Ні від кого не чекаю вибачень, але також не збираюся просити вибачення. Як внучка лемків/бойків, переселених у рамках операції “Вісла”, народжена в Польщі, вихована в українсько-польській культурі, я маю на це право. Чесно кажучи, після 40 років свого життя я вже не хочу чути безперервного звинувачення і примусових вибачень. Вони належать лише безпосереднім жертвам з двох сторін, моїм дідам і дідам моїх польських колег. Докладніше >>
Мене завжди дратувала дефініція «мистецтво примітиву», «мистецтво наївне». Так європейські дослідники сотні років тому називали творчість інших, невідомих, менш цивілізованих народів, класифікуючи їх значно нижче відносно європейської культури колонізаторів. Уже сама комбінація цих двох понять викликає дисонанс. Яка була ідея, мета саме в такому означенні? Докладніше >>
“Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою”, – сказав майстер “промивання мізків” і смертоносної пропаганди Й. Геббельс. Звичайно, я не використовую цю цитату, щоб возвеличити Геббельса. Просто хочу нагадати, якими трагічними були і залишаються ефекти від систематичного поширювання і загальної циркуляції брехливого контенту, запрограмованого на знищення іншої людини. Докладніше >>
Деркачова Ольга
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
Палій Юлія
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного