В нас є герої. Герої-сучасники. Не колишні, майже казкові, а сучасники. Отже, маємо майбутнє, складне, але творче.  Взагалі, не маю схильності до пафосу, але тут не втримаюся – мені соромно, що загинув не я, а вони. Я уникав такої нагоди – загинути. Так, я возив шини, ліки, носив їх, куди треба, брав участь в культурних акціях на Майдані, писав тексти для підтримки духу і поліпшення настрою, але уникав нагоди загинути. А хтось не уникав. Докладніше >>

Їм треба було ті закони приймати раніше, значно раніше. Ще тоді, коли такі закони встановлював у себе Лукашенко – очільник Великого Князівства Мєнтовського. Зараз вже пізно, бо активним людям покуй на них, а таких людей в нас шмат, тобто докуя. Та найбільш дивує те, що когось це все дивує. Цілком закономірний крок з боку системи, а ви шо хотіли? Ясно, що вони це палюбому б продавили, що й зроблено. Докладніше >>

Був сьогодні в батьків, бачив екзотичну для мене річ, майже магічну. Настільки екзотичну, що вхопив себе на думці – сприймається воно як старовинний музичний інструмент, наприклад банудура з краєзнавчого музею, або ж грамофон з майбутнього музею УНР. Воно має назву – тілівізор. І воно робе! Показує новини, гучно шумить та стрімко пиздить. Ну оце ж наварив собі смачної кави і сів подивитися новини по цій олдскульній скрині, бо цікаво, що у світі коїться. Докладніше >>