Франківський поет написав після вторгнення десятки віршів про війну

Опубліковано: Автор: Галицький Кореспондент

Богдан Томенчук добре відомий у Івано-Франківську та за його межами. На його творчі вечори приходять сотні людей, його вірші люблять, читають, ним захоплюються.

З 24 лютого він майже щодня пише поезію про війну, іноді кілька віршів за день. Він і до того багато писав, але зараз уже можна починати укладати збірку. Нижче – вірші, які він оприлюднив на своїй сторінці у фейсбуці.

Ми знаєм, що нині стоїть на кону.
Про що наша клятва й молитва...
Не ми починали цю вашу війну,
Та мусим ставати до битви...
Ми знаєм: когОсь принесуть на щитах,
Погасне судьба за судьбою.
Та знаємо тАкож: Вітчизна свята
Нікому не буде рабою...
Рука не здригнеться і воля тверда,
Віч-на-віч виходьте, ординці...
Земля наша вічна й така молода
В могилі вам вашій присниться...
Безбожницька ваша сліпа іпостась -
Стоптати, убити, украсти...
Отримайте, гади, Бог решту додасть,
Захланна ординська напАсте...
Цілуємо руки святих матерів,
Бо суне м##каль з перепою...
Ви нас виглядайте при кожній зорі,
Коли не повернемось з бою...
Впадемо в намолений шепіт трави,
І небо заквилить чаїно...
Та в світі, нарешті, не стане м#скви...
Тримайся, моя Україно...
(24 лютого, 2022 року)
Наступає висока мить.
Треба випити і налити..
Як вона сама не горить,
То поможем її спалити...
На одвічній межі століть,
Вся така як надгробні плити,
Як вона сама не горить,
То поможем її спалити...
Наших дзвонів соборна мідь
Буде тризну по ній дзвонити...
Як вона сама не горить,
То поможем її спалити...
Насувається гадь і бридь,
Товариство моє посполите.
Як вона сама не горить,
То поможем її спалити...
Ти гори голубим вогнем,
Сотворіння гидке і нендзне,
Ми таки тебе пом'янем...
Лиш нарешті згори і щезни...
... Наступає висока мить.
Треба випити і налити.
Як вона сама не горить,
То поможем її спалити...
(24 лютого, 2022 року)
 
На ліси, що ішли із прощ,
Повз людей, що гляділи з вікон
Йшов кривавий зимовий дощ
Над усім двадцять першим віком...
І стояв двадцять перший вік,
І впивався дощем по краплі.
І постав над ним Чоловік,
З неба місяць вхопИв, як шаблю.
Розвівались дощі, мов чуб,
І чорнів його чорний пояс,
А громи усе гуп та гуп.
Як дитятко, ридала бОязнь...
І ковтала про щось слова,
Обнімалися біль із криком,
І текла з усіх вен керва,
І ставало керваво рікам...
І тривав двадцять перший вік,
Що не став двадцять другим віком,
Бо в кривавому йшов Чоловік,
Поки люди гляділи з вікон...
(24 лютого 2022 року)
Скажіть... Скажіть усі і всім,
Сльозою...Віршем...
Було їх сто і тридцять сім,
А нас є більше...
І прапор ляже на труну...
Усі ми - військо...
І ми зруйнуємо стіну...
Оту, кремлівську...
Ми не забудем перший день -
І днину кожну...
І серед тисячі пісень -
непереможну...
Скажіть...Скажіть усі і всім.
Не стліють мощі...
Ми ще відсалютуєм їм
На Красній площі...
(25 лютого 2022 року)
Все... Миролюбство у минулім.
О, наш гопак на битім склі.
Благословляю кожну кулю
І дірку в катовім чолі...
Недобороли... Ще зосталось...
Добра вам, люди, і тепла.
Благословляю кожну парость
В поклоні вітру і зела...
