коли ми повстанемо, він поставить міліцію, як щит від народу».

Я не повчати їх тим, що насправді вони могли звільнитись з роботи і наказів не виконувати. Не хотів казати, що зневажають їх не тому, що вони програли Майдану, а тому,що серед них безліч корупціонерів і зрадників. Проте їх слова про новий Майдан дали надію, що щось в нашій міліції та й змінюється.

Хлопці віддали мої документи і попросили берегти себе. Адже, в місті за їх словами, ще багато «вати», а ми з товаришами без зброї. Коли йшов від будівлі міської ради, то побачив послання сепаратистам. Провокація це чи констатація судити вам. Слава Україні!