Кілька слів про Маріуполь

Сьогодні, вперше в житті гуляв вулицями міста Маріуполь. Населення цього промислового міста півмільйона осіб. До недавнього часу заправляли тут бійці ДНР, тепер над обгорілою будівлею міської ради майорить український прапор.

Операцію по звільненню міста провів добровольчий батальйон «Азов», в складі якого я перебуваю. В першу чергу пройшовся по вулиці Грецькій, на якій відбувався бій. Пошкоджені кулями вікна ще не відремонтували, на стінах теж пошкодження від дробі. Але значних руйнацій, які я думав побачити немає. На одному з житлових будинків висить наш стяг.

Потім вирушив до міської ради. Вона чимось нагадує будівлю нашого СБУ. Не в плані архітектури, а в плані чорних, вигорілих стін. Вікон немає, двері забарикадовані. Неподалік будівлі на паркані напис «Бендерам п*зда. Здохните». Про себе подумав – не діждетесь.

Пройшов трошки далі і побачив повністю вигоріле відділення Приватбанку. Зрозумів я, що то власність Коломойського лише через декілька букв з вивіски, які залишились цілими. Далі ж найцікавіше, адже біля міськради мене зупинила Маріупольська міліція.

Я зупинився, щоб зробити кілька знімків і потрапив в поле зору місцевих дружинників. Хлопці ходять в синіх жилетках з написом на спині Маріуполь. Вони довго на мене дивились, про щось між собою говорили. Я зрозумів, що викликав в них підозру. Ще б, здоровий бородатий хлопець в чорному кашкеті ходить під вигорілою міськрадою і щось фотографує. Дружинники покликали міліцію. Далі у мене перевірили документи, побачили не звичну прописку. «Івано-Франківська область?», – перепитав мене міліціонер. Відповідаю: – так, і показую посвідчення журналіста «Галицького кореспондента».

Я бачив немало здивованих облич, але ці міліціонери мені запамятались… «А шо ж ви так? Не страшно сюди їхати?», – спитав один. Я пояснив, що це моя робота і не важливо страшно чи не страшно, треба працювати. Міліціонери попросили мене відійти з ними кілька метрів. Потім я зрозумів, що це було для того, щоб нашу розмову не почули дружинники.

З’ясувалося, що люди з синіми жилетками – це працівники із заводу Ахметова. Їх посилають для забезпечення правопорядку в місті. Гуляючи по місту я побачив три таких патрулі. Ходять вони разом з міліціонерами, але роль їх не відома. Бо навіть міліціонери ставились до них з засторогою.

З міліціонерами говорили про війну та олігархів, які для маріупольських міліціонерів – це найбільше зло. І Ахметов, і Коломойський. Януковича вони теж не захищали, проте зауважили, що при ньому хоча б війни не було. Правоохоронці вважають, що у нас в державі громадянська війна, яка вигідна нашому східному сусіду, тому сепаратисти й отримують допомогу. А от хто палив міську раду чи хто звільнив Маріуполь міліціонери не знають.

Вони розпитували мене про те, що показують про ситуацію на Сході України наші ЗМІ. Я пояснив, що ми інформацію дізнаємось з центральних телеканалів. На що вони відповіли: брешуть і вони, і російські журналісти. Після цього вони згадали, що я не перший Франківський журналіст. У них бував ще «Коцюба». Напевне вони мали на увазі Руслана Коцабу. А от матеріалу, який він робив про Маріуполь, вони не бачили.

Міліціонери не надто позитивно відгукуються про Майдан. Кажуть, що виконували наказ. Причому не тільки міліціонери з Донецька, а й зі Львова чи Івано-Франківська. Там вони показали людям, що є слабкими, тому тепер міліцію зневажають. А далі від них пролунали слова, які мене здивували найбільше: «Порошенко нічим не кращий від Януковича. Ціни зросли в країні війна. Тому буде третій Майдан. І на нього вийде вже вся Україна. Ми всі повстанемо проти олігархів і будемо наводити порядок. А Порошенко, такий самий, тому коли ми повстанемо, він поставить міліцію, як щит від народу».

Я не повчати їх тим, що насправді вони могли звільнитись з роботи і наказів не виконувати. Не хотів казати, що зневажають їх не тому, що вони програли Майдану, а тому,що серед них безліч корупціонерів і зрадників. Проте їх слова про новий Майдан дали надію, що щось в нашій міліції та й змінюється.

Хлопці віддали мої документи і попросили берегти себе. Адже, в місті за їх словами, ще багато «вати», а ми з товаришами без зброї. Коли йшов від будівлі міської ради, то побачив послання сепаратистам. Провокація це чи констатація судити вам. Слава Україні!

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!