Захищаючи державу на війні, загинув мешканець Надвірнянщини Василь Івасюк.
Ця війна забирає цвіт нашої нації. Тих, хто міг би робити чимало відкриттів, змінювати міста та, можливо, навіть країни. Натомість вони вчаться тримати у руках зброю, бо інакше свою Батьківщину не захистиш. А щойно ворог дає про себе знати, відкидають буденність цивільного життя і йдуть уперед.
Таким був і житель Надвірнянської громади с. Стримба Івасюк Василь Васильович, 1989 р.н. Стрілець, помічник гранатометника. 25 лютого став одним із перших, хто, не думаючи, став на захист України.
Але, на жаль, пропав безвісти 07 березня 2022 року під час наступального бою з військовими формуваннями російської федерації поблизу с. Слобода-Кухарська Київської області. Місяці пошуків Героя. Захисника вдалося розпізнати за допомогою ДНК.
“Сум, біль для нашої Надвірнянської громади… Висловлюю щирі співчуття рідним, друзям, знайомим, усім тим, хто знав нашого Героя України! Нехай Господь пошле рідним сили, щоб пережити цю втрату… Вічна слава Герою!”, – пише мер.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи