Іван Дутчак – фотограф УПА, збройовий майстер і гостинний господар

Іван Миколайович Дутчак народився в 1920 р. в с. Кривопілля Верховинського району. Його доля склалася так, що він не зміг зі зброєю в руках захищати самостійну Україну (перед війною переніс дві складні операції на горло), але й без того його допомога УПА була дуже значимою.

Свою «антирадянську діяльність» Іван Дутчак розпочав у 1943 р., коли вступив на службу в СС «Галичина», але за станом здоров’я був комісований. У кримінальній справі збереглося тогочасне листування п. Івана з родиною, яке характеризує його стан під час перебування у військовій частині і відносини українців між собою: «Я хорий уже 21 день, не іду на зицирку і цілий тиждень не робив нічого… А сьогодні ті наші гонителі стягнули мене з ліжка і все що було на ліжку і викинули надвір… Мене примушували мити підлогу і били палицями, щоби я скоро робив. Кождого дня німці переглядають чи є воші і за порядок, чи ноги у всіх добре вимиті. Тільки наші українці мене щодень мучать, б’ють, копають…»

dutchak

Фото повстанців авторства І.Дутчака

13 липня 1944 р. Дутчак отримав повістку для проходження військової служби, вступив у сотню УПА Палія, але за станом здоров’я був відпущений додому. Однак, незважаючи на це, п. Іван всіляко допомагав повстанцям.

Так, українець ухилявся від призову в Червону армію, допомагав УПА продуктами. У липні 1945 р. він прийшов з повинною до радянської влади (така була вказівка націоналістичного підпілля), але приховав, що в нього є три гвинтівки, обріз, пістолет та 300 патронів. Не припинив Дутчак також надавати продуктову допомогу УПА, у нього вдома часто зупинялися сотні Крука, Підгірського, Хмари.

У 1945 р. в хаті п. Івана функціонувала триденна старшинська школа УПА, вишкіл проходило 50 вояків під керівництвом Степовика. Більше того, Дутчак ремонтував упівцям зброю і навіть увічнював вояків на фотографіях. Так, у квітні 1947 р. гуцул фотографував боївку Заводія, робив повстанцям фото на документи.

Але судовим вироком від 12 липня 1947 р. Іван Дутчак був засуджений за статтями 54-1а, 54-11 КК УРСР до 10 років виправно-трудових таборів, а вже 30 червня 1948 р. помер, згідно з медичним висновком, через параліч серцевої діяльності і зупинку дихання. Проте найприкрішим є те, що прокуратура незалежної України 15 грудня 1995 р. визнала Івана Дутчака обґрунтовано засудженим. У кримінальній справі збереглися фото упівців – результати діяльності Дутчака, які є німим докором невдячним нащадкам.

 

Сергій АДАМОВИЧ, Роман КОБИЛЬНИК

 

*«Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять», у якому на основі архівних документів розповідає історії прикарпатців, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!