Минулого тижня ціна пального росла щодня, розпалюючи пристрасті автомобілістів. Вибуху довго чекати не довелося. Автоспільнота України відреагувала на ціновий пресинг листом до прем’єр-міністра і жовто-синіми стрічками на машинах. І має намір на цьому не зупинятися: безстрокові акції протесту обіцяє трансформувати у масові акції громадянської непокори.

 

«Мала іскра»

Українські автомобілісти та автоперевізники звернулися до прем’єр-міністра Миколи Азарова з відкритим листом, у якому вимагають не допустити введення мита на імпортовані нафтопродукти і подальшого підвищення цін на пальне. Звернення підтримали Професійна спілка таксистів України, Асоціація вантажоперевізників Києва, Клуб позашляхових пригод «Off-road Adventure Clube» і низка інших профспілок автоперевізників та автоклубів України.

Одночасно автомобілісти започаткували громадську ініціативу «Автофронт», на сайті якої http://avtofront.org.ua/ опублікували текст листа і запропонували однодумцям долучатися своїм підписом. А форумами автоспільноти розповсюдився емоційний заклик: «Розпочинається безстрокова всеукраїнська акція усіх громадян нашої держави, які готові не тільки скаржитись, а й діяти. Починаємо з протесту проти надвисоких цін на паливо. Закликаємо усіх автомобілістів від 8 березня 2011 року причепити на антену або безпосередньо на авто жовто-синю стрічку на знак протесту. Це мала іскра, від якої може розгорітися велике багаття. Приєднуйтеся».

Незалежна математика

Перш, ніж приєднатися, з’ясуємо суть проблеми, що її збираються розрулити автопрофесіонали з допомогою автолюбителів. Про зростання вартості пального йшлося від початку року. «Ціни на паливо будуть рости в будь-якому разі, оскільки така тенденція спостерігається на міжнародних біржах, а криза в країнах Близького Сходу лише прискорює її, – попереджав у січні провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. – Але проблему можна зменшити, якщо Антимонопольний комітет буде справно виконувати свою роботу – боротися зі змовами на бензиновому ринку й антиконкурентними явищами. У такому разі можна прогнозувати, що ціна А-95 в березні-квітні не перевищить 9,5 грн. за літр».

Колегу підтримав президент Асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук. За його словами, об’єктивне подорожчання нафтопродуктів не повинно було вивести ціну на А-95 вище 9 грн. за літр. Наприкінці січня світова ціна нафти сягнула $100 за барель (160 л), але в середині лютого пішла вниз і на початку березня становила вже $91. Це мало би позначитися на вартості нафтопродуктів, уважає пан Косянчук. Натомість український ринок пального дав цінову «свічку».

Одностайний з паном Косянчуком і заступник директора науково-технічного центру «Псіхея», аналітик енергоринку Геннадій Рябцев. «З урахуванням уведеного з 1 січня акцизу – 50 коп. з літра – та вартості нафти до $100, ціна пального має бути не вище 9 грн. за літр», – повідомив пан Рябцев. То звідки взявся ріст цін? На думку незалежного експерта з енергетичних питань Валентина Землянського, це – «ігри імпортерів». Їх частина на ринку – понад 60%, і їх ціновий диктат є визначальним.

Де нас «кинули»

Факт диктату підтвердив на засіданні уряду, присвяченому ситуації з пальним, прем’єр Микола Азаров. Він відзначив: завершується розслідування Антимонопольного комітету України (АКУ) у справі про стрімке підвищення цін на бензин марок А-95 та А-92 на початку 2011 року в основних мережах АЗС. АКУ зафіксував таке у компаній «ОККО-Нафтопродукт», «Континент Нафто Трейд», «Альянс Холдинг», «Лукойл-Україна» та «Кершер». Результату розслідування чекають з дня на день.

Та не так обібрали автомобілістів продавці пального, як творці нового Податкового кодексу. Замінивши регулярний транспортний збір (ТЗ) підвищенням акцизу на пальне, влада в кілька разів збільшила видатки автомобілістів. Якщо, наприклад, власник Шевроле Авео (об’єм двигуна 1,8) наїжджає тисячу кілометрів за місяць, то транспортний збір за свою машину (126 грн. на рік) від «прокатає» при витратах пального 10 л на 100 км упродовж 2,5 місяців. Тобто його видатки зросли уп’ятеро. А у власника Ланос – у вісім разів. «Ми будемо вимагати внесення поправок у вартість акцизу на імпортне паливо, – каже гендиректор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко. – За нашими підрахунками, підвищення на 12 коп. цілком достатньо, щоби компенсувати надходження в бюджет».

Наталія КУШНІРЕНКО

До теми:

Відкритий лист прем’єр-міністрові України Миколі Азарову

від представників вітчизняної автомобільної спільноти, вантажних та пасажирських

перевізників України

Пане Прем’єр-міністре!

Ми глибоко здивовані і роздратовані тим фактом, що Ви досі не відхилили ініціативу Міністра енергетики і вугільної промисловості Юрія Бойка щодо введення мита на імпорт нафтопродуктів в Україну.

Сьогодні запровадження такого мита вигідне лише технологічно відсталим вітчизняним НПЗ, які прагнуть у такий спосіб підвищити ціни на власну продукцію, що не витримує конкуренції з імпортованим пальним через свою низьку якість.

Ми переконані, що цей необґрунтований і цілком лобістський проект не принесе жодного позитиву економіці та бюджету України. Подібний крок лише спровокує різкий стрибок цін на пальне, вартість якого для кінцевого споживача може сягнути 15 грн. за літр.

Це не тільки негативно відіб’ється на кишені кожного громадянина України, а взагалі паралізує економіку, оскільки вартість нафтопродуктів напряму впливає на ціноутворення практично усіх товарів та послуг. Тому це буде крок до остаточної дестабілізації соціально-економічного становища в державі.

З огляду на вищезазначене, вимагаємо від Вас негайно й публічно відмежуватися від згубної ініціативи Ю.Бойка і заблокувати її прийняття. В іншому разі ми будемо змушені вдатися до масових акцій громадянської непокори!

З коментарів:

AutoUA Forum

LeonBuhgalter: Внутрішній ринок треба захищати. Не буде податку на імпорт – українські НПЗ залишаться у завідомо програшній позиції щодо іноземних конкурентів. І таким чином податки у вартості пального ми все одно будемо платити, але тільки в кишеню іншої країни/транснаціональної корпорації. А так хоч якась частина піде на суспільні потреби…

EndryX: Це які НПЗ українські? Одеський НПЗ – це «ЛУКОЙЛ», тобто Росія. Лисичанський НПЗ входить в транснаціональну фінансово-промислову групу «Укртатнафта». Насправді тут є трохи України і значно більше Татарії. Частка держави Україна в цій фірмі менша, ніж частка Коломойського. Херсонський НПЗ – стоїть практично два роки. Власник справді українець – був Ігор Єремєєв, два роки тому продав Коломойському. Надвірнянський НПЗ і Дрогобицький НПЗ – не працюють! І всі ці власники за час володіння заводами не модернізували виробництво, яке могло би випускати пальне хоч би білоруської чи російської якості. Про що ми говоримо?!