Володимир Дацків: «Донька засинала і прокидалася з книжкою»

  • Як здати тестування на 200 балів? Кореспондент «ГК» поспілкувався з Оленкою Дацків – рекордсменом із зовнішнього тестування – та її батьком про секрети успішної підготовки до тестів та запам’ятовування інформації.

     

    17-річна мешканка Долини Оленка Дацків встановила тестовий рекорд – з чотирьох предметів – української мови, математики, хімії та біології – дівчина набрала максимальну кількість балів. Наразі вона єдина випускниця в Україні, яка набрала по 200 балів з усіх предметів. Високий результат зовсім не був несподіванкою для Оленки, адже дівчина вчилася надзвичайно наполегливо.

    «Я дуже зраділа, коли дізналася, що набрала усі 800 балів. Це для мене дуже багато означає, бо я багато працювала, щоб досягнути такого результату!» – каже Олена Дацків. Вона добре вчилася з першого класу і мала високі оцінки з усіх предметів, але два роки тому усвідомила, що треба вчитися ще краще, щоб без проблем вступити до університету і отримати вищу освіту.

    Оленка має схильність до гуманітарних предметів. Надзвичайно любить українську мову та літературу. З українською мовою проблем не було ніяких, каже дівчина, бо вона вже багато років бере участь в олімпіадах, вчить правила дуже ретельно. А щоб покращити свої знання з математики, Оленка ходила на додаткові заняття. «Мені було надзвичайно приємно, що донька прийшла після тесту з математики і сказала, що всі завдання зробила правильно. Вона ж гуманітарій, але саме в результатах з математики була впевнена на всі 100%», – пригадує батько Оленки Володимир Дацків.

    До речі, батьки Оленки – педагоги. Тато викладає біологію, а мати – хімію у Долинському природничо-математичному ліцеї, який блискуче закінчила Оленка. Тож проблем з репетиторством із цих предметів у дівчини не було. Щоправда, Оленка виявилася надзвичайно скромною, і про специфіку її підготовки до тестування, а також про секрети запам’ятовування нам вдалося більше дізнатися із розмови з її батьком Володимиром Дацківим.

    «Здебільшого, вона вчилася сама, а ми з дружиною вже допомагали відшліфовувати її знання. Особливо ретельно Оленка взялася за біологію – всі схеми, які були у підручнику, вона перемальовувала на плакати. Скелет, травна система, різні органи у нас висіли на шафах, стінах і всюди, де тільки можна було. Ми біологію вчили, можливо, занадто глибоко, ближче до біології вищої. Донька прочитала абсолютно всю книжку, навіть те, що написано дрібненьким шрифтом і на що ніхто уваги переважно не звертає. А потім сказала, що кілька питань у тестах були побудовані саме на цій інформації дрібним шрифтом.

    Хімію Оленці допомагала вчити дружина, але ми все ж сідали вчитися утрьох. В останній день перед тестом ми пройшли дуже багато варіантів розв’язку задач, і деякі з них випали на тестах. Це було дуже методичне і послідовне навчання, ми вчили тему за темою: метали першої групи, другої, третьої, потім всі органічні сполуки від вуглеводів і до білків. Поетапно і поступово ми пройшли абсолютно все. Я переглянув тестові завдання з хімії та біології і мушу сказати, що все було в рамках підручника.

    Мені часом було лячно від того, що Оленка так багато вчиться. Ми з дружиною навмисне пробували її відірвати від підручника, щоб вона хоч подивилася телевізор чи пішла на прогулянку. Але вона надзвичайно наполеглива і цілеспрямована, завжди прагнула бути кращою. То дуже просто говорити про це, але для неї це була надзвичайно тяжка праця. Оленка прагнула здати тести якнайкраще і робила все, що від неї залежало. Вона лягала спати з книжкою, і коли ми прокидалися, то знову заставали її за підручником.

  • Але це для неї не було чимось цілком новим. В Оленки ніколи такого не було, щоб йти до школи і чогось не вивчити. З першого класу і вона, і її молодша сестричка звикли вчитися самі. Навіть коли Оленка до мене підходила з фізикою і просила допомогти, я їй завжди відповідав, щоб вона спробувала сама, щоб підключила логіку. І в неї все вдавалося.

    Щодо методики запам’ятовування, то все дуже просто: донька постійно читає. Оленка не читає щось вибірково, намагається охопити всю літературу. Відколи вона почала читати, то дуже любила енциклопедії, ретельно вичитувала про рослини і тварин, потім більше захопилася художньою літературою. Вона щодня щось читала, як не підручник, то щось з літератури. Завжди вичитувала усе, що давали у шкільній програмі. Коли ж перелік книжок закінчувався, то Оленка читала улюблені книжки ще раз, щоб краще запам’ятати місця, які їй найбільше подобалися.

    Постійне читання шліфує пам’ять. Чим більше читаєш – тим більше запам’ятовуєш. До того ж, збагачується мова, ти вже підсвідомо знаєш, як побудувати фразу, як почати і як закінчити речення. Це дає будь-яка література. Коли багато читаєш, постійно розвивається уява і фантазія. Якщо їх підключити у процесі запам’ятовування, то така асоціативна пам’ять дозволяє освоїти інформацію найбільш швидко та надійно».

    Оленка Дацків екстерном закінчила школу мистецтв. Дівчина пише вірші, грає на фортепіано і мріє стати хірургом. Спочатку вона збиралася вступати в Івано-Франківський медичний університет, але з такими балами замислилась, чи не спробувати свої сили й в інших ВНЗ. Будемо сподіватися, що із найвищим в Україні результатом тестування Оленка Дацків досягне своєї мети.

    Наталка ГОЛОМІДОВА

    Фото з сайту ОТБ «Галичина»

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!