Посмертну нагороду вдові привіз побратим прикарпатця Дмитро Аніщуков, командир танкового взводу 214 спеціального штурмового батальйону OPFOR.

«Нагороди зазвичай вручає військкомат. Але оскільки Володя Михайлюк для нас був близькою людиною, командування вирішило відправити представника частини. Тому сьогодні я тут, — пояснює Дмитро Аніщуков. — З Володею ми познайомилися за пів року до війни. Коли почалося повномасштабне вторгнення, нас кинули на Київ, потім були Буча, Ірпінь, Харківщина і Донеччина».

29-річний лейтенант, командир танкового взводу 80 окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України Володимир Михайлюк загинув 1 серпня у бою під Зайцевим на Донеччині.

«Бій був важким і запеклим. Ми прикривали побратимів. Але бійцям треба було відійти та перегрупуватись. Володя виліз із командирської башти, щоб подати сигнал, але в цей момент стався прильот і осколок розпанахав Володі груди і вирвав серце, — пригадує побратим Дмитро Аніщуков. – Шансів вижити у нього не було».

Володимир Михайлюк родом з Надвірнянщини, що на Франківщині. Навчався у технічному коледжі, здобув вищу технічну та лісівничу освіти. Після служби в АТО влаштувався майстром лісу в Пасічнянське лісництво Надвірнянського держлісгоспу.

Лісівничий досвід неабияк згодився Володимиру на війні. Він добре орієнтувався на місцевості, вмів «читати» сліди. У Старій Салтівці Володимиру вдалося вивести групу піхотинців з-під обстрілу в лісі, в якому він ніколи не був.

Дружина Володимира Ганна після смерті чоловіка мобілізувалася до лав Збройних сил України. Служить старшим бойовим медиком у роті охорони Надвірнянського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У загиблого воїна Володимира Михайлюка залишилися дві неповнолітні донечки.

До слова: На війні загинув прикарпатець Михайло Марійчук