Як заліснювали Українські Карпати?

На Прикарпатті, неподалік Богородчан, діє еколого-просвітницький центр «Діброва». Нещодавно у ньому заклали капсулу майбутнього Музею лісового господарства українських Карпат, а ще там понад 60 років працює ветеран лісового господарства, заслужений лісівник України Георгій Вініцьковський.

Дендрологічний парк розкинувся на площі 8 га. У ньому ростуть унікальні породи хвойних дерев: понад 20 видів сосни, 9 видів модрини, ялиця, туя, кипарис, магнолія, аралія, катальпа, тюльпанове дерево, північноамериканська дугласія тисолиста та ін. Є алея з 24 кедрів, висаджених заслуженими лісівниками України. Тут ростуть унікальні трьохсотлітні дуби Олекси Довбуша. У «Музеї лісу» є експозиції залишків волохатого носорога, мамонта, тура, великоротого оленя. Все це створювалося завдяки праці Георгія Вініцьковського та працівників Солотвинського лісгоспу. Лісівник і досі вболіває за еко-центр і працює у ньому, незважаючи на поважний вік.

Деревина для відбудови радянської економіки

«У лісовому господарстві я відпрацював 60 років. Бачив післявоєнні зруби, сотні гектарів незаліснених площ, брав активну участь у їх відтворенні, реконструкції малоцінних насаджень, вирощуванні мільйонів сіянців і саджанців для потреб лісового господарства, – розповідає лісівник. – Особисто мене сьогодні обурюють безпідставні звинувачення лісівників, які і в дощ, і в спеку працюють у лісі».

Георгій Вініцьковський розповідає, що після Другої світової війни нова влада, котра взялась господарювати в Карпатських лісах знехтувала практичним та науковим досвідом європейських країн – Австрії та Польщі, і прикриваючись модним на той час гаслом: «Деревина потрібна на відбудову зруйнованої війною радянської економіки», дозволила бригадам заготівельників рубати ліс направо та наліво.

«Вони не брали до уваги жодних науково-обґрунтованих розрахунків. Головним завданням було виконання плану, який з року в рік зростав, – пояснює ветеран лісового господарства. – Це в основному і розв’язало руки заготівельникам, а це крім місцевих лісгоспів, бригади 19 підрозділів Мінлісгоспу та 21 інших міністерств тодішнього Радянського Союзу. Тільки впродовж 15 років (1945-1960 рр.) вони щорічно освоювали по дві розрахункові лісосіки, а за межі області за цей час вивезли 120 млн кубометрів добротної та дешевої карпатської деревини».

Однак масове знищення пралісів на Івано-Франківщині невдовзі стало не єдиною проблемою. У 1957 році в усіх угіддях держлісфонду утворилось понад 4 млн кубометрів вітровальної та буреломної деревини, а це десятки тисяч гектарів незаліснених площ. Як пояснює лісівник, щоб виконати таку масштабну роботу, необхідно було виростити мільйони сіянців, саджанців. «Садили все, щоб швидше заліснити зруби. Найчастіше це були сіянці смереки місцевого походження і сосни завезені з Київської, Житомирської та інших областей, що зовсім не годилися для наших лісорослинних умов, – розповідає фахівець. – Смерека, з якої мали б збирати шишки і заготовляти насіння, проростає вище 600 м над рівнем моря, належить до корінних, а та, що проростає на висотах до 600 м над рівнем моря – до похідних. Корінних соснових насаджень було дуже мало. Але хто на це зважав? Це була так звана «смереко-сосноманія», яка негативно позначилася на лісогосподарській справі в майбутньому (ліс росте 80-100 років), пожинаємо плоди й сьогодні». Оскільки площі посадок були великі, посадкового матеріалу треба було дуже багато, використовували в основному породи, що швидше і частіше родять, а це смерека та сосна.

«Смерека родить майже щороку, сосна – через 2-3 роки, ялиця-через 4 роки, бук – через 7, дуб видає потужні врожаї через 3-4 роки, – розповідає лісівник. – Наприклад, результатом неправильного ведення господарства став масовий вітровал 1989-1990 рр. на площі 180 га у Яблунському лісництві ДП «Солотвинське лісове господарство», яким були вражені 40-45-річні штучні смерекові та соснові насадження. Дослідження вказують на те, що 200 років тому на цьому місці росли прекрасні діброви. Це свідчить про те, що породи під заліснення були вибрані неправильно, тобто порушили основний принцип лісовідновлення. Пізніше, у цьому ж лісництві, на вітровальній площі лісівники створили чудові культури із дуба, ялиці, модрини, клена».

Сьогодні лісівники заготовляють ліс і створюють нові лісові культури на лісопатологічній основі згідно з лісовпорядних матеріалів, розроблених схем та проектів, затверджених на кожну окрему ділянку, пояснює Георгій Вініцьковський. Можливо, лісівниками і були допущені певні похибки при створенні молодих лісів, але в цілому вони провели титанічну роботу із заліснення Карпат, вважає фахівець.

«3 1945 по 2018 рр. прикарпатські лісгоспи посадили 292 тис. га лісових культур, висадили 23 млрд. сіянців, саджанців головних лісоутворюючих порід. Сьогодні загальна площа лісів закріплених за лісгоспами обласного управління становить 454,3 тис. га, що на 37 тис. га збільшились від порядкової площі», – підсумовує лісівник.

Рубки, дороги і вогонь

Розмовляючи про ліс, не можна оминути тему рубок. «Кожна рубка – це частина щорічної, науково-обґрунтованої норми заготівлі деревини, законність якої визначається багатьма нормативними документами: «Лісовим кодексом України», «Правилами рубок головного користування», «Санітарними правилами у лісах України», «Правилами поліпшення якісного складу лісів», «Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів», – пояснює ветеран лісової галузі. Каже, що доцільно було б запровадити у більших об’ємах рубки формування та оздоровлення лісів, а також вибіркових і поступових рубок головного користування.

Наявність на лісовозах тонкомірних дерев також має своє пояснення – на лісосіках є тонкі і товсті дерева, а ще у лісах проводяться санітарно-вибіркові рубки, де вибирають відстаючі в рості, всихаючі та пошкоджені дерева. Їх вирубують та трелюють на склад, потім вивозять. Цього ніхто не приховує, зазначає Георгій Вініцьковський.

«Лісівників часто звинувачують за розбиті дороги. Зазначу, що дорогами їздять не тільки лісовози, а й сотні автомобілів. Якщо раніше гроші на дороги лісові підприємства перераховували в державні бюджети, то сьогодні згідно з постановою Уряду України, податок на транспорт входить у вартість палива, а це мільйони гривень», – зазначає лісівник.

Нарікає чоловік і на пожежі, які завдають лісу значної шкоди. Те що створюється десятками років, згорає за лічені години. Тут якраз є широке поле діяльності не тільки для працівників лісового господарства, а й усіх, хто має можливість проводити хоч якусь агітаційну роботу серед населення, вважає працівник еко-центру. І на прощання додає, вирішуючи лісогосподарські питання, не варто забувати нагадувати людям про культуру поведінки в лісі. Сміттєзвалища, браконьєрство, нищення рідкісних видів рослин і тварин – все це нанесена природі шкода, яка відбивається на кожному з нас.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!