Що не кажіть, а таки дивна у нас держава… Народ вже навіть якось стомився дивуватися, а от вона дивувати – ніяк не стомиться. Ось ще один привід для «зачудування».

Сьогодні держкомстат фіксує рівень безробіття в Україні на рівні 2%. А от Міжнародна організація праці бачить цілих 10%! Якщо вірити поважному держкомстату, то з сотні ваших знайомих (друзів, сусідів, співробітників…) тільки двоє шукають роботу. Натомість, якщо вірити власним очам – все геть інакше. З мого кола друзів і знайомих шукає роботу чи не кожен третій…

Організм української економіки – і так хирлявий – під кінець року геть занедужав. Далася взнаки передвиборча застуда, що не обійшлася без ускладнень. Одним із найважчих стало скорочення виробництва в експортоорієнтованих галузях. А отже, нас чекає така вкрай неприємна річ, як скорочення штатів.

Цього не уникнути: різко впало виробництво та експорт у галузях металургії, хімічної, вугільної промисловості. Аби втримати підприємство бодай на «нулі», потрібно затягувати пояси – скорочувати витрати. В Україні так заведено, що найперший і найлегший спосіб скорочення видатків – це скорочення працівників. Отже, в цих галузях в першому кварталі 2013 року обов’язково слід очікувати скорочення штатів.

Економічний експерт центру Разумкова Павло Розенко прогнозує у І кварталі 2013 року ріст безробіття до 10,5%, а директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін – до 15%.

Але постраждають не тільки орієнтовані на експорт галузі – вони потягнуть за собою на дно усе виробництво. І навіть начебто благополучну банківську сферу. Виробництво довгий час страждало тому, що банківська система не підтримувала його прийнятними кредитами. Наші банки (більшість із іноземним капіталом) роками отримували «дешеві і довгі» гроші від материнських закордонних структур і видавали в Україні дорогі короткострокові кредити. Але зараз урвалося: грошей їм не дадуть, Європі самій потрібні. І на вулиці опиняться тисячі кредитних консультантів дрібного рівня. Окрім того, з України підуть (та вже йдуть цілими шеренгами) банки з іноземними інвестиція з проблемних країн Єврозони: в першу чергу, банки Греції, Італії та Іспанії. Сотні їхніх працівників будуть скорочені.

У зв’язку із подорожчанням нафтопродуктів різко впаде і продаж автомобілів, адже таке капіталовкладення стане тимчасово невигідним для населення України. Частина людей, які працюють у цих сферах, будуть скорочені…

Я не патологічний песиміст, тому не маю жодного бажання лякати читачів економічним апокаліпсисом. Я за тверезий погляд на стан справ, а не самооману, яку нам пропонує держкомстат чи уряд. Лише знаючи реальну картину, можна ефективно шукати вихід із кризи.

Тому скажу про два позитиви, які є в цій, на перший погляд, безнадійній ситуації.

Перше, що тішить: ні криза, ні скорочення штатів не зачепить аграрний сектор, який навіть під час кризи 2007-2009 років продовжував мінімально зростати. Земля і сільське господарство можуть стати для України рятівним колом. Треба тільки вміло ним скористатися. І зараз суспільству варто пильно стежити, що буде відбуватися в земельній і сільськогосподарській сферах, аби не дозволити вкрасти наш рятівний жилет. Бо потонемо.

І друге: ця фінансово-економічна криза та скорочення не призведуть до чергової хвилі масової міграції, оскільки ні в країнах Західної Європи, ні в Америці не буде роботи. Тому таки доведеться щось змінювати тут, у рідній країні. Навіть не щось, а майже все. Криза мусить нарешті запустити в українцях інстинкт колективного самозбереження. Інакше не виживемо.

Роман ЛЯБИГА, 

виконавчий директор Українського союзу промисловців і підприємців в Івано-Франківській області