Найефективнішою профілактикою і лікуванням зору при астигматизмі може бути лише вчасне діагностування. Найкраще це зробити в ранньому дитинстві – до 7 років. Детальніше розповідає офтальмолог Тетяна Волощук.

 

Астигматизм – вада ока, зумовлена несферичною формою рогівки або кришталика. При астигматизмі ока промені світла, що виходять з однієї точки, неоднаково заломлюються в оці на різних його меридіанах або на різних відрізках одного меридіана, внаслідок чого на сітківці утворюється спотворене зображення. Розвиток астигматизму призводить до поступового зниження зору. Часом втрата зору сягає значних розмірів – очі бачать менше, ніж на 10%.

Недуга здебільшого передається спадково, але також іноді може бути набутою – внаслідок травми, хірургічного втручання або перенесеного певного захворювання, яке спровокувало рубцювання рогівки.

Діагностувати астигматизм найкраще у віці до 7 років – тоді ще можна врятувати зір. Чим пізніше виявляють астигматизм, тим менш успішні результати.

Зір вдається тією чи іншою мірою покращити, користуючись окулярами з циліндричними скельцями. Наступним етапом лікування є плеоптоортоптика – система вправ за допомогою апаратів, які впливають на очний м’яз, сітківку, кровопостачання. Варто подбати і про харчування, особливо це стосується дітей. У раціоні мають бути вітаміни А, Е, групи В та мікроелементи цинк, селен, а також лютеїн. Всі ці речовини суттєво покращують роботу ока, утворюючи певні зорові пігменти і формуючи кращий розвиток гостроти зору. «Влітку треба налягати на чорницю», – наголошує Тетяна Волощук.

Проблема корегування астигматизму в дорослому віці у тому, що вже неможливо дати в лінзах високу гостроту зору, бо око не навчилося правильно дивитися. І навіть коли йому давати правильний фокус, воно все одно не може бачити, адже сам зоровий шлях неповноцінно розвинений.

«При сучасній апаратурі можна виявити астигматизм навіть у віці до одного року, – пояснює медик. – Якщо в родині були випадки цієї хвороби, треба неодмінно показати дитину офтальмологу. Але також варто розуміти, що батьки можуть не пам’ятати, що їм у дитинстві діагностували астигматизм. А дідусі та бабусі взагалі могли не знати про наявність у себе такої недуги».

Звісно, проводять планові огляди у віці 1 року, а потім у 3, 5 і 6 років. Але ці обстеження здебільшого здійснюють дуже поверхнево, і діагностика є абсолютно неякісною. Тож батьки повинні бути свідомими і вже у віці одного року привести дитину до офтальмолога на повну діагностику ока (із розширенням зіниці, оглядом очного дна, комп’ютерними обстеженнями).

Наталя МОСТОВА