Великдень для українського підпілля був особливим святом. Люди, які цілу зиму переховувалися у криївках, воювали у різних регіонах, збиралися за святковим столом, молилися, ділили паску, розказували про пережите, складали плани на майбутнє. І саме в цей день приходило розуміння того, що боротьба ще на рік продовжується. Докладніше >>
Існує тема, яка стосується більшості людей, але через її інтимність про неї мало говорять відверто і, на жаль, мало знають. Це тема планування народжуваності дітей. Є у цьому контексті ще одне «але». Коли мова заходить про природні методи планування родини, у багатьох виникає іронічна усмішка: «Чи варто витрачати час на такі примітивні середньовічні методи?» Та лікар-гінеколог Ольга Павлишин вважає, що природне планування сім’ї, а воно стало об’єктом дослідження науковців багатьох країн світу, є на 99% ефективним, якщо ним правильно оволодіти. Докладніше >>
Організм зазвичай сам сигналізує про нестачу будь-якого вітаміну чи мікроелемента, що в подальшому може посприяти розвитку того чи іншого захворювання. Тріщинки біля кутиків рота. Швидше за все, причина в дефіциті вітаміну В – особливо рибофлавіну (В2), ніацину (В3), і В12, а також заліза і цинку. Докладніше >>
Аби заразитися вірусом імунітету людини (ВІЛ), треба добряче «постаратися». ВІЛ-позитивна жінка може народити здорову дитину. І взагалі, від СНІДу не помирають. Усі ці та багато інших фактів про важку недугу й досі невідомі, мабуть, більшості населення. Про особливості вірусу розповідає доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології ІФНМУ Ігор Грижак. Докладніше >>
В умовах війни, що розгорнулася між УПА і радянською каральною системою в 40-х рр. ХХ ст., упівці намагалися вижити навіть тоді, коли потрапляли в катівні НКВС-МДБ. І деколи їм вдавалося навіть втікати з в’язниць. Подібною була доля Василя Михайловича Чуревича, 1929 р. н., уродженця с. Чорний Потік Печеніжинського району. Докладніше >>
Маленькі дітки люблять гратися на природі, особливо у лісі чи в болоті, – без постійних докорів та заборон з боку батьків. І відтепер у маленьких мешканців нашого міста є така нагода, адже в Івано-Франківську функціонує перша в Україні Лісова школа, яка навчає юних дослідників слухати і розуміти природу. Докладніше >>
Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського про старий Станиславів, які вперше публікуються українською (із книги “Станиславів однак живе”, 2010). «Шалом, пане Тадеушу! Мене звати Беба Камін. Уже 43 роки я проживаю в Ізраїлі. Мої батьки і брати – усі народжені в Станиславові, окрім мене. Я народилася в Узбекистані. Але прадідусь і прабабуся, навіть їхні батьки – усі зі Станиславова! Тепер зрозуміло, що для мене означає Станиславів! На жаль, уже нікого з нами немає…» Докладніше >>
Частина вояків УПА, які потрапляли у в’язниці НКВС, там і загинули. Повстанці не дочекалися суду, але це не перешкодило чекістам засудити їх вже після смерті. Зокрема, в Головному державному архіві СБУ в Івано-Франківській області зберігається кримінальна справа Ярослава Якимовича Курляка, 1914 р. н., уродженця с. Бовшів Більшівецького району. Він був затриманий 30 травня 1947 р. під час нападу чекістів на бункер у с. Бовшеві. Докладніше >>
Діагностика, яка, на відміну від звичайного загального аналізу крові, показує не лише кількісні, але й якісні характеристики крові. Отриманий спектр інформації часто дозволяє розпізнати причини недуг і симптомів, з якими люди тривалий час безуспішно борються. Докладніше >>
Отцю Василю Шешураку з села Угорники, що на околиці Івано-Франківська, нещодавно виповнилося 90 років. Останніх 26 з них він віддав безпосередньому служінню Господу Богу, пройшовши до того часу нелегкий і тернистий життєвий шлях. Докладніше >>
7 квітня в Києві відбулася зустріч з унікальною людиною, яка, не маючи ні рук, ні ніг, живе повноцінним життям та своїм прикладом надихає інших на те, щоб не зневірюватись у свої силах й продовжувати жити. Нік Вуйчіч поділився з українцями власним досвідом і розповів, як він трансформував своє життя без кінцівок у життя без кордонів і знайшов головне – віру в себе і свої можливості. Докладніше >>
Минулого разу «ГК» розповідав основні рецепти міцного здоров’я від закарпатського 104-річного мудреця, травозная Андрія Ворона, які впорядкував український письменник Мирослав Дочинець у своїй книзі «Многіїї літа. Благії літа». У цьому номері пропонуємо продовження науки довгожителя – його принципи духовної сили і витривалості. Докладніше >>
Жителі 9-поверхового панельного будинку, який розташований позаду сауни на дровах «Жако», скаржаться на таке сусідство. Сама сауна розміщена у підвалі, є там і басейн, більярд та кімната відпочинку. Над сауною розташований літній майданчик, а поруч, в іншому приміщенні, – кафе, проте зараз там ремонт. Це все входить до відпочинкового комплексу «Жако». Докладніше >>
Аби бути здоровим, треба «дослухатися» до природи. На початку весни починається сокорух у берези. Відомий український лікар-фітотерапевт, президент товариства природолікування «Зелена планета» Наталія Земна радить використати цей час якомога ефективніше. Докладніше >>
Про Івано-Франківський цвинтар “за театром” не писав ще хіба дуже лінивий. Закладений у 1782 році, він є старшим від варшавської Повонжки та львівського Личакова та був одним із найбільших цвинтарів свого часу. Не будемо перераховувати авторитетних авторів статей, монографій чи навіть художніх творів – їх багато. Докладніше >>
Книгу українського письменника Мирослава Дочинця «Многії літа. Благії літа» видали ще в 2012 році, однак її актуальність не вимірюється часом. Книга написана на основі повчальних нотаток Андрія Ворона, 104-річного закарпатського мудреця, травозная, як жити довго в здоров’ї, щасті і радості. Пропонуємо читачам ознайомитися з деякими настановами довгожителя. Докладніше >>
Немає двох однакових язиків. В середньому язик близько 10 см завдовжки, але форма, канавки і лінії абсолютно унікальні, як і відбитки пальців. Докладніше >>
З приходом гітлерівців у 1941 р. на теренах Прикарпаття з’явилася специфічна категорія людей – фольксдойчі. Нацисти зараховували до цієї категорії осіб, які мали німецьке етнічне походження. Цим самим вони сподівалися на окупованих територіях отримати опертя і людський елемент для подальшої колонізації земель. Звичайно, фольксдойчами часто ставали ті, які хотіли скористатися з тодішньої політичної ситуації. Серед Докладніше >>
Після другого Майдану українці зрозуміли, у чиїх руках доля країни, хто перший прийде на допомогу в час біди. Це самі ж українці, волонтери, без яких зараз не обходиться жодне важливе починання. Волонтери активно допомагають не тільки українській армії, а й усім, хто того потребує. Сьогодні наша розповідь про волонтерів, які надають велику підтримку дитячому будинку-інтернату на Снятинщині та думають про створення першої в області спільноти людей з особливими потребами. Докладніше >>
Володимир і Леся Лазари з Івано-Франківська виховують двох хлопчиків: молодшому Святославчику виповнився рочок, а Богданчику, «сонячній дитині» – п’ять. Про те, що в родині з’явиться дитина із синдромом Дауна, лікарі попереджали юну матір з 25-го тижня вагітності. Вони ж і пропонували їй зробити аборт. Проте мужня жінка при підтримці чоловіка та всієї родини не вчинила цей тяжкий гріх, і зараз їхня родина – найщасливіша. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи