На Долинщині родичі не можуть поділити спадок загиблого учасника АТО

 

Життя учасника АТО обходиться державі у 609 тисяч гривень. Якщо додати інші виплати, виходить понад мільйон. Цинічно міряти грошима такі поняття. Там, де починаються меркантильні інтереси, закінчуються ідеалізм, духовність, любов, повага та моральні норми.

Конфлікт у родині загиблого бійця Ігоря Денисіва став відомий мало не всій області. На його спадок претендують мати та сестра, з одного боку, та колишня дружина і двоє неповнолітніх дітей – з іншого. Жодна зі сторін мирним способом врегулювати конфлікт наміру не має. А тому важливо, щоб у цій боротьбі поза увагою дорослих не залишилися інтереси дітей, що втратили люблячого батька, опікуна та годувальника.

 

З військкомату – в добровольці

Колишня дружина загиблого Оксана із двома дітьми Михайлом та Юлією мешкають у старенькій хатині. В будинку – одна кімната, де раніше проживали всі четверо… Згадуючи батька, дівчинка плаче. Розповідає, що він був добрим і люблячим, жодним чином їх не кривдив, не сварив. Коли мама була на роботі, допомагав робити уроки. Допомагав і в господарстві, ніколи не відмовляв людям.

Оксана Денисів згадує: у житті різне бувало, не обходилося й без сварок. Та загалом жили з чоловіком добре, підтримували одне одного, вели спільне господарство, іноді їздили на заробітки. Щоправда, багато років тому офіційно розлучилися. Причину розлучення жінка не називає.

2 березня минулого року в село Княжолука, де проживало подружжя, Ігорю Денисіву принесли повістку. Від служби чоловік не ухилявся, спершу пішов служити у Долинський військкомат, а коли набирали бійців у 5-й батальйон територіальної оборони області, зголосився добровольцем. Після повернення батальйону зі сходу приєднався до 128-ї гірсько-піхотної бригади. Там був водієм машини швидкої медичної допомоги, виніс з поля бою не одного пораненого.

Загинув Ігор Денисів 1 лютого, у ніч з суботи на неділю, на блок-пості в Дебальцевому. При собі документів не мав, друзі знайшли його в харківському морзі 6 лютого. Денисіва поховали 9 лютого, на дев’ятий день після смерті, в Княжолуці.

“Ігор був дуже добрим, безвідмовним, життєрадісним, веселим. Мав золоті руки, вмів усе зробити, відремонтувати, – розповідає його побратим, голова Спілки воїнів АТО Долинського району Олег Петрів. – На сході вдень і вночі вивозив поранених з поля бою, “двохсотих” і “трьохсотих”. Ми з ним багато пережили разом”.

Проблема – в грошах

За словами Оксани Денисів, до цього часу конфліктів з родичами не було. Конфлікт виник, коли мати чоловіка відразу ж після його смерті взялася клопотати про матеріальну допомогу. “Коли чоловіка мобілізували, його матері не було поряд, і коли він вирушав на схід, також. Передачі солдатам родичі чоловіка не поспішали пакувати, за цілий рік навіть пачки цигарок не передали”, – зауважує вдова.

“Коли надійшла звістка про загибель зятя, ніхто з його родичів не хотів їхати забирати тіло зі сходу. Туди вирушив мій брат і ще троє людей з нашого села. Об’їхали багато моргів, доки знайшли та упізнати тіло Ігоря”, – розповідає батько Оксани Михайло Сасник.

Чоловік зауважує, що дорога на схід та похорон обійшлися майже у 40 тис. грн. Цю суму він заплатив з власної кишені, а гроші, зібрані на похороні, лише частково покрили витрати.

Через певний час після смерті чоловіка жінка звернулася в департамент соціальної політики Івано-Франківської ОДА. Там почула, що раніше сюди вже приходила її свекруха, принесла довідку, що чоловік проживав з батьками в сусідньому селі Новоселиця. “Ігор всі ці роки проживав зі мною. Я привезла акт обстеження на підтвердження факту, що ми вели спільне господарство”, – запевняє Оксана.

Після смерті військового сільрада Княжолук виділила його сім’ї 10 тис. грн. Ще 2 тис. грн. сільрада дала сім’ї Денисів раніше – восени минулого року, коли Ігор повернувся зі сходу. Вдова каже, що грошей їй не треба, для неї досить того, що має. Але хотілося б забезпечити дітей, адже її зарплатні у 1400 грн. не вистачить, щоб поставити їх на ноги.

До цього часу за матеріальні виплати Оксана не думала, після смерті чоловіка було не до цього. Але до тями її привела свекруха, яка вже встигла побувати у багатьох чиновницьких кабінетах, де вимагала матеріальної компенсації за смерть сина. Проблема в тому, що, на думку Оксани, інтереси дітей свекруха не враховує.

На війну забирають швидко…

Зі свого боку мати Ігоря Денисіва нарікає на працівників військкомату, що не повідомили батькам про смерть сина. Військові відкидають ці звинувачення, зауважуючи, що Ігор залишив адресу і дані дружини, де проживав. Саме туди вони й повідомили відразу, як дізналися про трагедію.

“Хто його народив – жінка чи мама?! Хто виховав?! Вже понад 11 років вони розлучені, нормального життя у них ніколи не було. Я закривала очі на все. Про смерть сина я дізналася у вівторок, 3 лютого, о 9-й годині вечора. Ні свати, з якими ми досі не сварилися, ні невістка нам про це не повідомили. Більше того, самі поїхали за тілом, нічого нам не сказавши. Потім купили костюм, гріб. Яке вони мали право їхати без нас?! Добре, що упізнали тіло. А якщо необхідно було б робити аналіз ДНК, то що б тоді робили?” – нарікає Анна Денисів.

Жінка зауважує, що син щодня телефонував зі сходу, не було такого дня, коли б він не дав про себе чути. Коли від нього не надходило звістки кілька днів поспіль, вона занепокоїлася. Водночас по селі поповзли чутки, що з Ігорем сталася біда. Про смерть Ігоря повідомила сестра чоловіка, невістка ж цю інформацію заперечила. Спочатку не знали, чому вірити, а коли у вівторок ввечері прийшли свати – зрозуміла все.

“Свати повідомили, що за Ігорем вже поїхали без нас, – продовжує мати загиблого. – Я знаю, для чого вони так зробили. Ігор з Оксаною були розлучені, від дня народження до смерті він був приписаний у мене, а життя у них не було. Вони хотіли то все приховати, лиш одна біда – не вміли прикрити похорон. Затаїли те, що він загинув, те, що поїхали по нього, але ж похорон не приховати. Я мовчала, було не до того. Медичного висновку про смерть нам не дали, а після похорону невістка таємно зробила свідоцтво про смерть”.

Анна Денисів розповідає, що вже неодноразово зверталася до чиновників, наразі допомоги немає ніякої, лише обіцянки. Сина забирали швидко, а далі діла немає, каже жінка.

Суму у 609 тис. грн., відповідно до закону, мають поділити між батьками та дітьми покійного, а колишня дружина жодних прав на ці кошти не має. Анна Денисів звернулася до заступника голови ОДА з гуманітарних питань Ігоря Пасічняка, який пообіцяв зробити все можливе, щоб родичі отримали компенсацією у розмірі 100 тис. грн. Мати загиблого бійця вважає, що ніхто, крім батьків, на ці гроші претендувати не може.

Ще пані Анна зверталася до керівника району з квартирним питанням. Будинок, в якому проживають мати і батько Ігоря Денисіва, старий, збудований ще у 1952 р., тому, на думку жінки, тепер їм мала б належати квартира. Батьків обіцяли поставити на квартирну чергу, але попередили, що на житло можна чекати п’ять, навіть десять років. Наразі батьки Денисіва оформили пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

Найбільше постраждали діти

По Новоселиці та Княжолуці ходить зла чутка, яку поширює Анна Денисів. Жінка розповідає, що внучка Юля – не рідна донька її сина, і якщо було б можливо, вона зробила б відповідний аналіз. 12 років поспіль дівчинка приходила до бабусі на вихідні, ночувала, тижнями жила під час канікул – і сумнівів чи підозр не виникало. А після смерті сина все змінилося.

“Дітей Ігор дуже любив, багато про них розказував. Обожнював донечку, тішився нею, хвалився. На екрані його телефону стояло її фото. Тому не розумію, звідки пішли такі чутки. В Ігоря не виникало жодного сумніву чи навіть думки, що донька може бути не його. У будь-якому разі дітей слід відмежувати від таких огидних речей і закрити рот злим язикам, які таке поширюють”, – наголошує Олег Петрів.

“Через ті гроші люди помішалися. Як таке можна наговорювати на дитину?” – обурюється Михайло Сасник.

На думку Петріва, матеріальну допомогу мають отримати діти загиблого. Саме вони у цій ситуації постраждали найбільше. Для них Ігор жив, працював, тому було б справедливим подбати про майбутнє його дітей, яких він любив понад усе. Суму допомоги від держави можна було б використати на придбання житла для обох дітей. Нерухомість у час знецінення національної валюти буде найоптимальнішою інвестицією. Коли діти підростуть, будуть забезпечені житлом. До того ж, квартиру можна здавати в оренду й отримувати щомісячну ренту, що у цій ситуації зайвим не буде.

“Як у цьому випадку буде розподілена допомога від держави, з’ясують юристи, – зауважує Ігор Пасічняк. – Я не хочу бути втягнутим у конфлікт, де з одного боку є мама і сестра, з іншого – колишня дружина з дітьми. Сторони між собою ворогують. Особисто я схиляюсь до думки, що кошти мають бути розділені порівну між обома сторонами. Ми вирішили виділити матеріальну допомогу по 50 тис. грн. обом сторонам”.

“Одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 р. № 975 у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі, рівними частками членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого військовослужбовця. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання“, – коментує Юрій Вацик, правозахисник громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в Івано-Франківській області.

Простіше кажучи, на виплати можуть претендувати діти, батьки і навіть колишня дружина загиблого, якщо вона в судовому порядку доведе, що перебувала на його утриманні. Всі члени родини, які претендують на матеріальну допомогу, мають звернутися у військкомат з необхідними документами, які розглядатимуться і затверджуватимуся обласною радою у кожному конкретному випадку.

Що ж до забезпечення житлом, юрист зауважує, що закон не передбачає негайного отримання житла. Членів родини поставлять на квартирний облік, якщо родина потребує поліпшення житлових умов, а відповідно до прописаного в законі механізму, буде реалізоване право на першочергове отримання житла.

Ірина ФЕДОЛЯК

 

P.S. У неділю, 10 травня, поблизу могили загиблого стався прикрий інцидент, розповідає Оксана Денисів: “Сестра Ігоря, Леся Крисіна, кілька разів вдарила мого сина. Била по лиці, казала, що забере у дітей всю пенсію, що вони не отримають ні копійки. Стверджувала, що Ігор не їх батько”.

Оксана Денисів тоді була на роботі. Пригадує, додому син прийшов плачучи, розповів, що трапилося. Окрім сестри, на цвинтарі був її співмешканець, який тримав хлопця за руки, і мати загиблого. Свекруха викрикувала нецензурні слова і стверджувала, що діти не отримають грошей.

 

Читайте також:

Героїв більше, ніж землі

Вони віддали державі все, а вона віддячити не поспішає

Німець, що бореться за Україну на трьох фронтах