Бандерштадт: місто Бандер

В короткому часі в Івано-Франківську з’явилися і меморіальна дошка на честь Василя Бандери, і пам’ятник Степану Бандері. Прикарпаття поволі перетворюється на справжній Бандерштадт. Наскільки тісно була пов’язана доля родини Бандер з нашим містом?

До сторіччя Степана Бандери в Івано-Франківську таки справили йому пам’ятник. Трохи раніше, ще минулого року, на початку “стометрівки” з’явилася меморіальна дошка на честь Степанового брата – Василя Бандери. Обласний центр Прикарпаття таки поволі перетворюється на справжній Бандерштадт. Залишилося з’ясувати, наскільки тісно була пов’язана доля родини Бандер з нашим містом. Коли і чому приїздив до Станиславова Степан Бандера?

Як виявилося, Степан Бандера не був частим гостем у Станиславові. Набагато тісніше з нашим містом переплетені долі його батька Андрія та брата Василя. 
Греко-католицький священик Андрій Михайлович Бандера мав парафію у селі Старий Угринів (тепер – Калуського району). Це недалеко від Станиславова, тому цілком імовірно, що Андрій Бандера мав нагоду неодноразово бувати тут у якихось справах. Але документальних свідчень про це поки що немає.

 

Василь Бандера.
Його внуки дотепер мешкають
в ІваноФранківську
Достеменно відомо тільки те, що Андрій Михайлович мешкав у Станиславові впродовж 1919 року, коли був депутатом Української Національної Ради від Калуського повіту. Національна Рада, тобто парламент ЗУНР, засідала у будинку, в якому тепер розташований “Народний дім №1” на вулиці Шевченка. У той час це було приміщення готелю “Одеса”, в якому мешкала частина депутатів, а засідала Національна Рада у залі готельного кінотеатру (тепер — приміщення актового залу Народного дому). Тут 3 січня 1919 року депутат Бандера голосував за злуку всіх українських земель.
Наступний візит відбувся вже не так урочисто. У листопаді 1928 року отець Андрій влаштував у Старому Угринові віче на честь 10-ї річниці листопадового зриву. За цю несанкціоновану акцію польська поліція заарештувала священика та направила до Станиславівської тюрми, будівлю якої, розташовану між вулицями Коновальця і Сахарова, дотепер використовують за призначенням, але вже тільки як слідчий ізолятор. Через декілька днів арештанта відпустили додому.
Третій і останній раз Бандера-старший відвідав місто знову під конвоєм. 22 травня 1941 року за переховування у себе вдома члена ОУН В.Стефанишина Андрія Михайловича було заарештовано співробітниками НКВС у селі Тростянець Долинського району. І знову знайома тюрма, яка вже, щоправда, називалася не Станиславівською, а Станіславською. Чекісти завели на Андрія Бандеру справу під номером 61112, сфотографували у фас та профіль і через 5 днів відправили до Київської в’язниці. Там 10 липня 1941 року його розстріляли за антирадянську діяльність.
Степан Бандера. У такому віці він
вперше потрапив за грати

…Василь був молодшим братом Степана Бандери. Здобувши освіту у львівській політехніці, деякий час був референтом служби безпеки ОУН. Влітку 1941 року він, як член Станиславівської повітової управи ОУН, працює у відділі пропаганди. Є припущення, що саме він зачитував у Станиславові акт відновлення Української держави, проголошений 30 червня 1941 року у Львові. Але, як відомо, німці не підтримали сепаратистських настроїв українських націоналістів. Вже 15 вересня 1941 року Василя заарештували гестапівці. Арешт відбувся у Станіславі в будинку №15 на теперішній вулиці Незалежності, в якому розташовувався обласний провід ОУН.
Пізніше Бандеру перепровадили до концтабору Аушвіц (Освєнцім). Там 22 липня 1942 року його до смерті забили польські сокамерники. Можливо, то була помста за вбивство польського міністра внутрішніх справ Пєрацького, до якого Василь мав відношення, а може, відіграла роль особиста неприязнь чи причетність до родини Бандер.

…Коли депутат Української Національної Ради Андрій Бандера у далекому 1919 році мешкав у Станиславові, з ним можна було побачити і його 10-річного сина Степана. Можливо, саме тоді хлопець вперше побачив наше місто.
Андрій Бандера.
Фото зі Станіславської тюрми

Але головний візит Степана Бандери в Станиславів відбувся аж через 9 років. Як вже згадувалося, 1928 року Андрій Бандера організував у Старому Угринові віче. В той день на парканах з’явились листівки наступного змісту: «Український Робітнику! Пам’ятай, що не буває злиднів у власній та незалежній хаті. Готуй зброю, щоб у слушний час бути приготовленим до боротьби за самостійність України…». Селом поповзли чутки, що ці листівки – справа рук молодшого Бандери. Тому польська поліція без довгих вагань заарештувала Андрія Михайловича та Степана Андрійовича за підозрою в антипольській пропаганді.
У Станиславівській в’язниці насамперед склали словесний портрет Степана Бандери. Ось яким бачили майбутнього провідника ОУН польські поліцейські.
1. Вік -19 років.
2. Ріст – 159 см.
3. Волосся – густе.
4. Колір шкіри – блідий.
5. Очі – небесні (себто голубі).
6. Брови – рідкі, чорні.
7. Ніс – малий, вузький, простий.
8. Вуха – малі.
9. Рот – середній.
10. Зуби – здорові, 3-х не має (зауважимо, що цей опис складався на момент поступлення у в’язницю, а не після виходу з неї).
11. Підборіддя – вузьке.
12. Руки – малі, із короткими пальцями.
13. Ноги – малі.
14. Постава й хода – проста.
15. Вимова – нормальна.
16. Володіння мовами – польська і німецька. Також від руки дописано «руська», тобто українська. Цікаво, що її в переліку не було.
17. Навченість – висока.
Замість фотографії гордо красується відбиток вказівного пальця. 
Через декілька днів обидвох Бандер відпустили за браком доказів, і більше про його перебування у Станиславові нічого не відомо.

Василь БУГАЙЧУК

До теми

У сім’ї Андрія і Мирослави Бандер було восьмеро дітей, щоправда, наймолодша дитина померла немовлям. Найстарша із сестер Марта Бандера разом із батьком і сестрою Оксаною у травні 1941 року була заарештована органами НКВС у с. Тростянець Долинського району. Із заслання в Красноярському краї звільнена 1960 року, але дозволу на повернення в Україну не отримала, померла у 1982 році на чужині. Перепохована у соборі святого Юра у Львові, потім — у родинному селі.
Володимира Бандера 1933 року одружилася зі священником Федором Давидюком і разом із чоловіком виховувала шістьох дітей. 1946 року заарештована у Бориславі разом із чоловіком. Засуджена до 10 років виправно-трудових таборів. Повернулася в Україну 1956 року, померла у 2001 році. Похована у Стрию. Після смерті залишилися нащадки Бандер-Давидюків, серед яких архітектор Зеновій Давидюк та його син Андрій Давидюк (начальник управління охорони культурної спадщини ІФ ОДА) мешкають в Івано-Франківську, Микола Давидюк — в Калуші, Володимир Давидюк — у Коломиї.  
Наймолодша з сестер Оксана Бандера була звільнена зі спецпоселення у Красноярському краї 23 лютого 1960 р. На рідну землю повернулася тільки у 1989 році. Від 1995 року — почесна громадянка міста Стрий. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Померла 24 грудня минулого року. Похована на Стрийському кладовищі.
Олександр Бандера, здобувши освіту у Львові, виїхав до Італії, де продовжив навчання у Римській вищій школі економічно-політичних наук. Одружився з родичкою міністра закордонних справ Італії Чіано, дітей у подружжя не було. Після проголошення акту відновлення української держави повернувся в Україну, був заарештований нацистами і 1942 року закатований у Освєнцімі.  
Василь Бандера у грудні 1941 року з дружиною Ґлодзінською-Бандерою був заарештований у Станіславі, а згодом разом з братом Олександром замордований у Освєнцімі. По смерті Василя Бандери залишилася донька Дарина, яка згодом одружилася з відомим митцем та дисидентом Опанасом Заливахою. В Івано-Франківську живуть діти Дарини та Опанаса — Ярослав та Ярина.
Наймолодший із братів Богдан Бандера в час Другої світової війни у складі похідних груп ОУН пішов на Південь і, найімовірніше, загинув від рук гестапо в 1943 році у Херсоні.

2 thoughts on “Бандерштадт: місто Бандер

  1. “Бандершататом” завжди вваажали Львів, хоча зараз я чув що там вже “повно москалів” :)

Comments are closed.