Звинувачений у вбивстві з корисливих мотивів син колишнього івано-франківського високопосадовця Андрій Ониськів в своєму останньому слові на суді визнав себе грішником, процитував покаяльний псалом, але у скоєні інкримінованих йому злочинів так і не зізнався.
У середу, 10 жовтня, Богородчанський районний суд продовжив розгляд справи за звинуваченням 29-річного Андрія Ониськіва, сина колишнього першого заступника мера Івано-Франківська Богдана Ониськіва, у вбивстві свого знайомого, з яким він мав ділові стосунки. Нагадаємо, що 26-річного івано-франківця Михайла Слободяна знайшли убитим пострілом з пістолета в потилицю 29 березня 2010 року у закинутому бункері на території колись секретного військового містечка в Богородчанському районі. Андрій Ониськів був затриманий наступного дня після вбивства, коли до міліції надійшла заява про зникнення Михайла Слободяна, а на околиці Івано-Франківська було виявлено його спалений автомобіль. Син колишнього високопосадовця виявився одним з останніх, з ким спілкувався зниклий безвісти молодий чоловік. 
На судовому процесі, який триває вже понад два роки, Андрій Ониськів заперечував свою причетність до скоєного злочину і заявляв про застосування до нього недозволених методів слідства. Ні під час судових дебатів, ні в своєму останньому слові підсудний своєї вини у інкримінованих йому злочинах не визнав. Окрім власне вбивства, Андрія Ониськіва звинувачують також у скоєнні низки майнових злочинів щодо Михайла Слободяна, зокрема, у викраденні та знищенні його автомобіля.
Своє останнє слово підсудний розпочав цитатою з п’ятдесятого псалма, який він, за його словами, читає щоранку та кожного вечора. Як відомо, цей псалом вважається покаяльною молитвою і був складений царем Давидом після того, як пророк Нафан викрив його у вбивстві хеттеянина Урії. “Ізбав мене від вини крови, Боже”, – мовиться в тексті цього псалма, не процитованого підсудним до кінця. Проте вини у вбивстві Андрій Ониськів не визнав.   
“Я людина земна, а значить грішна, як і всі ми, –  зауважив підсудний. – Відчуваю свій гріх перед своєю дружиною, перед своїми батьками, друзями, рідними, а в інкримінованих мені злочинах вини не визнаю. Прошу суд змилуватися наді мною і виправдати мене”.
Здавалося. що коротка промова підсудного спантеличила суд. Ще більшою несподіванкою стало те, що, повернувшись з нарадчої кімнати, головуючий на суді Любомир Битківський замість того, щоб призначити дату оголошення вироку, виніс ухвалу поновити судове слідство.
“Після виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку виникла необхідність додатково з’ясувати окремі обставини, які не були дослідженні під час судового слідства”, – мотивував своє рішення суддя.
Як виявилося, в нарадчій кімнаті суд пригадав зауваження підсудного, висловлене під час минулих дебатів, щодо неналежно проведеної експертизи, яка мала спростувати або підтвердити застосування до нього правоохоронцями фізичного насилля. На наступне судове засідання, яке відбудеться 5 листопада, будуть викликані судмедексперт та працівник прокуратури, яких допитають як свідків. “ГК” продовжує стежити за розглядом цієї справи.