Поряд з нашими мужніми захисниками, медиками та волонтерами військові капелани також сміливо тримають оборону – духовну. А на війні, як відомо, головне – міцний дух. Їхню працю важко переоцінити – військові душпастирі зміцнюють воїнів словом, в радості з ними радіють та розділяють їхнє горе. Священнослужитель Михайло Возняк з Незвиська, що на Городенківщині, на фронті з Докладніше >>
Чортовець – колись полікультурне село, де, крім українців, проживали євреї та поляки, має славну й цікаву історію. Це земля, яка народила світові не лише чимало відомих постатей, а й має ще свою самобутню візитівку – Сербен. Цьому великодньому, свого роду ритуальному, танцю, який виконують винятково чоловіки, в Україні немає аналогів. У цьому й унікальність Чортівця. Докладніше >>
Буряк, морква, капуста, цибуля, часник, перець, сіль, цукор, зелень, томатна паста… За пів року переселенка з Херсону Юля Ястребова нагодувала своїм домашнім борщем сотні бійців на передовій. Якщо дуже точно, то це 230 упаковок сухого борщу, з яких наварили 1610 літрів, тобто 5366 порцій, пише “Галицький кореспондент“. Все робить у себе на кухні. Зазвичай вночі Докладніше >>
Шлях стати військовим і віддано обороняти рідну землю від московської навали в Андрія Дармограя зі села Далешового, що на Городенківщині, був сповнений внутрішньої боротьби, адже ще в юності вирішив, що присвятить свій чудовий голос Богові та стане священником. Але Революція Гідності, а відтак АТО й повномасштабна війна відтермінували ці плани. Капітан мінометної батареї третього механізованого Докладніше >>
Коли торік наприкінці березня Наталя Ольхова втекла від окупації у Франківськ, то найперше, що зробила, розібравши сумки, – це пішла до пам’ятника Бандері. Стала поруч, поклала руку на серце і так сфотографувалася. Виклала ту світлину в фейсбуці. «Що з тобою зробили там у Франківську?» – писали земляки з Маріуполя, але саме ті, які лишилися, щоб Докладніше >>
Разом із селом Чортовець Городницю вважають овочевою «столицею» Городенківщини. Бо тут плекають чималі врожаї овочів та фруктів. Та крім того, це славне село на берегах Дністра зберігає цікаву історію та красується мальовничими краєвидами. А щирі мешканці завжди раді допомогти. Одна з таких – Маріанна Карп’як-Кучмей, яка зголосилася розповісти «Галицькому кореспондентові» трагічну історію своєї родини та Докладніше >>
Михайла Глаговича можна назвати залізним лікарем. Він пройшов шлях від санітара до завідувача хірургічного відділення в обласній дитячій клінічній лікарні. Кандидат наук, доцент кафедри дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Івано-Франківського медичного університету. Коли в 2014 році московити на Сході України розв’язали війну, Михайло Глагович спершу відгукнувся бути волонтером. Але врешті таки вирішив стати військовим лікарем. Потрапив Докладніше >>
«Вони захищають нас, а нам треба гідно зустріти їх після перемоги», – каже керівник благодійного фонду «Франко Опір» Володимир Рожнов. Волонтери фонду збирають гроші на добру справу – створюють у селі Пороги, що на Богородчанщині, реабілітаційний центр для ветеранів української армії. На ділянці площею 0,7 га хочуть облаштувати простір, де воїни отримають психологічну підтримку, зможуть Докладніше >>
Репужинці – невеличке село на березі Дністра, яке має свою самобутню історію. Оригінальні українські традиції, давні співанки й молитви – люди все бережуть, як зіницю ока. У Дубківській бібліотеці, де працює уродженка Репужинців Ганна Борковська – наче в музеї. У ньому зберігаються її родинні реліквії: вишите весільне вбрання батьків, бабусі й дідуся, прабабусі та прапрабабусі. Докладніше >>
«Бог і Україна – понад усе», – це було основне кредо для сім’ї Йосипа Гладковського, в якого народилося четверо патріотів-синів: Михайло, Володимир, Іван та Микола. Четверо синів і чотири поламані долі, за якими стоїть кровожерливе НКВС не без участі українських колаборантів-зрадників. Внучка Йосипа Гладковського Ольга Форділь, мешканка Верховини, повідала «Галицькому кореспондентові» історію свого батька Михайла Докладніше >>
Спогади дитинства – найсолодші. Вони – наче солодкий еліксир, які час від часу повертають нас у минуле. Спогади журналістки обласного телебачення «Галичина» Галини Філіпової торкаються рідного села Незвисько, що на Городенківщині. Саме на берегах Дністра минали її літні та зимові канікули. Сценарій вертепу незмінний 70 років Та особливими є спогади Галини Філіпової про «Царів». Так Докладніше >>
Сороки – одне із найстаріших сіл Городенківщини, де око милують чепурні обійстя і затишна давня церковця, а цікава сороківська вишивка й автентичні жіночі плетінки бентежать уяву. Як розповіла «Галицькому кореспонденту» 90-літня Євдокія Долинна, яка за свій поважний вік пережила польську, німецьку й радянську окупацію, українську вишивку вона любила завжди. Понівечені молоді роки Євдокія і Василь Докладніше >>
Івано-Франківськ продовжує готуватися до надзвичайної ситуації, пов’язаної з припиненням постачання електроенергії, т. зв. блекауту. Минулого тижня ми вже інформували про облаштовані в навчальних закладах, підвалах житлових будинків, на стадіоні «Рух», в міському парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка, локомотиво-ремонтному заводі пункти обігріву та про відновлення роботи когенераційних котелень, які одночасно виробляють тепло та електроенергію. Докладніше >>
Український волонтерський рух не опускає високої планки. Попри труднощі, блекаути та шахраїв, українці вперто згуртувалися навколо великої ідеї – захистити рідну землю. І будуть стояти до останнього. Бути волонтером непросто. Безкорисливо жертвуючи вільним часом, сім’єю, грошима і життям, вони є там, де потребують їхньої допомоги. Пліч-о-пліч вони стоять разом із захисниками, вони – найміцніший тил, Докладніше >>
Вона добре знає, як це – коли від хати лишається тільки гравій і просто на тебе летить вогняна куля. Коли мусиш оперувати в ангарі з тракторами і чому українські воїни вміють не відчувати біль. Терапевт Галина Черниш має 42 роки лікарського стажу, більшість якого віддала лікарні у Лисці, що біля Франківська. З 2016-го її кличуть Докладніше >>
Надія Заславська прожила майже 30 років у Донецьку. Втім у 2014 році змушена була покинути рідний дім. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну пані Надія зустріла на Київщині, звідки разом із сім’єю переїхала до Івано-Франківська, де мешкає дотепер. На блокпосту впізнала місцевих наркоманів “Все почалося ще до травня 2014 року – з Майдану, – розповідає жінка. Докладніше >>
Сьогодні зранку через масовані обстріли ракетами та дронами-комікадзе в різних регіонах України були пошкоджені об’єкти критичної інфраструктури. Люди залишилися без світла й води. Зокрема, ЗМІ повідомляють, що в окремих районах Києва, Кривого Рогу, Львівщини, Харківщини, Полтавщини не працюють мережі водопостачання. Тільки-но скінчилася повітряна тривога, українці ринули в магазини на закупи, побоюючись, що залишаться без харчів. Докладніше >>
Війна смердить гаром і соляркою. Запах, який ніколи не забуде воїн 10 окремої гірсько-штурмової бригади Петро Яблінчук «Граніт». Три роки в АТО, тільки оклигав, і з 24 лютого знову на фронт. Складне поранення – дивом вцілів. Зараз лікується у Франківську. Злиться – хоче назад на передову. Каже, тепер війна геть інша, ніж була досі вісім років Докладніше >>
Говорити означає захистити. Діти хочуть знати, а батьки соромляться розповідати. Лікарка, наставниця в освітньому просторі Ольга Кукула пояснила, чому настільки важливе правильне статеве виховання. Нащо про це говорити? Термін «сексуальна освіта» багатьох людей відлякує, зразу чомусь думають, ніби будуть вчити дітей займатися сексом чи говорити тільки про це. Насправді сексуальна освіта пояснює не тільки, звідки Докладніше >>
Чому наркозалежні не вважають себе жертвами реабілітаційного центру. На Прикарпатті поліція викрила діяльність незаконних реабілітаційних центрів, які насильно утримували людей під виглядом лікування. Людей звільнили, й вони перебувають у статусі потерпілих. Така інформація надійшла від поліції та розійшлася по багатьох ЗМІ. Натомість керівники цих центрів кажуть, що їхня діяльність є законною й над людьми ніхто Докладніше >>
Палій Юлія
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Деркачова Ольга
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного