Щойно зловив себе на тому, що занадто часто вживаю фразу “могло бути гірше”. Тобто, що все могло скластися гірше, ніж склалося, хоча склалося теж погано або відносно погано. Можна сприймати це як певну спробу реабілітації минулого. Таким чином стриманий оптиміст перемагає скептика. Чи навпаки. Це неважливо. Важливо те, що уникнули гіршого сценарію. Бо завжди, в будь-якій ситуації, є гірший сценарій. Спалили хату? Добре, що не спалили село. Спалили село? Добре, що дозволили людям втекти в ліс. Підпалили ліс? Добре, що поруч було поле. Поле заміноване і половина селян загинула? Добре, що друга половина вціліла. За полем ворожою кулеметною чергою скосило половину половини селян? Добре, що половині половини вдалося втекти…
І так далі.
А що “могло бути краще” – такого нема… Свідомість працює з фактами реальності минулого як такими, що вже безповоротно відбулись. Вони – крайня точка “гіршого, яке сталось”. У її візії “можливе гірше, яке не сталось” не конкурує з “кращим, яке могло статись”, бо “краще” все одно вже не сталось. Сталося стерпне “гірше”. І слава Богу. Могло бути гірше.