Мішок з кров'ю, що утворився в ділянці ліктьового згину, пульсував, неначе серце, викликав біль, значний дискомфорт і заважав жінці працювати.

Операцію з видалення гігантської псевдоаневризми виконали судинні хірурги Лікарні Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова, повідомляють на сторінці закладу.

54-річна Олександра Василів із гірського села на Івано-Франківщині має хронічну ниркову недостатність. 19 років тому її нирки відмовили остаточно, й замість них очищати кров почав апарат гемодіалізу. Для проведення процедури медики сформували фістулу – штучне з'єднання між артерією і веною, яке зміцнює судину, аби вона могла витримати численні проколи.

Згодом пані Олександрі виконали трансплантацію нирки. Попри те, що потреба в діалізі зникла, пацієнтка вирішила залишити фістулу, побоюючись, що донорський орган може відмовити. Через 7 років так і сталося. Відтоді жінка повернулася до діалізу.

На той час у ділянці фістули вже з’явилася невелика «припухлість» — псевдоаневризма. Через мікророзрив у стінці судини кров виходила за її межі, утворюючи пульсуючий мішок, з якого знову поверталася у загальний кровотік. Попри це, доступ продовжили використовувати для діалізу.

Оскільки пані Олександра живе в селі та багато порається по господарству, рука з фістулою регулярно зазнавала фізичних навантажень і могла травмуватися, через що гематозне утворення поступово збільшувалося. Зрештою лікарі вирішили більше не використовувати цю руку для діалізу та сформували нову фістулу на іншій. Але псевдоаневризма залишилася.

“Вона роками мене не турбувала, але цього літа почала стрімко збільшуватися. Болі були страшні, а страх — ще більший. Могла звернутися до лікарів і раніше, але відкладаєш. Може, перестане боліти, може, нічого страшного? І так себе тягнеш-тягнеш. Але зрештою біль уже неможливо було терпіти”, — розповідає пані Олександра.

У Львові жінку оглянув завідувач відділення судинної хірургії Лікарні Святого Пантелеймона Андрій Мелень. Пояснює:

“Ми виявили, що всередині псевдоаневризми зберігався активний кровотік, тому вона пульсувала практично в ритмі серця. Фактично це було схоже на “друге серце” на руці. Через значні розміри та постійний кровотік у разі розриву вона могла спричинити масивну кровотечу. Тому ми вирішили видалити утворення, забезпечити надійний гемостаз і відновити нормальні структури руки”.

Операція тривала близько двох годин. З величезної псевдоаневризми судинні хірурги видалили близько 300 мл крові. За словами завідувача, такі випадки в їхній практиці трапляються нечасто. Цьогоріч це перша подібна операція.

Наразі пані Олександра почувається добре, повноцінно користується рукою та більше не ховає її під одягом.