Мабуть, не знайдеш в Україні людини, яка не знає про групу «Брати Гадюкіни» та її лідера Сергія Кузьмінського. Кузю, як його всі з любов’ю називали. Мабуть, не знайдеш людей, які не чули його хітів, один з яких – «Дівчина з Коломиї». Дівчина з Коломиї – це не придуманий образ, це реальна людина. І сьогодні «Галицький кореспондент» розмовляє з «дівчиною з Коломиї», дружиною Кузі Лілею Кувалдіною. Докладніше >>
Останні вдало втілені задуми навчили мене правильно розставляти пріоритети. Коли вигадуєш в голові якийсь проект, то відразу (попри те, що знаєш, як то намалювати чи сказати) важливо паралельно формувати думку, як то діло просунути в широке коло глядача чи слухача. Ну, в принципі, завдяки тісному колу спілкування з людьми, які займаються мистецькими проектами, і мережі «Фейсбук» можна гори звернути. Докладніше >>
«Карбідо» і Андрухович працюють разом з 2005 року. За цей час у Польщі й Україні були створені альбоми «Самогон» (2005), «Цинамон» з додатком «Індія» (2009) і «Абсент» (2013). Також тандем здійснив чотири великі гастрольні тури Україною, відвідавши найбільші міста і фестивалі, на їх рахунку численні поїздки на найважливіші літературні події в Україні, Польщі, Чехії та Німеччині. Докладніше >>
Прозаїк, есеїст і журналіст Олег Криштопа народився 12 жовтня 1978 року в Івано-Франківську. Працював журналістом у місцевих виданнях, на радіо, телебаченні, брав участь у різноманітних інтернет-проектах. Він один з авторів проекту журналістських розслідувань «Закрита зона» та телепроекту «Машина часу». За час «тихої» літературної кар’єри видав кілька книжок художньої прози, репортажистики та публіцистики. Докладніше >>
Ольга Закревська народилася і живе у Києві. У 2003-му, за чотири роки до закінчення університету, почала працювати як фотограф. Це досить скоро стало основним її заняттям, яке вона поєднала з роботою у веб-дизайні і дослідженнями в Інституті журналістики видавничого бізнесу. Зараз Ольга орієнтована на комерційні зйомки (репортажні фотографії, мода, реклама). Основна ж її спеціалізація – психологічний портрет. Роботу поєднує з численними подорожами в країни Європи, Америки та Азії. Докладніше >>
Є у Галичі вулиця Караїмська, яка пам’ятає княже місто ще з ХІІІ століття. Вулиця є, а караїми, які її заселяли споконвіків, уже відійшли в історію. Тільки пам’ять про них стереже і передає дітям останній караїм Галича, 75-річний Шимон Морткович. З балкона його квартири на третьому поверсі відкривається панорама вулиці Караїмської, і він тепер, як єдиний повновладний господар, з висоти розповідає і відтворює її автентичне обличчя: «Ось тут була наша кенаса, он там – караїмський клуб, а ген біля дерева – мій отчий дім…» Докладніше >>
Команда створює композиції за допомогою багатого арсеналу семплів, аналогових синтезаторів, живих інструментів, психоделічних шумів, комп’ютерних та лайв-технік. Відповідно, шаманська електроніка вступає у дифузію з енергетикою та арсеналом рок-групи, на гіпнотичні ритми накладаються семпли, ефекти, гітарні рифи та саксофон. Наступного моменту полотно обертається іронічною easy listening полькою …та майже surf. Глибокий бас і вокодери ведуть до спейс-року та психоделії. Докладніше >>
Дримба – один з найпоширеніших на земній кулі та один з найдавніших музичних інструментів, що на початку ХІХ століття мав «титул» концертового та ще й віртуозного. Існували цілі ансамблі дримбарів, які виконували великі музичні твори. Докладніше >>
«Людське життя – то як політ золотої мушки над вогнем: дуже яскраве, але дуже коротке!» Ці слова вмираючого дзідзя з наївної комедії українського режисера Івана Кравчишина є ключовими. Трохи абсурду, трохи сюру, трохи верховинських панорам і специфічного гуцульського гумору, а то й суму. Колоритні герої живуть в окремому світі Галичина, який у цьому кіно є найсправжнішим, адже режисер, родом зі Снятинщини, підшкірно чує і знає його… «Політ золотої мушки» незабаром вийде у широкий прокат і, схоже, він ні на що не схожий в нашому кіно. І це добре. Про це – розмова з Іваном Кравчишиним. Докладніше >>
«Коли я вдруге їхала на Донбас, тато дізнався про це в останній момент. Він лише з нервами махнув рукою, мовляв, роби, що хочеш», – з посмішкою розповідає Оксана. Поїхати співати на імпровізованих концертах вона хотіла давно. Навесні дівчина провідувала бійців разом із письменником, який розповідав хлопцям про свою книжку. «Тоді ми об’їхали тил українського війська. Було страшно. Було насправді страшно. Але я радію, що хоча б у такий спосіб змогла долучитися до підтримки хлопців в окопах», – каже вона. Докладніше >>
Бас-гітарист гурту Володимир Шерстюк у 90-х стояв біля витоків гурту «Актус», що згодом переріс у «Гайдамаки», з яких у 2012 р. постав «Kozak System», тож знає про «козаків» більше, ніж усе. У розмові з «Галицьким кореспондентом» він розповів про тату Мамая і табу матюків, чим схожі Шевченко та Іздрик, про внутрішнього москаля й зовнішню війну, а також про сюрприз, який чекає франківців у листопаді… Докладніше >>
Восени на книголюбів очікує справжня злива. Але вже зараз починає накрапати новинами про новинки, які будуть презентовані на найбільшому книжковому ярмарку в Україні – Форумі видавців у Львові 9-13 вересня. «ГК» пропонує тематичні добірки важливих книг, частина з яких вже вийшла, а частина в ці хвилини ще редагується, верстається, друкується… але на початку осені ми їх точно зможемо взяти в руки. Докладніше >>
«Вій» поєднує психоделію з ритмами та мелодикою слов’янського, зокрема українського, язичництва. Використовуються елементи музики українського бароко та середньовіччя. Виступи групи «Вій» нагадують радше не сейшн у звичайному розумінні, а потужне дійство, що проходить «non-stop». Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи