Громадські активісти на Тлумаччині провели легкоатлетичний пробіг залишками занедбаного залізничного шляху, прокладеного ще австрійцями. Таким чином вони закликають владу знайти можливість реанімувати стару залізницю для потреб туристів та паломників. Докладніше >>
Гуцульські ватаги з трьох областей об’єдналися, щоб спільно працювати у сфері половинного господарства. Перше урочисте засідання громадської організації «Асоціація ватагів та виробників сільськогосподарської продукції на полонинах Карпат» відбулося у Центрі етнокультурного туризму в селі Микуличин на Яремчанщині. Головував на зборах, на які з’їхалися гості з гірських районів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, місцевий історик та етнограф Юрій Боберський. Докладніше >>
Святкування Дня міста запам’яталось значним розмахом, традиційними фестивалями та новими ідеями. Офіційні події, фестивалі “Карпатський простір” та “Свято Ковалів”, рекордний велопробіг – поглянути було на що. Докладніше >>
Активні жителі Івано-Франківська розповідають, чому одного разу вони вирішили переїхати саме до цього міста. Добра енергетика, але забагато показухи. Красива архітектура, але дратують затори на Пасічній. Ресторани зі смачною їжею, але занадто часто святкують. В автобусах хрестяться, а на вокзалі багато ромів. І взагалі – якщо франківець каже «так», це далеко не завжди означає саме «так». Докладніше >>
Вуглик, Бадді, Комбат, Сєпар, Чупакабра, Рапіра, Муха…. Якби тварини могли говорити… На фронті вони відчувають небезпеку найпершими і цим не раз рятували вояків. Але не тільки цим – скільки чотирилапих підірвалися на розтяжках, взявши смертельний удар на себе! Також тварини на передовій дають бійцям ще дещо дуже важливе – затишок і любов, які нагадують про дім. Докладніше >>
У мережі гуляє інтерактивна мапа колиб, кошар і туристичних притулків в українських Карпатах, де турист може заночувати або перечекати негоду. Але декотрі досвідчені мандрівники б’ють на сполох. Вони переконують: у карті купа помилок і недопрацювань, її треба негайно або видалити, або повністю переробити, інакше не один турист може втрапити у біду. Докладніше >>
Як поєднати приємне з корисним? Розслабитися після напруженого робочого дня, здобути нові знання та отримати порцію азарту? І все це – без зайвих зусиль? На ці питання є лише одна відповідь: ігри розуму, або ж ігри інтелекту. В Івано-Франківську цей вид дозвілля, чи то пак вид спорту, за останній рік набув шаленої популярності. Найбільший попит мають пабні вікторини, або ж пабквізи. Та не забувають франківці і про старе добре «Що? Де? Коли?». «Галицький кореспондент» розповідає про різноманіття інтелектуального спорту в Івано-Франківську. Докладніше >>
Морські походи сучасних козаків розпочалися ще в буремних дев’яностих, коли у Львові було збудовано за оригінальними кресленнями 17-го століття першу козацьку чайку “Пресвята Покрова”. Відтоді відновлене історичне українське військове судно, яке, як і в давнину, споряджене гарматами та укомплектоване відчайдушними мандрівниками, пройшло безліч морських миль від Грузії до Британії, салютуючи залпами біля гостинних берегів. Докладніше >>
Жінки, які мріють одружитися з греком, мають знати собі ціну. В цьому переконує 36-річна франківчанка Олександра Цюпек, яка вже давно живе в Салоніках. Тепер вона розуміє, чому в цій країні така популярна професія бухгалтера, майже ніде не користуються газом, а весілля і хрестини відзначають в один день. Загалом жінка призвичаїлася до місцевого менталітету – греки відпочивають багато і люблять святкувати, навіть про скрутні часи вони говорять легко і неспішно, попиваючи каву десь на сонячній терасі. Докладніше >>
Представники племені хімба дуже не люблять, коли туристи хочуть фотографуватися з ними, наче з мавпами. Так, вони особливі, але ж дикунами себе не вважають – лише дотримуються традицій своїх предків: дівчатка стають жінками, коли їм вибивають чотири зуби й потім припалюють розпеченим залізом, хлопчик вважається дорослим, коли вполює свого першого звіра, чоловіки обмінюють корови на дружин, їдять м’ясо, сушене на деревах, до школи віддають лише нездібних пастухів, а ще вони майже не хворіють, хіба іноді на малярію. Докладніше >>
Надія Андращук – корінна гуцулка з туристичного осередку на Прикарпатті – села Микуличин. Дівчині – 25 років, вона побувала у понад 10-ти країнах світу, володіє п’ятьма мовами й зупинятися на цьому не планує. Останніх сім років Надія фактично прожила за кордоном, більшу частину часу – у Польщі. Ця історія про захопливі мандрівки, які демонструють, як сміливість та бажання рухатися вперед допомагають пізнавати світ та самого себе. Докладніше >>
32-річна франківчанка Ольга Улріч (Возняк) переконана: якби поєднати Україну і США, вийшла б ідеальна держава. Українці – гостинні і душевні, а американці дотримуються правил і вміють бути щасливими. Особливо жінки. Ольга живе на іншому континенті вже кілька років, але встигла чітко засвоїти важливу річ: не можна судити людей за їхнім зовнішнім виглядом, особливо у США. І ще навчилася не узагальнювати Докладніше >>
За селом Суходіл Рожнятівського району місцеві збудували дерев’яну капличку. Місце, яке для неї обрали, можна назвати «секретним», адже 75 років тому тут діяла повстанська школа УНС «Трембіта», про яку на той час знали лише одиниці. Повстанці залишили на згадку про себе лише одне слово, викарбуване на камені. Нині це місце знайти також непросто, але, потрапивши сюди, кажуть місцеві, можна з полонини півсвіту побачити. «Галицький кореспондент» вирушив на пошуки. Докладніше >>
Чим жінка вередливіша, тим частіше її носять на руках – перевірено на півторарічному сімейному досвіді франківчанки Ірини Ремик та її португальського обранця Нелсона. Дівчина їхала в Португалію просто відпочити на узбережжі, але так сталося, що в Україну більше не повернулася. За шість років вона вже звикла до улюбленого океану, привітних людей, культу дітей і футболу, смачної португальської кухні та чепурних бабусь із макіяжем і масивними кольоровими бусами, які щоранку читають газети в кав’ярнях. Докладніше >>
Жінка з Верховинщини лікує людей зміїною настоянкою Пані Василина розгортає товстий зошит, який завела лише кілька місяців тому, а вже більше половини списано. Тут адреси, куди вона відправляла посилки з цілющими ліками. Раз на кілька днів жінка їде на «Нову пошту», щоб переслати замовлення. Щодня вона отримує десятки дзвінків. У кожного своя біда: рак, гепатит, епілепсія, низький імунітет… До див горянка вже звикла, каже, що її ліки й справді цілющі. Розповідає, що й самі ж медики дають її адресу своїм хворим, яким нічого не допомагає. Якось приїхав 70-річний лікар з Полтави. Робив дружині операцію, вона мала пухлину. Медицина не дала Докладніше >>
З Івано-Франківська до Канади, а звідти у Панаму. Амбітна галичанка Наталя Табанець звикла досягати всього, чого захоче: і в кар’єрі, і в коханні. У них із Ральфом геть не типова канадська сім’я, але про тамтешні стереотипи і стиль життя прикарпатка може розповідати годинами. З Наталею Табанець журналістці «ГК» ніяк не вдавалося поспілкуватися десь зо три місяці – у неї то електрики немає, то гроза насувається… Докладніше >>
У ньому вживаються чоловік, який має онуків і цікавиться історією Станіслава, та жінка, яка обожнює панчохи і мереживну білизну. Ще зі школи він відчуває себе жінкою. Про своє подвійне життя франківський трансвестит розповів «Галицькому кореспонденту». Краєзнавець польської громади Івано-Франківська Богдан Озарко з вигляду нічим не відрізняється від середньостатистичного 66-річного чоловіка. Докладніше >>
У Галичі вперше провели фестиваль історичної реконструкції. Дійство тривало два дні, протягом яких організатори намагалися вразити гостей чимось новеньким. Побували там і журналісти «Галицького кореспондента». Докладніше >>
Іспанським чоловікам дуже подобаються українські жінки, але нерідко останні дають їм відкоша. Принаймні так починалася історія кохання 36-річної калушанки Людмили Брегін, яка нині живе у каталонському селі за сотню кілометрів від Барселони. Давід познайомив її з чудесною іспанською кухнею та показав, що таке сімейне щастя і повага до особистого простору. І все б чудово, ось тільки дуже бракує українських лісів. Докладніше >>
Багато людей нині втікають із села, а вони – навпаки. «Галицький кореспондент» побував на Щасливій Землі. Принаймні так її назвали засновники – жителі поселення родових помість, що в Тисменицькому районі. Тут вирощують органічну їжу, будують екологічні хати, тут немає цигарок і алкоголю, а на кожному обійсті саджають своє родове дерево… Диваки? Можливо, для когось. Але почуваються вони дуже щасливими. Докладніше >>
Палій Юлія
Розповідати про війну вголос іноді страшніше, ніж мовчати. Та ще страшніше – вдавати, що нічого не відбувається. Писати про своє життя у війні – це не про те, що я хочу пожалітися. Це про свідчення того, що відбувається з нами сьогодні. Мовчати чи писати Коли я вперше писала про наш з чоловіком особистий досвід життя
Деркачова Ольга
Якщо ви, як і я, не дуже тямите у мистецтві, то малярство на склі швидше за все у вас асоціюватиметься з традицією іконопису на склі, бо такі ікони ви точно бачили. Є в них щось таке особливе та неповторне. Як зазначила Ніна Поліщук, «гуцульські, покутські, буковинські та подільські ікони на склі створили цілком унікальну нішу
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного