Які військові формування Української Галицької армії були утворені на Станиславівщині 1 листопада 1918 року після збройного повстання у Львові, яке очолив Дмитро Вітовський, влада перейшла до рук Української Національної Ради. Одночасно українські військові 20-го і 95-го піхотних полків австрійської армії забезпечили перехід влади у Станиславові, а 24-го і 36-го піхотних полків – у Коломиї. 13 листопада у Львові було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Докладніше >>
Листопадовий зрив став прикрою несподіванкою для поляків, які розглядали Галичину як невід’ємну частину Польської держави. Львів одразу ж перетворився на арену збройного протистояння. Вже 1 листопада 1918 року польські бойовики обстріляли українських військовиків. А в ніч з 21 на 22 листопада під тиском потужніших польських сил українські війська залишили Львів. Докладніше >>
Два роки окремі громади Калущини, Рожнятівщини та Долинщини недораховуються у своїх бюджетах грошей, що мали б надходити від оренди землі, яку використовує ТОВ «Карпатнафтохім». Два роки сільські голови звертаються до орендарів, районних та обласної адміністрацій, прокуратури. Збитки ростуть, а крайнього немає досі. Бюрократичні «танці» довели сільських голів до межі, тому вони вимагають відставки голови ОДА та його команди. Докладніше >>
У відпустку з армії додому в Івано-Франківськ прибув Володимир Яковів, в минулому завзятий альпініст, пластун, випускник філософського факультету, а сьогодні – морський піхотинець ВМС України. «Галицькому кореспонденту» вдалося поспілкуватися з ним про реальне життя на фронті. Докладніше >>
З настанням зими починаєш частіше дивитися вгору, аби на голову разом зі снігом не злетіла частина історії міста. В період снігопадів тема аварійного житлового фонду набуває гостріших акцентів, адже потенційна кількість людей, які наражаються на небезпеку, збільшується. Загалом в таких екстремальних житлових умовах офіційно мешкають десятки містян, не бажаючи покидати небезпечні оселі. Неофіційно їх значно більше, адже дані про аварійний фонд міста не оновлюються з 2011 року. Докладніше >>
Якби не було Фейсбуку, українське суспільство, мабуть, так би й не дізналося, що вагітність і пологи для українських жінок – майже завжди війна. Війна за здоров’я – своє та дитини, війна за власну гідність, війна проти принижень і знущань, деколи – війна за життя. Ця війна часто програна, але про це ніхто не знає. Чому жінки мовчать про знущання з боку медичної системи – це окрема тема. А поки система не змінилась, замість того, щоб кидатись у бій незахищеними, краще озброїтись. Докладніше >>
Понад три року минуло з часу офіційного створення Національного антикорупційного бюро України – нового правоохоронного органу з очищення вдади від хабарництва і зловживань. Актуальність цієї проблеми для України демонструють показники держави у світових рейтингах. За «Індексом сприйняття корупції» від Transparency International у 2017 році Україна отримала лише 30 балів зі 100 можливих («0» – дуже високий рівень корупції, «100» – вкрай низький) і, у порівнянні з 2016-м, піднялась у рейтингу лише на одну позицію, посівши 130-те місце серед 180-ти. Докладніше >>
Вісім років тому в Калуш мало повернутися кіно. Єдиний у місті ще радянський кінотеатр, який до цього за призначенням вже не функціонував, мав стати цікавим закладом для дозвілля дітей і дорослих. Утім, нині замість кінотеатру – руїна, а замість чіткого розуміння його майбутнього – розмиті плани інвестора, який уже не про кінозали мріє, а про житлову висотку. Докладніше >>
Представники племені хімба дуже не люблять, коли туристи хочуть фотографуватися з ними, наче з мавпами. Так, вони особливі, але ж дикунами себе не вважають – лише дотримуються традицій своїх предків: дівчатка стають жінками, коли їм вибивають чотири зуби й потім припалюють розпеченим залізом, хлопчик вважається дорослим, коли вполює свого першого звіра, чоловіки обмінюють корови на дружин, їдять м’ясо, сушене на деревах, до школи віддають лише нездібних пастухів, а ще вони майже не хворіють, хіба іноді на малярію. Докладніше >>
В Україні активно впроваджується медична реформа. Сімейні лікарі підписують декларації з пацієнтами, лікарні перетворюються на некомерційні комунальні підприємства. При цьому всьому медикам обіцяли «гроші, які йдуть за пацієнтом» та високі зарплати. Але на практиці щось часто йде не так. Докладніше >>
Європейський ринок – понад 500 мільйонів потенційних покупців – ласий шматок для підприємців. Зі вступом у дію Угоди про асоціацію з Євросоюзом українцям стало простіше експортувати свої товари. Втім вибагливий європейський покупець змушує задуматися над якістю та сертифікацією товару, поки українське законодавство вчиться підтримувати своїх виробників. Докладніше >>
До ціни й якості дидактичних матеріалів, закуплених для франківських першокласників, почали виникати запитання не тільки у батьків, а й у вчителів. Відповідно до реформи «Нова українська школа», місцеві відділи освіти повинні забезпечити перші класи спеціальними дидактичними матеріалами – різноманітними демонстраційними наборами, які мають зробити процес навчання першачків більш динамічним і розвиваючим. Докладніше >>
Через збільшені митні платежі на іноземні автомобілі прикарпатські автомобілісти влаштували пікет і підпалили шини перед воротами Івано-Франківської митниці. Мітингарі вимагали від керівництва установи пояснень щодо раптового збільшення митної вартості автомобілів, ввезених з-за кордону. Вони стверджують, що вартість розмитнення зросла майже вдвічі після негласної вказівки столичного керівництва. Докладніше >>
Надія Андращук – корінна гуцулка з туристичного осередку на Прикарпатті – села Микуличин. Дівчині – 25 років, вона побувала у понад 10-ти країнах світу, володіє п’ятьма мовами й зупинятися на цьому не планує. Останніх сім років Надія фактично прожила за кордоном, більшу частину часу – у Польщі. Ця історія про захопливі мандрівки, які демонструють, як сміливість та бажання рухатися вперед допомагають пізнавати світ та самого себе. Докладніше >>
Чим живуть перші ОТГ на Івано-Франківщині і Харківщині Децентралізацію називають найбільш успішною з усіх реформ останніх років. Об’єднані територіальні громади стають на ноги, збільшують бюджети в рази та беруть на себе відповідальність. Проте на цьому шляху вистачає і проблем, і опору. Докладніше >>
«Зараз у школах проблем з дисципліною немає – сіли на лавки, дістали смартфони і пропали», – так описує середовище на перерві в одній зі шкіл міста її керівник. Насправді таку ситуацію чи не одноголосно змальовують і вчителі інших загальноосвітніх закладів, з якими поспілкувався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Життя поблизу ріки – це ризик, адже землю біля вашого дому завжди може змити раптовим паводком. А якщо ви захочете відновити берег, то готуйтесь – замість землі вам можуть привезти кілька вантажівок сміття. Докладніше >>
Ігнорування законів чи трактування їх на чиюсь користь в сучасній Україні – явище непоодиноке. Гострим воно стає тоді, коли з’являються сміливці, котрі вимагають від бюрократичної машини пояснень. Однією з таких є франківчанка Ніна Зобків. Жінка намагається в судовому порядку довести, що права її неповнолітніх братів було порушено через відмову у безкоштовному проїзді. Докладніше >>
Вибрав собі таку професію, щоб віддати життя за Україну. Про прикарпатського бійця Петра Остап’юка всі відгукуються дуже тепло – талановитий спортсмен, добряк, серйозний, спокійний та справедливий, роботи коло хати не цурався, ходив до церкви і організовував піші прощі, обожнював гори, свою сім’ю і землю. Ось тільки в коханні не щастило. «Наш син був особливий, він нікому не відказував у допомозі. На нього у нас була найбільша надія, я відмовляла його, але він сказав: «Якщо не я, то хто?» Докладніше >>
32-річна франківчанка Ольга Улріч (Возняк) переконана: якби поєднати Україну і США, вийшла б ідеальна держава. Українці – гостинні і душевні, а американці дотримуються правил і вміють бути щасливими. Особливо жінки. Ольга живе на іншому континенті вже кілька років, але встигла чітко засвоїти важливу річ: не можна судити людей за їхнім зовнішнім виглядом, особливо у США. І ще навчилася не узагальнювати Докладніше >>
Деркачова Ольга
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Палій Юлія
Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного