Ніколи не міг зрозуміти одного: чому ті найкращі дні, тижні, місяці чи роки ми оцінюємо лише згодом, коли все вже безповоротно минає? Коли все добре, то здається, що так триватиме вічно. Звичайно, яскравості кольорам минулого надає людська пам’ять, така її одвічна особливість. Але все ж є щось справжнє в тому, коли поруч щодня були друзі. Ти з ними Докладніше >>

Одразу за моїм рідним селом Загвіздя, що за Бистрицею Солотвинською біля Івано-Франківська, починається Чорний ліс. Зараз його частина відгороджена об'їзною дорогою. Саме в цьому лісі, що перед Об'їзною, як кажуть загвіздяни, донині збереглася ціла мережа поруйнованих часом окопів Першої світової. Тут місцеві люди збирали свинцеві кульки, щоб запаю Докладніше >>

Багато років тому однієї зимової ночі в будинку моїх батьків пролунав телефонний дзвінок. Я сполошився. У далекій кімнаті спала мама, а я, допізна зачитавшись, лише задрімав. Одразу подумав: не дай Бог щось трапилось із дружиною або дітьми, які були в далекій міській квартирі. Натомість незнайомий голос попрохав мене, якщо є змога, взяти гроші (це Докладніше >>

«У кожного своя доля і свій шлях широкий», - нерідко повторюємо слідом за класиком. І в цьому дійсно існує якась невідворотність. Ніколи не вважав себе фаталістом, але усвідомлюю: якщо людина не стежить за знаками, які їй посилає життя, то одного разу може прокинутись із цілком несподіваною долею. І цей варіант її може геть не втіш Докладніше >>

Цієї зими ми майже не помітили, як прийшов Новий рік, а за ним - усі Різдвяні свята. Усе злилося в якусь єдину коротку мить. Здавалося, прийде весна - і зустріч Великодня буде іншою, такою, як завжди: із традиційним миттям вікон, замітанням подвір'їв, купівлею наїдків і всією тією безліччю дрібних, але приємних клопотів, що супроводжують це свято. Докладніше >>

Скільки їх ми долаємо за життя: тисячі, мільйони? Ніхто, певно, ніколи цього не порахує. Та й не варто. Але, незважаючи на це, щодня ми невпинно долаємо з радістю, з тремтінням, страхом, байдуже ці численні полички для ніг – сходи. Усі вони виглядають майже однаково, і для кожного вони особливі. У нашій хаті, коли з’явились нові Докладніше >>

Щось дивне робиться у цьому світі. Хоча під цим споконвічним небом заледве чи можна відшукати щось таке, що не відбувалось раніше. Усе повторюється, іде по колу. Хіба що для мудрих народів це коло відтворюється на вищому рівні. Вони прогресують, стають кращими, добрішими, позбуваються зла. Українці чи не вперше за багато років так щиро захотіли піт Докладніше >>

Хто зайшов на добре відомий сайт «Цензор.нет», щоб уже вкотре перечитати найсвіжіші новини, зауважує, що перші дві позиції серед найбільш значущих подій, які цікавлять відвідувачів, - це інформація про вбивство Cашка Білого. Це навіть не викликає здивування, адже Олександр Музичко завдяки кільком роликам у Ютубі, де поводиться як на Докладніше >>

Цю історію я чув з дитинства багато разів. І це не випадково: моїм батькам на період активної української партизанки було десь років 18-19. На той час це були вже зрілі не по роках люди. Вони бачили визволителів у 39-му, а відтак загачені людськими тілами підвали НКВД на нинішній вулиці Сахарова, пережили фашистську окупацію і знову «дочека Докладніше >>

Відкриваю свій щорічник і дивлюся на різнокольорову політико-адміністративну карту України. Крим зелений, у самому низу і виглядає зовсім невеликим, порівняно з величезною мапою Неньки. Поруч з ним сусідує біла іноземна територія, на якій червоним написано «Росія». У них, у цих біло-червоних сусідів, однаковий вихід до Азовського та Чор Докладніше >>

«Двері моєї домівки відкриті для Тебе і Твоєї родини», - пише мені приятель із Сербії в ці дні. Знає, що каже. Михайло Рамач і Борис Варга - чи не єдині журналісти, що правдиво висвітлюють події в Україні в сербських мас-медіа. Основна маса журналістів та редакцій підтримують російську позицію, кажучи простіше, перебріхують брехню. Я зг Докладніше >>

Основний момент уже з'ясовано: Янукович більше не президент. Ще кілька днів тому ми достеменно не знали, наскільки все це затягнеться. Видавалося, що все може протривати ще не один місяць, або ж навпаки, що фінал буде вже наступного дня. Але поки ми страждаємо, боїмося, переймаємося, Бог веде свій промисел. І вже відійшла від нас Небесна Сотня, і Докладніше >>

Ще ніколи так тяжко мені не було писати ці чергові рядки. Щойно повернувся з вулиць нашого рідного міста. Усюди, де б не йшов: у магазинчиках, кав’ярнях, на вулицях – люди говорять, дивляться і слухають лише одне. Події з центру Києва. У ці хвилини важко бути пророком, майже неможливо. Але як би це страшно не звучало, сценарії так Докладніше >>

Перший раз у житті я зрозумів, що це таке, лише опинившись в армії. До того не раз, як кожен з нас, я чув це слово. Але розумів у ньому щось зовсім інше. Якщо сформулювати це найточніше, то у слово «зло» я до своїх вісімнадцяти вкладав єдиний зміст - «погано». Так для мене все й існувало. Доброго було багато, а поганого мало Докладніше >>

Затихли постріли, замовкли барабани, пригасли багаття з шин. Поріділи ряди тих, хто стоїть на барикадах, і тих, хто навпроти них закрився металевими щитами. Триголова опозиція думає про мороз, до останнього не знає, що проводить у неділю: інформаційні виступи чи повноцінне віче. Коли на Майдані вкотре стоять десятки тисяч людей, вони один за одним Докладніше >>

Минув лише тиждень, як я писав попередню колонку. А таке враження, наче пройшло кілька років. Уже є полеглі, які стали героями, більшає скалічених та викрадених. Білі-білі високі сніги аж ніяк не асоціюються з цією страшною зимою. Виявляється, я ніколи достеменно не розумів, що означає термін «прострація». Як видається зараз, йог Докладніше >>

Упродовж усієї цієї зими очікували снігопаду. Але тепло не покидало нашу землю. Минув грудень, половина січня. І навіть найбільші скептики врешті визнали: снігу, можливо, взагалі не буде. Щось подібне робилося і довкола нас. Майдан стоїть уже майже два місяці. І Бог його, здається, милував дотепер від випробувань снігом, морозом, кулями і гранатами Докладніше >>

Це один із найприємніших у моєму житті запахів. Пам'ятаю його ще з дитинства. Мені було сім років, і тато напередодні Різдва, увесь засніжений, дістав із-за пазухи новеньку книжечку «Пригоди Румцайса». І того ж вечора прочитав мені першу історію з життя шляхетного чеського розбійника. Я просив ще, але батько хитро відповів: «Хоч т Докладніше >>

У моєму дитинстві в діда був великий яблуневий сад. Можливо, і не надто великий, але я був настільки малим, що сад мені здавався величезним. Ми часто разом із дідом виходили в цей сад. Він наглядав за мною, коли я збирав яблука, які згодовували худобі. Сам дід на дерево залізти не міг: не мав ноги по коліно. Спирався на дерев'яну культю, прив'язану Докладніше >>

Ще кілька днів - і все, як завжди, очікувано станеться. Буде перегорнена остання сторінка календаря. І ми в нетерпінні будемо прагнути чогось нового. Адже яким нечутливим, а з часом і збайдужілим не було би серце, кожен потайки сподівається, що щось урешті зміниться і повернеться обов'язково на добре. Напередодні минулого Нового року заледве можна Докладніше >>