І сонце у небесній висі,
Сльозу в призахідному дні,
Мій гніве, теж благословися
В перебинтованім мені...
По всіх артеріях і венах,
Немов намолена любов,
Вовіки будь благословенна,
Молитво... Та, що кров за кров...
(25 лютого 2022 року)
Чуєте стогін своїх породіль,
Ніби знущання над часом?
Після гармидерів п'яних весіль
Мами народжують м'ясо...
(26 лютого 2022 року)
Всі натільні хрести,
Пахнуть потом і тілом,
Все вирішуєш ти,
Бо ти - хрестик прицілу...
Весь конкретний такий,
І безжалісно точний,
Калькулятор гріхів,
Той, що вже остаточний.
Бо марнотне життя -
Ніби гра у наперсток.
Постріл і каяття...
Що тобі? Ти лиш хрестик...
Ці часи...Ця війна...
Як заведений принтер...
Всім однака ціна -
З-під прицілу на цвинтар.
Доторкнеться рука
Звичним порухом пальця
До лекала курка -
Хтось уж відстрілявся...
Розвівається дим,
Світ сіріє, мов порох...
Він помер молодим
Лиш тому, що він - ворог...
Ще один епілог
Напивається крові...
Хто ти - хрестик чи бог,
Той, котрий без любові?
Той, котрий нелюбов,
І безжальний, як жереб.
Навіть місяць зійшов,
Як прострелений череп...
І рахує вдова
Уже сорок по сорок...
Ти б його не вбивав,
Просто ворог є ворог...
(26 лютого 2022 року)
НЕДАВИДІВ ПСАЛОМ
Зійди, звіздо, із рани над чолом...
Стань Вифлиємом не Різдва, а битви,
І сили дай від шепоту молитви -
Нехай болить намолено псалом.
Їх легіон і їм нема числа?
За ними гори чи верхів'я списів?
Де ж той, хто Слово до Господніх смислів
Притулить, мов долоню до чола?
Бо є лиш той, у кого військ і військ,
Хто не орав, а вже веснує трупом,
І ангелів з плечей зганяє тупо,
Визнаючи лиш визиски і зиск.
Минає світ від слави до хули
Земним царям, котрі захланним кроком
До Бога йдуть... Відтак з лукавим оком
Торгують Богом в Бога з-під поли.
Гадає цар, що Господа зборов? ...
Де спраглим - чаша, шинкареві - кварта?
Новий Завіт у неновому завтра. ..
Хто смертю - смерть, дозволь нам кров за кров...
(27 лютого 2022 року)
Боже, тебе пригорнемо...
Не відкривай уста.
Ті, що прийдуть у чорному
Будуть такі, як мста...
Мстити як ощасливити.
Боже, котрий то гріх?
Щезнуть, як чорні привиди,
Ночі сховають їх...
Ніби нові апостоли,
Господи, сохрани...
Буде їх тихі постріли
Чути за три війни...
Хто і чиї ровесники?
Чуєте, хтось іде?
Чорні у чорнім месники...
Боже, ти з ким і де? ...
(27 лютого 2022 року)
Не мовчи. Не мовчи - говори.
Перекрикуй цю тишу смеркання.
Бо погаснуть твої прапори,
Бо настане хвилина мовчання...
Розпанахуй цю тишу із тиш,
Не позиркуй - а хто за спиною?
Буде пісня ще, буде і вірш,
Але потім, колись, за війною...
А тепер говори, не змовкай,
Бо цей світ перестане світати,
Крає ворог сплюндрований край...
Говори, не мовчи, автомате!
Крізь уперту розмову твою
Сходить сонце, як світ цей на плаху.
А приречена тиша в краю?
Розпанахуй її... Розпанахуй...
(27 лютого 2022 року)
Де насіяли мама золоті чорнобривці,
Там, де тато ходили сивий, як полини
Ходять маки снігами і всі кольору крівці,
Отакої веснують молоденькі сини...
Ой синочки-синочки, ви ж іще соколята,
Вам би ще говорити світанкові слова...
Вам би ще в узголів'я небеса прихиляти,
А над вами могили... Кожна, ніби вдова...
А вітри розлютились і стають прапорами,
І замало їм неба, гніву і висоти...
За могили глибокі, за розстріляні храми,
І за маки криваві - не прости... Відімсти...
А по всім буде пам'ять аж по вінця налита,
І подібними внуки до полеглих синів,
І врятоване небо, справжнє і посполите,
І уже не Вкраїна, а Москва у вогні...
(28 лютого 2022 року)
ВІДВАЖИЛИСЬ ДОЖИТИ ДО ВЕСНИ...
Життя таке, які у нього ми...
Живім, братове, поки є ще братство
І дивляться часи еклезіасто,
Чи зможемо зостатися людьми?
Нам не диктують...Пишемо самі...
Перо якраз тепер у середмові.
Слова такі чомусь невипадкові -
Що на папері - те і на умі...
Ми не мололи істину на фарш...
Була чума... Та ми не балювали...
Ми жінку й маму в руку цілували -
Бо лиш вони судили б нас за фальш...
Так, ми такі, як завтрашні сини.
У всьому мудрі... Не в усім відверті...
Не кліпнувши, дивились в очі смерті...
Відважившись дожити до весни...
(28 лютого 2022 року)
Тримайтесь, віро і любове...
Бо то не сьомий Божий день...
Мобілізую кожне слово
З дитинства чуваних пісень,
І болем, кровію заюшу
Цю найдикішу із росій...
Мобілізую тіло й душу -
Втопіть у славневій росі
І хай святиться доріженька
І хай лютує Бог благий...
Вони уже не воріженьки,
А переростки-вороги...
Паліть до сьомого коліна
За долю, підняту на глум,
Ти будеш жити, Україно,
Хай навіть крізь вдовиний сум,
І жодну лютню не остудиш,
і цю таку лютневу лють...
Ти просто будеш... Справді будеш,
Не треба іншого... Лиш будь...
(28 лютого 2022 року)
НІЩО ЛЮДСЬКЕ У НАС НЕ ВБИТИ...
Іще зими на пів доби,
Та свічка стала недогарком...
А ти цю зИму долюби...
Зозулько з давнього дзиґарка,
Рахуй комусь чиїсь літа,
Моїм давно нема рахунку...
Та жінка все ще молода
У нашім першім поцілунку,
І я ще наче ого-го,
І вЕсни ніби крила наші...
Ти з нами, втомлена жаго?
Ми лиш мудріші вже чи старші?
Мело, мело по всій землі
І раптом стало тихо-тихо,
І давня свічка на столі -
Восковий смуток юних віхол...
А ми й незчулися, коли
ЗимИ хіба що в закамарках...
Ти іншу свічку запали,
Але від того недогарка...
(28 лютого 2022 року)
Живем у честі й во гріху,
На цій межі сліпого краху -
Нема ні стрАху, ні страхУ,
"Іді, карабиль русскій, на**й..."
Дрантивих ваших постолів,
Онуч зіпрілих завший сморід...
Все, вам і нам на цій Землі -
Ані окремо, ані поряд...
Шукаєм, грішні і святі,
В прицілах ваші силуети...
Ви ще при нашому житті
Сконаєте, а не помрете...
Ваш піп не відспіває вас -
Бо він помазаний убивця,
То болем витікає з нас
Із ран усіх Христова крівця...
Такі світи в такій красі,
Такі п'янкі у Бога вЕсни...
Ви повиздихуєте всі,
Бо ми з гнівУ свого воскресли...
(1 березня 2022 року)
У біблії війни нові почато глави,
Прости нам, Отче наш, крізь лайку - молитвИ,
Ми встаємо з колін і леґіони слави
По-княжому ідуть з дияволом на ви...
(1 березня 2022 року)
 
Налий, нарешті, пане-брате.
Поріж на двох цю байду сала...
Нам є тепер за що вмирати -
Щоб Україна не вмирала...
Навіщо нині евфемізми,
Як має лиш одне боліти?
Бо ми тепер - плече Вітчизни
Або вселенські сучі діти...
Ти не мовчи, мій лютий болю,
І не ховайся в хитрі рими...
Є лиш одна, котра за волю...
А решта всі - кораблик з ними...
(2 березня 2022 року)
 
Доторком сотворіння,
Празником у віках
Жінка іде по рінях,
Наче пливе ріка.
Пересихає в горлі.
Прагнучи хоч ковтка,
Чола підносять горді
До висоти гріха...
Витоптані хорали,
Хтивість затятих орд,
Тлумили, окрадали -
В ній зачинавсь народ.
І виростали люди
Вищі, ніж висота...
Боже, як брали груди
Виспраглі їх уста...
Княжі і простолюдні.
Босими по росі
Бігали їхні будні
Пралісами Русі...
Пили меди і вина,
І проливали кров.
Йде собі Україна,
Більша за всю любов...
Сказано у завітах:
Бог тільки їй ґазда...
Жінка та, білий світе,
Старша сестра Христа...
(3 березня 2022 року)
Казали, мій предок був ніби скрипаль,
Брехали - картяр і злодій...
Блукала світами сп'яніла печаль
По нотах його мелодій...
Казали, що міг він возити і сіль
Проз небо Чумацьким Возом,
Його вже тоді мордував мій біль
Крізь ту навколишню прозу...
І знався на звіздах і стиглості губ -
Обранець судьби і бранець -
Є докази тому, що був однолюб
І класний при тім коханець...
І брався за шаблю, сокиру і гуж,
І голову клав на плаху...
Він був, як і кожен живий, боягуз
Та дужчий від свого страху...
Ловили його на Пилатів гріш
Лукавіші від лукавих,
А він вихоплював слово, як ніж
Вихоплюють з-за халяви...
І слово дзвеніло, неначе сталь,
Й на пОсвист збігались хлопці,
Мій предок не знаю, чи був скрипаль -
Він був, як струна у кобзі...
(3 березня 2022 року)
Пробач мені нині, вселенська любове,
Сиренами відчай із ночі не клич.
Ми Біблію знали із восьмого слова
На цій розіп'ятій межі протиріч...
Загиблі назавтра постануть піснями,
Невбитими римами болю і сліз,
Народе, віднині зійди письменами
І будь Україною завше і скрізь...
Найпершим насправді таки було слово,
І слово всьомУ булО як Вифлиєм...
Війна... То насправді ідуть людолови
По душу і тіло, і слово твоє...
(3 березня 2022 року)
Ти чуєш, світанкова Україно,
Такий одвічно опівнічний рев?
То дольодовикові бабуїни,
Прокинулись і злізли із дерев...
На всіх дзиґарках вже ось-ось
і пізно...
Жахаються невиспані світи...
І так укОтре, втомлена Вітчизно,
Благає Бог: А хто, якщо не ти?
(4 березня 2022 року)
КРІЗЬ НАШІ ТРУПИ ЙДЕ У ТРУБИ ГАЗ...
Ну що, Європо, це не раз булО...
І завше так заради і во Ім'я,
Коли вони стріляли нам в чоло,
Ти їх благонько цілувала в тім'я...
Вмерзали ми у зледенілий час,
Земля приймала в надра і утробу...
Крізь наші трупи йде у труби газ
Для тебе, мастурбована Європо...
А ми ще є... Онуки сибірів,
З кісток і відчаїв народжені онуки,
Тебе комфорт до млості відігрів,
Європо призабутої науки...
Нема, Європо, чести про запас...
Бо то не кубометри й кіловати...
Вони по гривні розміняють нас,
Аби відтак тебе відгвалтувати...
(4 березня 2022 року)
Ми є і ми будем.Високі до зір.
Із Божої глини.Не бронзи...
Триває не зовсім футбольний турнір
За право зостатись під сонцем...
Таке, українці мої...Се ля ві.
Спадають і маски, й вуалі.
Ми тим завинили, що ми ще живі
На вічнім оцім мундіалі,
Що наше імЕно ще є на табло,
А не у рядках епітафій,
І як нас трафляло (усяке було!)
Не трафило - значить, не трафить..
Як нам у колисці баран "робить буц"-
То натяк на буцання долі...
До чобота звикли - привчають до бутс?
Нас мають за м'яч у футболі?..
Бо світ колізей...Червоніє трава...
Трибуни, немов трибунали...
Ті справа, ці зліва...Ага, чорта з два,
Хоч як би там судді свистали...
Нас тлумили й тлумлять,
та ми ще жиєм.
Ще граєм у цьому фіналі...
Ще нас не зреклася звізда Вифлиєм...
Що далі?Що далі?Що далі?
(4 березня 2022 року)
Такий був вибір - морги й цвинтарі,
І вічні міжусобиці за мОрґи,
Ішли твої небесні косарі,
Аж небеса розв'язували шворки...
І сипалося звідти усього...
Куди там тому ящику Пандори,
І слухали нагайковий жаргон
Світи твої, що горбились, як гори...
І затискали лють у кулаці
Твої опришки і твої повстанці,
Ти прала у скривавленій ріці
Ті вечори, що зодягала вранці...
Таких було у тебе роздоріж,
Такого болю і такого туску,
Гуляв світами гайдамацький ніж,
Не витертий у поминальну хустку...
Ідеш кудись, як тільки-но з хреста...
І навіть рідні відреклись від тебе...
Та світиться вселенська висота
Там, де сама собі прихилиш небо...
(5 березня 2022 року)
Води крізь мене так сіро пливли.
Останні прочани ще вірили.
Я русла в'язав для царів у вузли,
Розв'язував їх офірами...
Свічками стікали мої вівтарі,
Не знали інакшої величі,
І мали за німби корони царі,
І блазні ішли в цесаревичі...
Ржавіли у піхвах фамільні мечі,
Мінялися завойовники,
Я біль розпинав на останнім плачі,
Горіли в мені молитовники.
Я стигми збирав і виходив на "ви",
Стинаючи кривди і голови,
Пливли, ніби помста, мої молитви
Розпеченим оловом...
Від моря до моря мій предківський дім,
Оплакано все і відридано,
І воля - невіста у домі моїм,
А гнів - її придане...
(6 березня 2022 року)
Пішов ти, двадцять перший вік,
З цим лихом московитим...
Убити ворога не гріх.
Гріх ворога не вбити...
Ці сльози, цей надривний крик,
І ти, оглухлий світе.
Убити ворога не гріх.
Гріх - ворога не вбити...
Святих батьків святий поріг...
Ми, Богові відкриті...
Убити ворога не гріх.
Гріх ворога не вбити...
На всіх продовженнях доріг
Зостанемося жити...
Убити ворога не гріх.
Гріх ворога не вбити.
Зроби, що Бог би тільки зміг,
Щоб долю не сквернити...
Убити ворога не гріх.
Гріх ворога не вбити...
(7 березня 2022)
НЕВІЙНА
...То ми такі чи то такі світи?
І знов у всім найголовніший постріл...
Вона стелила так невинно постіль,
Й молилась тихо: "Господи, прости..."
Вона була богинею війни...
Минала нам котрась година ночі.
Я добре знав, які у неї очі
Та я не знав, які у неї сни...
Бо ж виглядала, ніби невійна...
Не відав я, що нею пахне порох,
Що снюсь не я, а невідомий ворог,
Я знав лиш, як здригається вона...
Дитинно так здригається у сні,
Так, ніби те, що снилось, - достеменне,
І молодо горнулася до мене,
У кожнім сні належачи війні...
То ми такі чи то такі світи...
Що знов у всім найголовніший постріл...
Вона стелила, як востаннє, постіль,
А я не знав про "Господи, прости..."
(7 березня 2022 року)
ДИПТИХ НА ФОНІ ВІЙНИ
Ти ж мудра, жінко...Не рахуй літа...
Таких прогалин у твоїм рахунку.
Дивись, троянда як твої уста
Очікує роси і поцілунку.
Світи такі, як надвечірній ліс,
Сягають позолотою за обрій,
Бажаю сліз, бажаю світлих сліз -
Сльозою добрі небеса задобрюй...
По ангелу на кожному плечі...
Той - оборонець, той - з Господнім даром.
І третій був - попри твої плачі
Услід собі подався за Ікаром...
***
То був твій ангел надвечірніх мрій,
Він знав про міф, та полетів до Сонця...
Зосталось два.А хто із них котрий?
Хай кожен буде в Божих охоронцях...
А ти молись не лиш до них обох,
Бо на відвертість - небеса відверті,
Твої три ангели - твій триєдиний Бог,
Він бережЕний, той, хто ангел третій...
Минає все? - Ти не минеш.Не вір. ,
Цвіли сади - як молоко збігало,
Гіркі слова лягали на папір,
Як на туман...А ти й туман зібгала...
Світлієш ти й тому світліє мить,
І тільки небо відає, від чого...
Твій третій ангел...Він іще летить...
І Сонце не ослухається Бога...
(8 березня 2022 року)
 
Не викидень, як тих разів стосот...
І хай Дніпром відходять мертві води
Ти в пеклі цім народжуєш народ,
Вітчизно, - не безбатченка свободи.
І батько в нього в метриці - Майдан.
Кроваво ж ночувалось на Майдані.
А хто дідусь - Тарас? Іван? Богдан?
А може він по духові - Степанів?
Мовчить про все старий Евксинський Понт...
Навколо скелі, як німі печаті...
А, може, то залізняків і гонт
Надходять внуки, від ножа зачаті?
Ще будуть молитви поміж проклять,
Ще вклонимося Богові й Тарасу.
Рожденні в пеклі волю не просплять...
Ніде... Ніколи... І не цього разу...
(9 березня 2022 року)
 
МОЛИТВА З ВІЙНИ...
Ці очі конаючого дитинчати...
Оцю звіровиглядну силу ворожу -
Навіть, як скажеш, аби їй прощати -
Ослухаюсь, Боже, не зможу...
Ти кров наша, хліб наш, і дух наш і тіло,
Шануєм Твої беззавітно завіти,
То військо чи бидло, до дна звиродніле?
Не зможем забути. Не схочем простити...
Вклоняємось, Боже, доземно й донебно
За силу Твою, від усього найвищу,
Цю гидь найгидкішу, гієнну ганебну
Вбивали, вбиватимем, доки не знищим...
Почуй цю молитву, наш праведний Боже,
Одному Тобі припадем до коліна...
Не ми починали, та ми переможем.
Так молиться нині моя Україна...
***
Маріуполь...Пологовий...Нині...
(9 березня 2022 року)
Вбивати? Вже і в Бога не питаю...
ШизА... Світи таких не знали шиз...
Як наслання - аж до порога раю
Фашизм... Нацизм... Їх виплодок - рашизм.
Зі сперми? Ні... З настояної браги...
Прийди, наш лютий ангеле, прийди...
Пливи, кораблику, у напрямку Гааги,
Щоб навіть суд їх Божий не судив,
Гуляй собі, гартована сокиро...
Аби воскресла правда і яса,
Як оголосять остаточний вирок
Невинно убієнні в небесах...
(10 березня 2022 року)
Питаєшся, доле, що маю на думці?
Із чим прокидаюсь? Точніше, не сплю?
Хіба ж ти не бачиш, як топчуть безумці
Усе, що так ревно любив і люблю?
Хіба ти не чуєш? - Гуде в моїх венах,
Як мамою й татом дарована кров, -
Холоне і знов закипає черлено -
Знайома й непізнана мною любов...
Ота, що у предках забутих кипіла,
Що в ній червоніє розпечений гнів,
Ота, що пропала в розритих могилах,
Аби народитися в грудях синів...
І знову судьба як за виміром вимір,
І знову бракує пісням висоти...
І знову Вітчизна єдина, як вибір...
І з нею обнялася, доленько, ти...
(10 березня 2022 року)
Тишу роздерла тривога,
Небо затерпло, сліпе.
Телефоную до Бога,
Аби розбудив тебе...
В світі сирен і хоралів
Де і про що твої сни?
Жінко...Мадонно в сакралі...
Болю мій голосний...
(11 березня 2022 року)
Тих двох недолЮдків, що їх імена
У світі людськІм не пасують і псам,
Шукайте й пильнуйте, щоб жоден із них
Не дай Біг, не втрафив повіситись сам...
За вбите в утробі невинне маля,
На вічнім пероні заплакані квіти
На палю високу гнилого кремля
Підняти і кожного посадити...
(11 березня 2022 року)
Сотня літ промине, сотня зим...
Може, навіть оспіваних триста...
Ми з могили розкажемо всім,
Як вгризалися в горло рашистам.
Я пишу, не шукаючи рим,
Так, як жив - кожна буква - начисто,
З домовин порозказуєм всім,
Як у горло в'їдались рашистам..
Кожен сам над собою постав,
Кожен вишкірив зуби навалі...
Кожен був... Кожен псевдо носив - Вовкодав,
І на смерть вовкодАвив шакалів...
Буде ще зеленіти трава,
Буде небо для нас шовком шите...
Ми з могил не розкажемо вам...
Бо ми просто зостанемось жити...
(11 березня 2022 року)
Я зостануся тут.І не треба шукати оказій.
Накликати причин, навертати обставини,щоб...
Я зостануся тут.Без америк, австралій чи азій.
Я наївся доріг і навидівся ваших європ.
Тут мій світ.Тут вітчизна моя - лобода і кропИва.
Тут скоромне моє, несолЕне й до болю пісне.
Тут церковця ота, і ще з тих прачасів те кропило,
Що на крижмі льняній ним кропили мене...
Це одвіку моє.І я цим не поступлюсь довіку.
Так, я був несвятим і мій ангел ще той баламут.
Я зостануся тут.Навіть підло пораненим криком,
Цим гріхом під ребром я зостануся тут.
Відлітайте собі. Я вам звідси ще буду світити.
На добро вам усім навіть буду молитись услід.
Онде бузьки летять, як у Слові розставлені титли,
Навертають сюди...У ці гори, надійніші від пірамід...
(11 березня 2022 року)
Жий мені, жий мені, жий мені...
Гори в бесагах цю вічність несуть.
Силою болю, всесильністю імені
Будь мені... Будь мені... Будь мені... Будь...
(11 березня 2022 року)
-Як братство, братове?
-До битви готове!
-Будіть по тривозі сестер.
Десь там за Уралом,
Щоб їм заорало,
Москаль уже очі продер...
(12 березня 2022 року)
Хто впопЕрек долі?
Згинь, аби й не видко...
Що тече поволі,
Проминає швидко...
Зібране каміння -
У кромішній морок,
Бродить покоління
Сотий раз по сорок...
Овдовілу маму
В руку поцілуєм...
Ближчий до скрижалей -
Закарбуй: воюєм!
(12 березня 2022 року)
Як один, постаємо супроти
На Твоєму всевишньому тлі...
Вони будуть лежати, як шпроти,
В нашій первосвященній землі...
За вселенські содоми й гомори,
З-над Говерли й Тарасових круч
Ми розтопчемо їх триколори
З прілим смородом їхніх онуч...
Із руїни, із попелу й сажі
Вознесемось, як віща любов...
Сповиваєм дітей в камуфляжі,
Й люто молимося: "Кров за кров"
(13 березня 2022 року)
Ох, Європо, в нас також весняно
З-під снігів зеленіє трава.
Вона Перша для нас Вітчизняна,
Та, що третя тобі світова...
Не дивуйся, що хочемо жити.
Прикриваючи небо грудьми,
Ми уміємо нелюда вбити
І при тому зостатись людьми...
Це ж укотре йдемо в невідомість,
Захищаючи рідні краї?
Ми - твоя закривавлена совість.
Вони завтрашні вбивці твої...
Наші вдови умились сльозами,
Не покинь нас, вітцівська снаго...
Ти схилилася над терезами,
Бо ж цікаво, хто знову кого?
Суне сила, від крові аж п'яна,
І снігами - криваві жнива...
У нас Перша іде Вітчизняна,
Та, що третя тобі світова...
(13 березня 2022 року)
Що, моя непокинута Троє?
Твою обрану Господом вись
Щосвітанку розстрілює зброя,
Котру зрадила ти колись,
Воскресаєш і знову живеш ти
І своїм підпираєш плечем
Меморандуми, Будапешти...
Лігу Націй... І що там ще?
Ця орда від усіх ордіша,
Як обірваний в Бога тромб...
Ти народиш священну тишу
Під страшне завивання бомб...
Знову Бога пізнаєш у Слові,
І вино, котре справді кров,
Зрозумієш усе і до крові
Доримуєш свою любов..
Буде тиша у дзвін дзвонити,
Будуть хрестики і хрести,
Навіть Бог не розкаже світу,
Як той світ врятувала ти...
(14 березня 2022 року)
Я не знаю, коли... Але сонце зійде, вечорове...
І заплачуть дощі понад лонами свіжих могил...
Воріг ниць упаде і пристане на наші умови,
Та простити його навіть в Бога не вистачить сил...
І нарешті вони, хто лягли і за землю, й за віру,
З під хрестів молодих
піднесуть аж до неба чуби
І піднімуть до зір погляд і стовідплатну сокиру,
Щоб пропав навікИ той, хто їх безневинних, убив...
І зостанемось ми... І нарешті посіємо жито...
Там, де лихо родила немита війна...
Ми зостанемось тут, ми за них
зобов'язані жити -
То за всіх і за все переплачена ними ціна...
І народишся ти, серед битви зачатий нащадку...
Буде світ красивенний, такий, що любити не гріх...
І проявиться Бог, мов колись на саміськім початку,
Й перепише завіт на умовах, нащадку, твоїх...
(15 березня 2022 року)
Глянь, видніється храм...
Ця війна - то до нього дорога...
І судився нам кров'ю і болем позначений час...
Я не знаю, чи ми вичерпально так вірили в Бога,
Як розчулений Бог невичерпно повірив у нас...
І стоять матері, як тремкі уселенські тривоги,
То не перша сльоза у гіркі переможні сто грам...
І Мадонна уся закривавлена, як Перемога,
По святих рушниках йде у той, що видніється, храм...
(16 березня 2022 року)
В ім'я Отця і Духа, й Сина,
І незачатого добра....
Вона упала, волосина,
Та, найсакральніша, котра...
Немає слів... Є тільки Слово...
Й тепло печальної золи,
А ви відважні, людолови,
Таки відважились, прийшли...
Ви чули - мама голосила?
Йдемо по тебе, не на ви.
Вона упала, волосина,
В її дитятка з голови...
Громами лютими упала
Ота, що Боже борони...
Нам навіть помсти буде мало
І переможної війни...
Знайдем в Москві і за Уралом,
І буде вам ще та пора...
Тварюки, волосина впала.
Та, найневинніша котра..Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

Читайте також: