«Міняю яблука на cигарети» – із таким написом ще влітку 36-літній іванофранківець Андрій Багнюк стояв на «стометрівці». Послання в першу чергу адресувалося жінкам: «Дівчата повинні пахнути теплим літом, квітами, фруктами і липовим цвітом, а не пивом, димом, нікотином, смолою…» До дивака здебільшого підходили чоловіки, хоча й декотрі жінки зважувалися на незвичний обмін. Докладніше >>

Змії, павуки, таргани, риби, ящірки, гризуни, хамелеони, клопи, черепахи, сови – усі ці тварини багато років поспіль жили в помешканні Михайла Королика. А чотири роки тому половину всієї живності він переніс у міні-зоопарк, який ініціював при Івано-Франківській міській дитячій екостанції. Все почалося з кота, якого Михайлові ще в дитинстві подарували батьки. Потім були хом’ячки, песики, папуги… Докладніше >>

Героя цієї статті ви, безперечно, мали можливість бачити. Якщо хоча б раз ходили «Бастіоном» у неділю, то не могли не помітити чималий гурт дітей біля мольбертів, а серед них їхнього вчителя. Володимир Прокопишин – людина з генами митця і наставника. «Між мільйонами художників треба якось вміти вирізнятися. Художник, як і людина, має свою ДНК, і він повинен створювати власний стиль, за яким його впізнаватимуть», – вважає Володимир.   Докладніше >>

Його майстерня – це його святая святих, його творча келія. Григорій мало кому дозволяє сюди заходити – там, де пишуться ікони, повинна витати винятково чиста енергія. А люди ж різні бувають. «Майстерня – це діалог лише між майстром і його роботою», – усміхається 55-літній івано-франківський іконописець. Каже, що його творчість іде з самого серця, разом із молитвою. Докладніше >>

Івано-франківський журналіст Іван Харук каже, що вже 10 років має можливість споглядати життя трохи ширше – завдяки благодійній справі, до котрої долучився. Щотижня чоловік разом із однодумцями готують їжу і потім пригощають обідом безхатьків. Доброчинна акція відбувається щосереди біля Художнього музею та в сквері біля вокзалу. Як правило, це гаряча перша страва, салат, канапки. Кожного разу готують аж 60 порцій. Докладніше >>

Водій, художник, музикант, боксер і незламний християнин, який зараз живе на Косівщині. Іван Максилевич настільки багатогранний, що його особистість однозначно замала для рубрики «Культ особи». Чоловік і сам зізнається – не перестає щодня дякувати Богові за те, що дав йому так багато талантів. Докладніше >>

Свою справу талановитий різьбяр із Косова порівнює з мольфарством. «Ідеї черпаю з космосу, – усміхається Микола Стринадюк. – Орнаментика мене завжди цікавила. Обираю орнамент, який дає таку вібрацію, щоб зачепило. Старовинний орнамент переробляю на сучасний лад. Зараз найпопулярнішим серед моїх робіт є цвіт папороті – просто він енергетично потужний. Взагалі будь-яка варіація орнаментів має свою енергетику, лиш її треба вміти відчувати підсвідомістю». Докладніше >>

А ви коли-небудь чули про такий інтелектуальний вид спорту, як ґо? Мало того, вже незабаром, 23-24 грудня, в Івано-Франківську відбудеться відкритий кубок із ґо, який збере найкращих майстрів з усієї України. До речі, також буде і турнір для початківців, тому кожен охочий зможе долучитися. Організатором кубку є іванофранківець Олег Почигайло, який грає в ґо вже понад 15 років. Докладніше >>

36-літня Наталя Данилюк із Перегінська каже, що вже звикла перемагати в творчих конкурсах. А зараз радісні емоції їй лише на користь, адже талановита панянка ось-ось стане мамою. Уже вчетверте. Одним із недавніх її досягнень стала перемога у літературному конкурсі «З точки зору осені», який в Івано-Франківську відбувся 21-й раз. Докладніше >>

Справжня жіночність іде зсередини, переконана франківчанка, засновниця школи розвитку жіночності Ольга Савчин. Але дуже часто панянки настільки скуті батьківськими чи соціальними заборонами та закомплексовані, що не можуть собі цього дозволити. Розкрити потенціал власної сексуальності лише силою волі чи думки неможливо. Скільки б психологічної літератури жінка не перечитала, скільки би тренінгів не відвідувала, ключ до чуттєвості захований у її тілі, а не в голові. Докладніше >>

Валеолог, засновниця центру здоров’я «Берегиня» Марія Пахолок почала активно дбати про власне здоров’я аж після 30 років, коли воно похитнулося. Найсмішніше те, що її врятувала алергія на ліки. Жінка мусила шукати альтернативні шляхи лікування. Так поринула у цілющий світ трав і грибів. Цінною знахідкою стала гормональна гімнастика, яка робить з організмом справжні дива, запускає сім ендокринних залоз. Якщо нею регулярно займатися, результат помітний уже через півроку. Докладніше >>

Доцент кафедри реабілітації, ерготерапії і фізичного виховання ІФНМУ Роман Михальчук і студент третього курсу медичного факультету Олександр Шваб повернулися з ювілейного, 25-го чемпіонату світу з гирьового спорту, який проходив у Греції. Приїхали не з порожніми руками. Олександр посів перше місце серед юніорів і друге місце серед чоловіків, виконав норматив майстра спорту міжнародного класу – 51 підйом у ваговій категорії 65 кг. Докладніше >>

Драмою свого життя Любомир Курташ вважає те, що раніше не розпочав співочу кар’єру. Він уже 33 роки працює у «Прикарпаттяобленерго», свою роботу виконує совісно і відповідально, але понад усе любить співати. «Минулого вже не зміниш, проте майбутнє – в моїх руках», – міркував Любомир і вирішив діяти.   Докладніше >>

Першокурсниця медуніверситету й сама знає, що має доволі амбітні плани – стати хірургом. Кажуть, що це взагалі не жіночий фах, але то лише для панянок, котрі своїм життєвим пріоритетом обрали сім’ю, вважає дівчина. Лілія ж наразі думає лише про кар’єру. «Чому саме хірургія? – замислено каже майбутній медик. – Бо це дуже складно. А я люблю, коли складно. Подобається долати труднощі і вчитися – в цьому і полягає внутрішній ріст людини, чи не так?» Докладніше >>

Ви знали, що глина здатна змінювати людське життя? Саме так і сталося з іванофранківцем Володимиром Рожновим. Чоловік більше знаний як волонтер і керівник БФ «Франківський опір», який разом із дружиною вже не один рік організовує реабілітаційні заїзди для бійців АТО. Докладніше >>

Вона вміє зі шкарпетки, порожньої пластикової пляшки, декоративних прикрас і каміння створити симпатичну ляльку, в сукні якої можна зберігати пакетики від чаю. А ще є милі та м’якенькі зайчики, котики… І чи не кожне з них можна використати з практичною метою: як підставку для олівців, пакетницю, тримач для рушничків та багато іншого. Олена створює креативні сувеніри вже п’ять років. Ось і знадобилася старенька швейна машинка, якій уже не одне десятиліття. Докладніше >>