Його перший у житті виїзд на бойову позицію стався в Бахмуті. Перше поранення теж там. Тепер 23-річний Андрій Демків з коломийського села Лісний Хлібичин має другий день народження 18 березня. Зараз вдома на реабілітації, кульгає, з ціпком. Постійні перев’язки і походи по лікарях. Каже, трохи оклигає і назад – воювати, пише “Галицький кореспондент”. Коли почалося Докладніше >>
18 автівок, 6 тепловізорів, 8 дронів, генератори, екіпірування, ліки, харчі. В Лісному Хлібичині, що на Коломийщині, вже більше року знаходять, купують і самі ж доправляють землякам на фронт усе, що треба – лише з рук у руки, пише “Галицький кореспондент“. За час великої війни ще ні в чому не відмовили. Навіть, якщо дістати дуже важко, Докладніше >>
Великодні традиції на Городенківщині: у Чортівці ідуть «Cербена», у Хмелеві – грають «Дупака», у Стрільчі – танцюють «Жука», у Чернятині співають «Ворітницю», а в Репужинцях випікають найсмачнішу паску. Великдень на Покутті – самобутнє явище, багате своїми традиціями, виробленими сотнями років. Тут переплетена символіка у всьому – починаючи із написання писанок й особливостями випікання пасок, закінчуючи Докладніше >>
У хаті Марії Сорокоумової з-під Мелітополя, яку вона майже викупила якраз перед вторгненням, тепер живуть російські військові. В окупації надивилася ганебних обшуків, доносів, як у сталінські часи, і навчилася захищатися по-жіночому, пише “Галицький кореспондент”. «Що, стерво, сильно дуже за Україну виступаєш?». Знавіснілий бурят жбурнув на підлогу дитячу синьо-жовту ракету і розчавив берцями. Марія геть забула Докладніше >>
38-річний судинний хірург з Івано-Франківська Ярослав Богак уже рік оперує військових і цивільних у лікарні в Краматорську. Каже, немає нічого кращого, ніж тиснути бійцю руку, яку врятував від ампутації, пише “Галицький кореспондент”. Без рук-без ніг Коли почалася велика війна, Ярослав почувався, ніби не на своєму місці. Мав нарізну зброю, причеп і машину – помагав, як Докладніше >>
У 2006 році в Чернятині, в одному з найбільших сіл городенківської громади, вперше в районі відкрили кімнату-музей при місцевій бібліотеці. У день відкриття люди плакали, адже Чернятин в цьому музеї старовини був представлений у всій його красі. Тут є все: одяг, взуття, давні фото та ікони, весільні букети та усілякий реманент. Наразі в музеї налічується Докладніше >>
Любов Романиця народилася в національно-свідомій патріотичній сім’ї Івана й Гафії Грималюків. Була 11-ю дитиною в багатодітній родині, де шанувалося Боже слово, любов до рідної мови й України. А свідчення цьому – заслання половини родини на Сибір, воїни в Українській Повстанській Армії й лавах УСС і активна сімейна просвітницька діяльність. Бабуся Любові Романиці Анна Грималюк була Докладніше >>
Чернелиця – колись містечко на Покутті, а нині селище міського типу, центр Чернелицької територіальної громади. Селище, яке манить своєю історією та зацікавлює туристів давніми архітектурними пам’ятками, зокрема руїнами Чернелицького замку – найбільшої східної фортеці Речі Посполитої, та костелом домініканців, який з’єднаний із замком підземним ходом. А також чернелицька земля, що цікаво, колиска батька та стрия Докладніше >>
Про те, як загинув її чоловік, розкажуть, коли війна закінчиться. Зараз не можна. Одне точно відомо – це була героїчна смерть у червні 2022-го на Херсонщині, вночі. Боєць свідомо пожертвував собою заради того, що вважав ціннішим за власне життя. На тому бойовому завданні він єдиний загинув. На похорон харків’янина Сергія Сисоєва з’їхалося купа люду. Сотні. Докладніше >>
Скромність, чуйність і відданість своїй справі. А ще позитив. Позитив у час важких воєнних буднів. Усе це про волонтерку Надію Тарнавську та її подруг-помічниць – Надію Іванків та харків’янку Світлану Шевченко, які з часу повномасштабного вторгнення північного ворога стали міцним тилом для наших захисників та внутрішньо переміщених осіб у Бурштині. В офісі пані Надії бойові Докладніше >>
Чорнобаївка, Лисичанськ, Краматорськ, Миколаїв, Харків, Охтирка, Чугуїв… Так склалося, що більшість волонтерської спільноти «Бойківчанка» – переселенці. Переважно жінки. Їх об’єднує бажання помогти, перемогти і швидше вернутися додому, пише «Галицький кореспондент». Кожна людина – своя доля. У тієї батько на війні загинув, в іншої хату розбомбили, хтось пережив жахи окупації, ще в когось чоловік зараз під Докладніше >>
Ось уже кілька місяців як в Івано-Франківську з’явився «Хаб «Ба і Ді – Маріуполь» – простір, де літні переселенці з Маріуполя гуртуються, аби вчитися і творити. А ще робити добрі справи. Наприклад, збирають гроші для сиріт чи в’яжуть шкарпетки для воїнів, пише «Галицький кореспондент». У хаб приходять раз або двічі на тиждень. Роблять багато різного: Докладніше >>
Херсон окупували на шостий день. Володимир Клюцевський, кандидат наук з державного управління, доцент ХДУ і ПНУ, виїхав із Херсонщини у липні 2022 року, не зміг виїхати одразу. Був пов’язаний із державною службою і доступом до таємних документів. Та все ж гостра потреба виїзду з’явилась тоді, коли російські військові почали тотальне впроваджування своїх правил життя та Докладніше >>
Рашків – невелике покутське село поблизу Городенки, яке славиться своїми вишивальними традиціями. Про це свідчить родина Галини Фернюк, де з покоління в покоління передається любов до українських орнаментів. Лише її мама Оксана Данилюк вишила своїй доньці сім сорочок, не враховуючи вишитих рушників, подушок, тканих верет і гуцульських килимів. Домашній ткацький верстат жінка опанувала сама. Шукала Докладніше >>
Із 12 квітня 2018 року в Івано-Франківську діє комунальна послуга «соціальне таксі», що стало ще однією новацією в підтримці міським самоврядуванням соціально незахищених жителів міста. У місті на той час нараховувалося близько 50 жителів, які їздили на гемодіаліз, 240 — незрячих і 365 пересувалися на візках. Усі вони гостро потребували спеціального транспортного обслуговування. Отож уже Докладніше >>
Поряд з нашими мужніми захисниками, медиками та волонтерами військові капелани також сміливо тримають оборону – духовну. А на війні, як відомо, головне – міцний дух. Їхню працю важко переоцінити – військові душпастирі зміцнюють воїнів словом, в радості з ними радіють та розділяють їхнє горе. Священнослужитель Михайло Возняк з Незвиська, що на Городенківщині, на фронті з Докладніше >>
Чортовець – колись полікультурне село, де, крім українців, проживали євреї та поляки, має славну й цікаву історію. Це земля, яка народила світові не лише чимало відомих постатей, а й має ще свою самобутню візитівку – Сербен. Цьому великодньому, свого роду ритуальному, танцю, який виконують винятково чоловіки, в Україні немає аналогів. У цьому й унікальність Чортівця. Докладніше >>
Буряк, морква, капуста, цибуля, часник, перець, сіль, цукор, зелень, томатна паста… За пів року переселенка з Херсону Юля Ястребова нагодувала своїм домашнім борщем сотні бійців на передовій. Якщо дуже точно, то це 230 упаковок сухого борщу, з яких наварили 1610 літрів, тобто 5366 порцій, пише “Галицький кореспондент“. Все робить у себе на кухні. Зазвичай вночі Докладніше >>
Шлях стати військовим і віддано обороняти рідну землю від московської навали в Андрія Дармограя зі села Далешового, що на Городенківщині, був сповнений внутрішньої боротьби, адже ще в юності вирішив, що присвятить свій чудовий голос Богові та стане священником. Але Революція Гідності, а відтак АТО й повномасштабна війна відтермінували ці плани. Капітан мінометної батареї третього механізованого Докладніше >>
Коли торік наприкінці березня Наталя Ольхова втекла від окупації у Франківськ, то найперше, що зробила, розібравши сумки, – це пішла до пам’ятника Бандері. Стала поруч, поклала руку на серце і так сфотографувалася. Виклала ту світлину в фейсбуці. «Що з тобою зробили там у Франківську?» – писали земляки з Маріуполя, але саме ті, які лишилися, щоб Докладніше >>
Деркачова Ольга
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Палій Юлія
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного