Вони не ображаються, коли їх називають язичниками чи поганами, бо від того, кажуть, їхній світогляд не міняється. Вони вважають, що відновлюють прадавню українську віру, тому в рідновірів зараз 7527-й рік, а Різдво, тобто народження нового Сонця, вони святкували 21-23 грудня.

Рідновіри багато розповідають про зв’язок української мови із санскритом, про свята, які синхронні з вібраціями Природи, правду про Велесову Книгу і відновлення національного коду. На Франківщині налічується близько сотні рідновірів, вони тут мають свої сакральні місця, більшість із яких на Прикарпатті відомі як давні «місця сили». 

Називати його Світовидом

61-річний франківський рідновір Михайло Бойчук майже одразу після знайомства попросив називати його Світовидом. Чоловік обрав собі таке ім’я на честь бога Світовида, бо народився за кілька днів після дня осіннього рівнодення, коли рідновіри відзначають приурочене йому свято. У паспорті ім’я ще не змінив, але планує.

Михайло родом з Надвірнянщини, з християнської сім’ї, ходив до церкви, колядував на Різдво… Під час навчання в Харківському юридичному інституті заглибився у вивчення історії і права. Познайомився з працями дослідників, які почали кардинально змінювати його світогляд. Наприклад, із «Сотворенням світу» Івана Франка – маловідомим твором, який довший час замовчували. «Я зрозумів, що досі не знав чогось дуже важливого», – пояснює рідновір.  

Михайло служив в армії, працював в Івано-Франківській обласній раді, де займав посаду завідувача юридичного апарату, у 1994-1998 роках був депутатом облради. Нині він працює сам на себе – надає юридичні консультації підприємствам. 

Водночас чоловік постійно багато читав і досліджував, зокрема, праці санскритолога, теософа, основоположника відродження віри предків, професора Володимира Шаяна, вивчав давньоукраїнську історію, філософію і ментальність.

У 2010 році Михайло пройшов відповідну посвяту і став рідновіром. Висвячення здійснюється чотирма стихіями: землею, водою, вітром і вогнем. Так прикарпатець став членом Об’єднання рідновірів України, яких у країні налічується кілька тисяч, на Франківщині – близько сотні.

«Сила української нації – в єдності, а сила єдності  – у стародавній вірі предків, – каже Світовид. – Хрещення Київської Русі відбувалося вогнем і мечем. А знаєте, що буває, коли обрубують під корінь родову пам’ять? Зникає рід, а потім і вся нація калічиться. Чому московська влада масово міняла наші рідні назви, прізвища тощо? До прикладу, річка Бистриця Надвірнянська називалася Чорна, а Солотвинська – Золота, старовинна назва річки Південний Буг – Бог. Наше місто Івано-Франківськ теж має свою стародавню назву. Так знищується історія і поступово стирається пам’ять нації. Народ ніби ходить під гіпнозом».

Чи випадково це?

Рідновірами є адепти напрямку, який своєю метою проголошує відродження прадавньої віри предків. Як ідеться на сайті «Об’єднання рідновірів України», назва «язичники» для них також прийнятна, бо вона не має того негативного відтінку, який християни надали іншому слову – «погани». Латинське слово paganus у перекладі означає «селянин», однак його не схотіли перекладати, адже «селянська або народна віра» звучить цілком пристойно. Слово ж «язичники» має слов’янське походження й означає «народ одного язика», тобто однієї мови. Слово «язичники» згадується тричі у Велесовій книзі на позначення своєї віри.

Велесова книга – сакральна книга для рідновірів, буцімто написана у ІХ столітті до нашої ери. Вона містить опис історії, міфології та релігії слов’янських племен. У 1919 році цю книгу знайшли у розграбованій поміщицькій садибі на Харківщині. Текст був вишкрябаний чи випалений на дощечках, нанизаних на ремінець. Потім дощечки вивезли до Бельгії, і лише в 1950-х роках чутки про неї поширилися серед української та російської еміграції. Палеографічна експертиза тексту, здійснена в СРСР докторкою філологічних наук Л. Жуковською, незважаючи на негативні висновки, своїм фактажем засвідчувала справжність пам’ятки. Зрештою радянські науковці визнали Велесову книгу фальсифікацією. Відновив її вивчення Володимир Шаян.

Як стверджує Михайло Бойчук, Велесова книга для слов’ян має таку ж цінність, як арійська Ріґведа – найдавніше в світі Святе Письмо, написане ведичним санскритом.

До речі, українська мова зберегла багато слів саме зі санскриту. На спільність з індуїзмом міфологічних та мистецьких сюжетів, імен богів, залишків деяких обрядів здавна вказували дослідники східних мов, письменники, етнографи. Ось що пише індійський мовознавець Джогоннатх Чокроборті, який переклав однією з індійських мов «Слово о полку Ігоревім»: «Мене, індійця, вразила широка спільність «Слова о полку Ігоревім» і давніх епічних творів Індії… Я виявив у «Слові…» стільки слів, напрочуд схожих на санскритські. Мені відкрилося багато спільного в культурі Русі та Індії. Робота над «Словом…» була для мене відкриттям нової країни, напрочуд схожої на мою батьківщину. І тоді я запитав себе: «Чи випадково це?»

А видатний індійський історик, коментатор «Бгаґават-Ґіти» (один з найважливіших священних текстів індуїзму) Тілак вважав, що основи ведичної культури були закладені саме в Україні 12-10 тисяч років тому.

Примусово охрестили

«Історія жорсткого опору християнству, організованого волхвами (духовні провідники язичників), як правило, замовчується. Хоча в літописах розкидано безліч згадок про повстання народу під проводом волхвів, які виступали за рідну віру, – пише докторка філософських наук, професорка Галина Лозко для порталу «Аратта». – Князь Володимир силою загнав тисячі киян у води Дніпра і примусово охрестив. Церкви побудували на давніх місцях сили, де були рідновірські храми і капища. Волхвів християнська церква жорстоко знищувала».
Простий сільський волхв пам’ятав усі обряди, ритуальні пісні, умів вираховувати календарні строки важливих дійств, знав лікарські властивості трав. За сумою знань він мав би наближатися до сучасного професора етнографії з тією лише різницею, що етнограф повинен довго вишукувати напівзабуті пережитки, а волхв, ймовірно, отримував чимало від своїх учителів-попередників. Волхви-рідновіри впродовж тривалих віків зберігали давні молитви до своїх богів, переписували їх і, таємно переховуючи від панівної церкви, передавали своїм нащадкам. Михайло Бойчук зазначає, що всі козаки-характерники були язичниками. Як-от Іван Сірко.

Три світи

У рідновірів зараз 7527-й рік, що рахується з часів трипільської культури. Вони живуть за 12-місячним річним циклом. Часом випадає 13-місячний.

Предки українців давно помітили, що людина має жити синхронно з вібраціями космосу і бути його невіддільною частинкою. Всі свята Кола Сварога (так рідновіри називають річний календар) у пращурів були покликані гармонізувати тілесну і духовну сутність людини з божественними космічними ритмами Природи. Адже святкові обряди, узгоджені з річними фазами небесних світил, розвивають і зміцнюють корисні природні сили і нейтралізують шкідливі енергії.

Як вважають рідновіри, на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді богів можна покликати на допомогу. Тому під час кожного свята вшановують певного бога чи богиню. За словами Світовида, пантеон богів є лише різними проявами єдиного Бога-Сварога, який є найвищим божеством.

Рідновір розповідає, що більшість християнських свят і обрядів в Україні мають язичницьке походження. Так, рідновіри відзначають Водосвяття, Вербну неділю, Колодій (Масниця), Різдво Божича Коляди, Великдень Дажбожий, Обливальний понеділок, Зелену неділю (Зелені свята), Купайла, медово-маковий Спас, яблучний Спас…

«Стародавнє свято Коляди зародилося задовго до християнства i не має нічого спільного з народженням Іcyca Христа, – розповідає Михайло Бойчук. – Наші предки пов’язували це свято з народженням нового Сонця (зимовим сонцестоянням), яке нині припадає на 21-23 грудня. Різдво Божича Коляди символізувало початок річного кола – Кола Сварожого. От зверніть увагу на місяць на небі 6-7 січня – він завжди повний, а це вже свідчить про негативну енергію. То як можна святкувати Різдво у цей час?»

Чимало обрядів, до яких звикли християни, вже були у язичників. Наприклад, вони вважають, що на Різдво разом із житнім снопом – дідухом – входять до оселі духи нашого роду. На столі 12 або 13 страв символізують кількість місяців у році.  

На дванадцяту ніч після Різдва Коляди (чоловічого начала Всесвіту) народжується Свята Вода (богиня Води – Дана, жіноче начало Всесвіту). Відзначають Водосвяття. Освячують воду молитвою та жертовним вогнем. Iнодi відбуваються купання в ополонках з оздоровчою метою. Беруть воду з трьох джерел для очищення, лікування. Саме в цей час, згідно з астрономічними спостереженнями, Земля перебуває найближче до Сонця, тому вода набуває особливих цілющих властивостей.

Замість хреста у рідновірів – трисуття, тобто тризуб. Трисуття – найдавніший символ Дажбога – божества добра і багатства. Унікальний знак-символ несе глибокий зміст. Це дерево життя, в якому об’єднані Три Суті – Яв, Нав і Прав – міфологічні архетипи слов’янської мудрості.

Рідновіри вірять у три світи: Яв (наш світ, реальність), Нав (світ мертвих) і Прав (світ богів). Вони також вірять у реінкарнацію. Людина, за їхніми віруваннями, перероджується у своєму ж роді. А в наступному житті відповідає за власні дії у попередньому. Усе це пов’язане з вічним колообігом.

Рідновіри практикують спалення після смерті. Вони вірять, що так людина швидше потрапляє до Бога. І взагалі вважають, що немає сенсу займати територію мертвими, адже вона потрібна для живих. Михайло Бойчук уже і про це подумав – коли помре, рідні обов’язково доставлять його тіло у крематорій.

 

Так втрачається код нації

Франківська громада рідновірів гуртується переважно на свята. Збираються в місцях, які колись слугували язичницькими капищами. На Прикарпатті їх звикли називати «місцями сили», серед яких, наприклад, Терношорська Лада, Писаний Камінь, Страгора тощо.

«Щоб знищити націю, треба забрати в неї інформацію, знання – так втрачається код нації, – каже Михайло Бойчук. – З відходом професійних волхвів поступово згасало енергетичне поле життєдіяльності суспільства як природного організму. Відтоді минула тисяча років. А останні українські волхви прорекли, що саме через тисячу років народ знову пробудиться до дії».  

За словами рідновіра, цей факт підтверджується навіть науково. Він розповідає, що у своїй монографії «Від Яйця-райця до ідеї Спасителя» історик Микола Чмихов показав цикли розвитку людства, яких загалом є чотири. Автор науковим методом довів, що в 2015 році завершиться четвертий цикл – так звана Калі Юґа, яка характеризується падінням моралі, коли якість суспільства дуже низька, істинні знання не лежать на поверхні, а глибоко приховані від загалу. Опісля Калі Юґи людство має перейти в новий вимір – епоху зняття полуди з очей і просвітлення в сенсі пізнання світобудови.

Наталя МОСТОВА