Я точно знаю, що не розчаруюся після виборів.

Один чоловік, котрому я і багато моїх знайомих вже давно кожен день якось мінімально фінансово помагають каже, що буде голосувати за Шевченка і за «Свободу». Такі електоральні парадокси, насправді, є парадоксами лише на перший погляд. Розпилене в повітрі виборче бабло неминуче викривлює свідомість, навіть якщо конкретно оцій саме людині нічого з тої хмари не перепало.

В одній церкві проповідують, що якась кудись проща змогла відбутися тільки за участі Шевченка.  Владика Сімкайло агітує за Гдичинського, в Рогатині греко-католицька церква агітує за Келестина. В Івано-Франківську, мабуть, жодна церква не постала б без ЯШевченка… А що далі, як провідники після виборів будуть пояснювати це все людям? Невже хтось повірить, що ця жадібність згасне після 28-го жовтня?

Вислів, що потрібно брати все, а голосувати по совісті, – лукавий і підступний. Звичайні люди в своїй більшості відповідальні. Хто їх вчить брехати і обманювати? Так звані моральні авторитети, лідери думок. Директори шкіл і садочків, священики, лікарі. Це ж принизливо. Принизливо давати людині гроші і казати, за кого має голосувати. За гроші готові агітувати за комуністів, регіоналів – любе кіно.

Нація, котра продається, не має майбутнього.

Бо сьогодні гроші, а завтра – страх. Чим більше сьогодні залиють бабла,  тим гірша буде ситуація завтра. Сьогодні купують, бо тут у нас ще не можуть остаточно залякати. Купують саме тому, що ще не всі продаються. Але завтра вже ніхто не буде панькатися і платити. І всі, хто продавався, так наїдяться, що обригаються.

Потрібно думати, як дивитися  в очі своїм дітям і друзям. Тоді не доведеться розчаровуватися ні до, ні після виборів.

Гарного всім дня.

 

Петро Шкутяк,

депутат Івано-Франківської обласної ради