Поки Міністерство охорони здоров’я “ламає корупційні схеми” закупівлі ліків від туберкульозу, хворі помирають через відсутність препаратів.

Незабаром Андрій дізнається, чи він хворий на туберкульоз. Страшно. За себе, за маму, з якою живе у тісній 18-метровій квартирці, за Олену, з якою півроку зустрічаються.

Андрій працює вантажником, заробляє дві з половиною тисячі гривень на місяць. Якщо він хворий, лікування від туберкульозу обійдеться йому не менше, як у тисячу гривень на місяць. А ще треба гарно харчуватися та відпочивати.

Якщо за шість місяців хворобу не вдасться подолати, а статися це може запросто – достатньо не пити ліки впродовж десяти днів – лікування затягнеться ще років на два. І обійдеться воно у, як мінімум, десять тисяч доларів. А от чи буде від цих витрат користь – гарантувати не візьметься жоден лікар.

І саме зараз держава сприяє тому, щоб невиліковних туберкульозників стало більше.

Як? Ігор Горбасенко, який очолює міжнародну журналістську асоціацію «Здоров’я нації», тримає в руках купу листів з різних куточків України. В усіх одне і те саме – лікарні скаржаться, що не вистачає ліків. Є області, де їх взагалі немає. Так, за даними “Здоров’я нації”, на Прикарпатті в спеціалізованих лікувальних закладах майже повністю відсутній стрептоміцин, запас ізоніазиду обмежений. До речі, в минулому році в області померли 169 хворих на туберкульоз із 2567, що перебували на обліку. Всього в Україні в 2010 році померли 7 048 осіб з 78 635 хворих.

Міністерство охорони здоров’я спочатку ці дані заперечувало.

– Ми, наприклад, звернулися до обласних управлінь з охорони здоров’я з проханням надати інформацію, які саме області потребують препаратів першого ряду, які ми могли б перекинути з тих областей, де зараз виник надлишок. З 27-ми регіонів про таку необхідність заявили лише п’ять областей, – переконував «Свідомо» у липні Олександр Федько, який очолював Державну службу з питань протидії ВІЛ⁄СНІД та інших соціально небезпечних захворювань.

Проста перевірка – обдзвонювання лікарень – виявила, що чиновник бреше, а громадські активісти недаремно б’ють на сполох.

– Це вже не просто пацієнти – тут же люди лежать по півроку. От як мені їм казати, що і сьогодні ліків немає?.. Вони ж то розуміють, фактично, я їм говорю, що все – готуйтесь, – молода пухкенька медсестра Зоряна з диспансеру на Івано-Франківщині не може стримати сліз і обурення. Вона ж якраз і має роздавати ті ліки.

Чому ліків немає? Уряд їх просто не купив вчасно. Препарати від туберкульозу почали купувати із затримкою на півроку – лише у червні.

Через що? Навесні Віктор Янукович забрав портфель міністра в уславленого хірурга Іллі Ємця, звинуватив його у бездіяльності та віддав вихідцю з донецької медицини Олександру Аніщенку. Новий міністр заявив «Свідомо», що ставить за мету зламати схеми багатомільйонних відкатів при закупівлі ліків. Людей, які роками займалися закупівлями, замінили. Весь колишній тендерний комітет або під слідством, або проходить у кримінальних справах як свідки. Так само був звільнений і голова Державної служби з протидії соціально небезпечним захворюванням, який заперечував, що ліків від туберкульозу немає. Нова людина наразі не призначена.

Всі тендери на закупівлю препаратів йдуть з величезними затримками. Чи стали вони чеснішими? «Свідомо» вже повідомляло, що при закупівлі вакцин ціни на частину з них різко впали порівняно з минулорічними – тобто гроші платників податків реально були зекономлені. Але при цьому слизька практика закупівлі не напряму у виробників, а через посередників збереглася.

Чи чесно закуповують ліки від туберкульозу? На перших торгах зі 175-ти мільйонів МОЗ витратило 74. Ми дізналися, хто продав державі ліки і на скільки ціни відрізняються від цін виробників:

Виявилося, що там, де можливо порівняти ціни, для держави вони навіть нижчі, ніж виробники пропонують на ринку! Теоретично це нормально, оскільки держава є величезним покупцем, який має усі підстави розраховувати на знижки. Але медична влада роками купувала ліки за цінами, набагато вищими за ринкові. Тому нижча ціна – це видатний випадок.

Чи зникли посередники? Серед продавців немає компанії «Фармацевтичні препарати регіонів». Колись вона відзначилася продажем уряду капреміоцину по 119,7 гривень за флакончик, тоді як, за даними ВООЗ, цей препарат в Азербайджані закуповували за 10,7 гривень, у Молдові – за 10,6, Румунії – за 6,45.

Тепер ліки, які ця компанія останніми продавала державі – офлоксацин – на 10 копійок дешевше закупили у виробника – ТОВ «Юрія-Фарм». Усього ця компанія поставить ліків на 10,48 мільйона гривень. Коли ми почали збирати про «Юрія-Фарм» інформацію, джерела натякнули, що до неї причетний головний фтизіатр МОЗу Юрій Фещенко. Зв’язок підтвердила проста перевірка реквізитів. На сайті компанії вказана адреса, за якою й розташований Інститут фтизіатрії, який якраз і очолює головний лікар легень Фещенко. Директором «Юрія-Фарм» з 1998-го є Микола Гуменюк, який працює в тому самому Інституті. Разом з колегою Фещенком вони навіть дисертацію написали «Антибіотикорезистентність мікроорганізмів. Стан проблеми та шляхи вирішення».

Звісно, причетність представників медичної влади до мільйонних закупівель ліків викликає запитання. Але як вже було зазначено, ціни нинішніх закупівель нижчі, ніж раніше.

Серед продавців протитуберкульозних препаратів залишилося два посередники. Це молодший брат «Фармацевтичних препаратів регіонів» – ТОВ «Старвайс Фарм». Обидві фірми заснувала людина на ім’я Андрій Лірник.

Його бізнесу, за даними Офіційного вісника державних закупівель, піде більше половини від витрачених на туберкульоз грошей – більше 48 мільйонів гривень.

Лірник також є засновником кількох інших компаній разом з Петром Багрієм. Цей зв’язок важливо розуміти, бо Багрій контролює компанію «Ганза» – іншого посередника, який продовжив вигравати тендери на продаж протитуберкульозних ліків державі. У 2008-році «Свідомо» викрило, як уряд Тимошенко закупив у «Ганзи» препарати від свинячого грипу за ціною в рази більшою, ніж пропонував виробник.

Повторимося, ціни останніх тендерів унікально не викликають обурення.

– Ми до цін жодних претензій не маємо. Головне, щоб ліки були і чим скоріше, – каже голова фундації «Громадський рух «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко.

За найкращих обставин закуплені ліки почнуть розвозити тільки з середини жовтня.

Але Андрій поспішає втішити рідних. Щойно дізнався – здоровий.

До речі

Що треба знати про туберкульоз?

Паличка Коха – збудник туберкульозу, живе в кожному третьому. За даними Всесвітньої організації з охорони здоров’я, щороку більше дев’яти мільйонів людей захворюють на цю недугу. Два – помирають.

Половина із тих хворих, які не отримують кваліфікованого лікування, помирають впродовж двох років. В інших випадках туберкульоз переходить у хронічну форму.

Це особливо важливо врахувати сьогодні, коли Віктор Янукович підписав Закон про амністію. В’язниці – один з найбільших розсадників туберкульозу в Україні. За офіційними даними, на волю вийдуть лише 50 хворих на сухоти. Але громадські організації оцінюють їхню кількість у дві тисячі.

Марія ЗЕМЛЯНСЬКА,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
для “Галицького кореспондента”