Все почалася у перші дні повномасштабного вторгнення – директор місцевої школи та двоє працівників взялись допомагати військовим, згодом до них долучились місцеві жительки. Працювали у школі, а в серпні 2022-го перейшли у старий клуб і дали йому нове життя.

 

Спочатку плели сітки із тканин, які приносили жителі села, фарбували їх у потрібний колір, різали вручну стрічки необхідної довжини.

За старшу тут Валентина Василівна. Вона організовує увесь процес: підбирає і купує тканину, звітує за використані кошти перед громадою, тримає зв’язок із волонтерами, які передають сітки на передову. Тут немає визначеної кількості працівників – один день можуть бути 3-4 жінки, в інший день – 15 майстринь.

У день ґаздині можуть сплести дві шестиметрові сітки. Працювали майстрині і тоді, коли надворі були сильні морози – староста села Ірина Муцак шукає дрова, щоб у старому клубі було тепло. Поміж рулонами тканини незмінно крутиться собака Бім — вірний асистент волонтерок. Він не вміє плести вузлики, але вміє лікувати втому своїм теплом.