Там, де десятиліттями росли кавуни та овочі харківських фермерів Федосієнків, тепер лінія вогню, вся їхня тисяча гектарів поля всіяна мінами й уламками ракет. Все їхнє зерно, а це більше пів тисячі тонн, вкрали окупанти. Тому свої слобожанські кавуни цьогоріч збирають у полі під Калушем – два гектари солодких смугастих ягід непогано вродили. Ігор та Інна Докладніше >>
Пережити окупацію, переїхати в чуже місто, починати все з нуля, і лише тоді зрозуміти, що твоє кохання вже багато років було поруч. Кілька тижнів тому переселенці з Херсонщини Олексій Захаров та Анна Макарова одружилися. Обоє люблять театр, усміхатися і Україну. Кажуть, після перемоги, напевно, таки залишаться в Івано-Франківську – тут добре майже, як удома, і Докладніше >>
Майже два місяці тому, відразу ж після звістки про підрив московськими окупантами дамби Каховської ГЕС та спричинену цим екологічну катастрофу на півдні України, того ж 6 червня Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків разом із місцевими волонтерами організував збір і відправлення допомоги для постраждалих від затоплення жителів Херсонської области. А після того на ліквідацію наслідків російського Докладніше >>
У цих затишних придністровських селах і справді можна відпочити від міської суєти. Доказ цьому – популярний кемпінг «Білий бізон» в Луці, а до війни – драйвові фестивалі в Унежі, куди з’їжджалися талановиті люди з усієї України. Та не одним ландшафтом й неймовірними краєвидами славляться ці мальовничі місцини. Їх захоплива історія цікава не менше, пише «Галицький Докладніше >>
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення ворога на нашу землю, кожен українець обрав для себе власну позицію. Хтось вирушив на фронт, хтось волонтерить, допомагає донатами, а хтось, на жаль, обрав позицію пасивного споглядання. Віталій Срайчук із Чернятина, що на Городенківщині, в числі активістів. До війни успішний молодий бізнесмен навіть гадки не мав, що буде розбиратися у пластинах Докладніше >>
Водій-механік БТР-4Е, гранатометник, 11 днів зниклий безвісти, контузія і знову на фронті – уже санінструктором. Все це про мешканця Рогатина Віктора Юcьківа, воїна 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, який ось уже понад рік несе службу в найгарячіших точках. З листопада 2022-го – в основному на Бахмутському напрямку, де займається евакуацією поранених, Докладніше >>
У світі говорять про новий спалах туберкульозу. Епідемія спричинена різними фактами, починаючи від бідності і закінчуючи тим, що далеко не кожен має доступ до вакцин. Туберкульоз – поширене інфекційне захворювання в світі. Збудником хвороби є мікобактерія туберкульозу (МБТ), або паличка Коха. Найчастіше туберкульоз вражає легені. Але, інколи з током крові збудник переноситься до інших органів. Докладніше >>
Немає нічого гіршого, ніж чекання. А особливо рідних з війни. Коли їх розділяють сотні кілометрів, великим щастям є звістка, що з ними все добре. Та Марія Драганчук ось уже 16 місяців живе в невідомості. Останнє повідомлення від єдиного внука Антона Драганчука вона отримала 24 лютого – в день повномасштабного вторгнення. 25 лютого хлопець на зв’язок Докладніше >>
Звичайно, коли говорять про Городенківщину, багатьом відомі Раковецький та Чернелицький замки чи неймовірної краси костел Непорочного Зачаття Діви Марії, де творив Й. Пінзель. Але цей край багатий і на інші цікаві природні й історичні місцини, про які мало хто знає. А вони варті того, щоб про них говорили. Про кілька з них розповість «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Той день Наталія Шинкарук, на жаль, запам’ятає назавжди. Ніби нічого не віщувало біди, адже вранці чоловік Віталій як завше вийшов на зв’язок, запевняв, що все добре. Але під час виконання завдання загинув… Віталію Шинкаруку назавжди 33, повідомляє “Галицький кореспондент”. 11 щасливих років Коли вони познайомилися, Наталія навчалася в Інституті мистецтв на кафедрі дизайну, а Віталій Докладніше >>
Вперше від початку повномасштабної війни волонтери центру «Маскувальні феї» припинили замовлення на маскувальні сітки. Не вистачає рук, аби підготовлювати тканину і плести. Наразі в черзі – аж 80 сіток, пише «Галицький кореспондент». «Ви навіть не уявляєте, як важко відповідати на дзвінок зі Сходу, що тут, у тиловому Франківську, з сітками допомогти не можемо, але ви Докладніше >>
«До бабусі у село, або ….» уже міркують батьки куди подіти дітлахів на період літніх канікул. У воєнний час стало дещо складніше забезпечити безпечне дозвілля. Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради встиг подбати про літню зайнятість школярів та підготував десятки гуртків на будь-який смак. Для активних і непосидючих, майбутніх блогерів та бізнесменів, захисників природи Докладніше >>
Чужий дах над головою і тимчасова тумба біля ліжка – так більше року живе переселенець з Рубіжного Олег Свілогузов, який торік у квітні евакуювався на Франківщину. За кілька місяців поховав тата, маму, втратив дім і взагалі все, що мав. Не лишилося навіть сімейних фотографій – лише глибокі шрами на обличчі від осколків. З того часу Докладніше >>
Волонтери з Надвірної вже більше року допомагають місцевим травматологам рятувати воїнів з важкими травмами кісток. Кажуть, найприємніше – тиснути бійцю руку, яку спасли від ампутації, чи дивитися, як він робить свої перші кроки, пише «Галицький кореспондент». «Або добийте, або спасіть» «Я якраз перезаряджав зброю біля стіни, коли туди гепнув ворожий гранатомет. Хлопці повтікали, думали, я Докладніше >>
Навіщо воїни фотографуються в бліндажах, про що мовчать бійці, які вертаються з фронту і чому так важливо після війни «перемикати тумблер у голові», знає прикарпатський боєць 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Володимир Козак із позивним «Чечен». Робота з воском, медом і усамітнення серед вуликів стали його рятівною соломинкою після повернення додому, пише «Галицький кореспондент». «Що з Докладніше >>
Його перший у житті виїзд на бойову позицію стався в Бахмуті. Перше поранення теж там. Тепер 23-річний Андрій Демків з коломийського села Лісний Хлібичин має другий день народження 18 березня. Зараз вдома на реабілітації, кульгає, з ціпком. Постійні перев’язки і походи по лікарях. Каже, трохи оклигає і назад – воювати, пише “Галицький кореспондент”. Коли почалося Докладніше >>
18 автівок, 6 тепловізорів, 8 дронів, генератори, екіпірування, ліки, харчі. В Лісному Хлібичині, що на Коломийщині, вже більше року знаходять, купують і самі ж доправляють землякам на фронт усе, що треба – лише з рук у руки, пише “Галицький кореспондент“. За час великої війни ще ні в чому не відмовили. Навіть, якщо дістати дуже важко, Докладніше >>
Великодні традиції на Городенківщині: у Чортівці ідуть «Cербена», у Хмелеві – грають «Дупака», у Стрільчі – танцюють «Жука», у Чернятині співають «Ворітницю», а в Репужинцях випікають найсмачнішу паску. Великдень на Покутті – самобутнє явище, багате своїми традиціями, виробленими сотнями років. Тут переплетена символіка у всьому – починаючи із написання писанок й особливостями випікання пасок, закінчуючи Докладніше >>
У хаті Марії Сорокоумової з-під Мелітополя, яку вона майже викупила якраз перед вторгненням, тепер живуть російські військові. В окупації надивилася ганебних обшуків, доносів, як у сталінські часи, і навчилася захищатися по-жіночому, пише “Галицький кореспондент”. «Що, стерво, сильно дуже за Україну виступаєш?». Знавіснілий бурят жбурнув на підлогу дитячу синьо-жовту ракету і розчавив берцями. Марія геть забула Докладніше >>
38-річний судинний хірург з Івано-Франківська Ярослав Богак уже рік оперує військових і цивільних у лікарні в Краматорську. Каже, немає нічого кращого, ніж тиснути бійцю руку, яку врятував від ампутації, пише “Галицький кореспондент”. Без рук-без ніг Коли почалася велика війна, Ярослав почувався, ніби не на своєму місці. Мав нарізну зброю, причеп і машину – помагав, як Докладніше >>
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Деркачова Ольга
Про митців неможливо писати в минулому часі. Це людина була, жила, а митець він поза часом, і минулим також. Бо він є доти, доки є його твори, навіть якщо про них і мовчатимуть. Але Володимиру Луканю не загрожує мовчання, бо занадто багато зробив він усього як доброго, так і талановитого. Проте краще говорити про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного