Якщо серце України сьогодні на Майдані, то мозок… ні, як це не прикро, але не в штабі опозиції. Мозок Майдану – в мережах. Події останнього місяця виразно проявили безпорадність штатних політичних балакучих голів, аналітиків і експертів, до яких ми звикли на телеекрані. Вони не встигають думкою за процесом зі своїх затишних кабінетів, тому сьогодні найцікавіше читати тих, хто намагається препарувати бурхливу українську реальність у соцмережах. Вони стають справжніми лідерами думок в українській блогосфері, їх охоче читають і з ними дискутують тисячі українців. «Галицький кореспондент» запросив низку відомих мережевих авторів коротко поділитися міркуваннями про Євромайдан. А більше – читайте в них на сторінках.

Отже, Майдан-2013: що вас найбільше вразило в цій історії? Чи змінив Майдан країну і як? Чим він є особисто для вас? Що стало для вас головним відкриттям і здобутком Майдану?

Карл ВОЛОХ, бізнесмен, мережевий аналітик, Київ, виходець з Івано-Франківська:

– Вразило – абсолютна непередбачуваність подій. Після всіх розмов на кшталт “аби я ще раз за них вийшов на Майдан після всього того…” А ще – основний мотив уже другої революції – ображена людська гідність. Не ковбаса, не горілка – а честь. Це найцінніше, і це справжнє європейство. Чи змінив Майдан країну – я цього разу квапитися з відповіддю не буду. Сподіваюся тільки, що більше жодна паскуда цю творчу енергію не прос…ре.

Я особисто отримав надію, що в Україні можна буде продовжувати працювати. Бо останні роки перебував тут лише через те, що не міг нормально продати свої тутешні бізнеси – надто вже ринок поганий.

Відкриття – здатність українців більше не персоналізувати свої прагнення. Минулого разу було просто: Ю-Щен-Ко! А тепер виявилося, що ідеали можуть доходити до людей і самі по собі – без месії. Це ознака зрілості. Здобуток – нечувана підтримка США та Європи. Такої солідарності мало хто удостоювався досі в усьому світі.

Марко ГАЛАНЕВИЧ, музикант («ДахаБраха»), Київ:

– Перше – спочатку вразила кількість людей, яким не все одно. Також продовжує дивувати неадекватність влади.

Друге. Думаю, за місяць країну не змінити. Проте імпульс Євромайдану може бути колосальним. Люди побачили один одного, відчули силу єднання. Отримали надію і зараз живуть нею.

Третє. Мені особисто Майдан повернув віру у свій народ. Наразі це найважливіше для мене місце в Україні. Це наше Місце Сили.

І четверте. Здобутки духовного характеру ми вже всі відчуваємо, практичні – попереду!

Ігор ГОЛЬФМАН (мережеве псевдо – Езра Книжник), письменник, FB блогер, Київ:

– Здивувало, наскільки суспільство вже здатне швидко самоорганізуватися – без провідників і диригентів, а вразило – те, як молоді люди, студенти, по суті – діти, першими усвідомили, що у них цинічно відібрали майбутнє, і вийшли на Майдани.

Наскільки змінилася країна – говорити поки що передчасно. Достоїмо до перемоги, там і з’ясуємо, але вже очевидно – вона вже не буде такою, як до цього. Також абсолютно зрозуміло, що головне протистояння в країні проляже не по кордонах регіонів, а по типу свідомості. Розділення в Україні відбувається виключно між людьми, спрямованими до справедливого і цивілізованого життя, і «совками».

Марія КУДРЯВЦЕВА, музикант («Куку Шанель»), Київ:

– Минуло вже три тижні. А я лише нещодавно зрозуміла, що мене найбільш вражає у нашому Майдані. Люди дивляться один одному в очі! Прості перехожі, люди, які проходять просто повз тебе. Але майже всі дивляться в очі. Це вже не натовп, це народ, персоніфікований, індивідуальний.

Раніше люди йшли по своїх справах, не помічаючи один одного. А зараз народилася нова потреба – відчувати один одного, ділитися своїм життям та думками. І ось це – найважливіше здобуття Майдану. Ще важливо: батькам треба обов’язково приводити на Майдан дітей. Хоча б на трішечки, не стояти на морозі, звичайно, а просто пройтися. Бо там є те, на чому можна виховати справжнього патріота. Людину, яка буде поважати та пишатися своїм народом. Саме народом. Бо треба на власні очі бачити щасливих людей, які виборють своє право на достойне життя. Треба чути, як люди співають гімн, як лунають гасла «Слава Україні!». Це неодмінно мають чути діти. Мають бачити, як повинно формуватись здорове суспільство. Майдан – це мікрокосмос ідеальної держави. Бо потім з жодного підручника історії не можна буде черпнути оте відчуття неймовірної гордості за свій народ.

Михайло РАСТАШАНСКИЙ, адвокат, Москва:

– Здивувала велетенська кількість людей, які не просто вийшли на площі, але й залишилися на ній. І готові, схоже, залишатися там до перемоги. Хто після цього буде сумніватися, що росіяни і українці – два різних народи?

Як Майдан змінив Україну – важко відповісти: мені з Москви складно робити висновки, але сподіваюся, що змінить. Хочу надіятися, що Україні вдасться зробити ривок і вирватися нарешті з ординсько-комунстично-номенклатурного болота. І не просто вирватися, але й дати приклад, показати Росії, що таке можливо.

Борис БЕРГЕР, художник, Німеччина:

– Я підтримую Майдан, тому що: я народився і виріс у Львові. Я єврей – галичанин. Я вважаю Львів центром Європи і найгарнішим європейським містом. Я ненавиджу тупого злодія Януковича, ідіота Азарова і всю ганебну Раду. Я не можу спокійно дивитися, як ці злидні і крадії керують Україною. Я ненавиджу Путіна і не хочу, щоб Україна розділила долю Росії. Я підтримую своїх друзів – Леся Подерв’янського, Сашу Ройтбурда, Олега Гнатіва (Моха)… Зараз я в Німеччині на лікуванні, але спробую вирватися і 19 грудня прилетіти до Києва разом зі святим Миколаєм. Я хочу, щоб Україна була Європою, як Польща, Франція, Данія, Австрія, Голландія. І я бачу підстави для цього. Я хочу, щоб ми поміняли всіх чиновників вищого і середнього ешелону. Вірю в нову українську молодь. Я відкрив у Львові перший у світі музей-ресторан «Сало» не для того, щоб платити непомірні податки в кишеню Януковичу. Київ – це не Москва, де провалилася «болотна» революція. Київ – це столиця, де на вулицю вийшов кожен другий, і тому Януковичу страшно повертатися в країну. Нехай живе Нова Україна – європейська країна з новою владою і новою долею! Майдан змінив країну: люди відчули себе вільними, молодими, добрими і сильними.

Сергій «Фома» ФОМЕНКО, музикант («Мандри»), Київ:

– У мене особисто зникло відчуття страху (не все пробзділось в дацькім королевстві), натомість з’явилося відчуття віри в наших людей, поваги до них, і, відповідно, з’явилася надія! Зрозуміло, що до позитивного для України фіналу цієї історії ще треба багато чого зробити, і випробовування тільки почалися. Та з таким народом – шанс стати вільними громадянами є дуже великим! Але триматись треба – желєзно.

Олекса МАНН, художник, Київ:

– Сьогодні запаралелено три різних процеси, які відбуваються абсолютно реактивними темпами.

1. Створення вільного індивідуаліста-громадянина. Достойного і міцного європейця, що утворює продуктивну спільноту. З правом меча і можливістю індивідуального маневру, але і можливістю структурно діяти і самоврядовуватись задля рішення стратегічних питань.

2. Боротьба за незалежність країни.

3. Створення монолітної політичної нації, яку вже не розколоти тупими іграми в “мовні конфлікти” і “протистояння Заходу і Сходу, бо вони такі різні”.

Люди з абсолютно різними поглядами можуть об’єднуватись. Від висловусого вуйка з села до трансгуманіста з оксфордським дипломом. Це вже абсолютно інша країна, буквально за три тижні.

Мені як художнику, досліднику і антропологу дуже цікаво спостерігати, як на очах формується новий тип людини. Такої кількості нормальних і адекватних людей в одному місці я не бачив ніколи. Цей абсолютно сюрреалістичний стан мене ніяк не полишає. Майдан – це самоврядування вільних людей, який ефектно діє як в інтелектуальному полі, так і в абсолютно побутовому. І це має бути поширено на всю країну. Це перша антижлобська революція в світі. Спрямована саме на те, щоб зламати систему, в якій можливо вижити лише жлобам. Люди повстали проти жлобів – і люди переможуть. Ця поляризація естетично довершена.

Катерина БАБКІНА, поетеса, Київ:

– Мені подобається щирість та емоційна краса того, що відбувається. Максимальна віддача, почуття спільності, відповідальність, яку ми не намагаємося перекласти ні на кого, окрім себе. Це трошки державне утворення і трошки піонерський табір.

Майдан став вже не процесом – а результатом, добре організованим, продуманим і раціонально розпланованим заповідним місцем. А добре організовані, продумані, раціонально розплановані місця для нашої країни – явище не таке вже й часте, так само, як і самосвідомість, самоконтроль, самодопомога. В ідеалі можна було би захоплювати і захоплювати нові території і поступово зробити Майданом всю країну, бо люди не вміють робити вдома і на роботі те, що на Майдані. Не в сенсі пригощати одне одного гарячим чаєм, співати гімн і трусити плакатами, а в сенсі бути свідомими і відповідальними, вирішувати свої проблеми і проблеми тих, хто поруч, власними руками, не мовчати, коли тебе дурять, давати відсіч, коли на тебе тиснуть, і так далі. Майдан – чудова вправа на такі навички колективного виживання. Поки ми їх не здобудемо – діла не буде.

Олег МИХАЙЛЮТА – Фагот, музикант («ТНМК»), Київ:

Мені здається, що головне – це те, що люди вже втомились боятися і терпіти! І почали вголос та дуже гучно говорити про те, що їм не подобається! Я думаю, це стрибок в розвитку українського суспільства, тому що пострадянський страх перед владою повинен зникнути назавжди! Тільки тоді ми зрозуміємо, чому саме нам треба перевернути наш Прапор!

Богдан КУТЄПОВ, журналіст, Hromadske.tv, Київ:

– Найбільше мене вразили приховані раніше риси нації: самоорганізація і взаємопорука. Жодних “моя хата скраю”, це вже не про нас. Одна колега-журналістка дивувалась у соцмережах: як це люди, які протягом лічених хвилин змогли об’єднатися й відбити штурм, а потім так ефективно розподілити обов’язки, за 22 роки не змогли побудувати дієву державу! І я розділяю її захоплення. Багато вроджених здібностей міцно спали в українцях аж до 1 грудня. І тепер у багатьох трудягах і селянах розкрились таланти до менеджменту. Це незворотні процеси. Як би не закінчився Євромайдан – відставкою уряду чи ні, ми вже живемо в іншій країні.

Олександр РОЙТБУРД, художник, Київ:

– Спершу мене здивувало те, що він – Майдан – зібрався, потім – що не розійшовся. Потім – що розрісся. Майдан ще не змінив країну, але він змінив людей. Населення подивилося на себе в дзеркало, дехто зняв маски, дехто себе викреслив, а інші, навпаки, розкрилися. Я сподіваюся, що це тільки початок процесу пробудження України. Мовчазний консенсус між режимом і народом зруйновано. Момент історичного зламу – це завжди захоплює.

Іван СЕМЕСЮК, художник, Київ:

– Найбільше вразило, що Майдан, до певної міри, є структурою мілітаризованою на кшталт Запорізької Січі чи гуситського табору. Як показала практика – мирний протест переконливіший тоді, коли протестувальник тримає в міцних руках дрин народного гніву. Навіть нехай просто як символ. Можна сказати, що знаком цього Майдану є будівельна каска, черенок від заступу, і це тішить.

Як Майдан змінив країну? А чи змінив взагалі? Поки Межигірського Дуба не буде просто і конкретно покарано – ні, не змінив. Не забуваймо про таке прикре явище, як Розстріляне Відродження. Ця влада здатна вельми люто огризнутися, отже, пильнуймо, друзі.

А особисто для мене сам незламний факт, що громада смачно плюнула в нахабну мармизу влади, і є головним здобутком Майдану. Ніхто цього не очікував, адже кріпацькі звички нашого простодушного народу ще місяць тому здавалися вічними. Кріпак за одну ніч перетворився на розлюченого кшатрія. Це щось неймовірне. Отже, процес йшов, непомітно, помалу, але йшов.

А для мене як художника Майдан став антропологічною експедицією за натхненням. Якщо все буде гаразд, то Майдан є натяком на культурний ренесанс, що, дай Боже, насувається на Україну.

Григорій СЕМЕНЧУК, поет, музикант («Drumтеатр»):

Мене вразило лише одне – повна відсутність логіки у діях влади. Я завжди думав, що ці “кримінальщики-разводіли” набагато тонше і цілісніше відчувають ситуацію в країні. Адже треба бути дуже пильним, якщо ти крадеш у людей гроші.

Безумовно, Майдан змінив країну. Змінив передусім душі наших громадян. Вони забули про свою німоту і стали єдиним, великим, різноманітним, проте монолітним організмом. За місяць у суспільстві відбулись кардинальні зміни, з’явилась солідарність, взаємоповага і головне – забулося “моя хата з краю”.

Я побачив на власні очі той народ, з яким я хочу жити у цій країні. Це, безумовно, перемога, адже раніше я не уявляв такої есенції. Зараз важливо, щоб кожен громадянин нашої держави побував там і відчув цей стан – коли ти є частиною чогось великого. Майдан уже переміг. І якщо буде і надалі боротьба – то точно будуть і нові результати, і перемоги.

Андрій КОЗЛОВ, адвокат:

Найбільше вразила здатність величезної кількості людей у малесенький проміжок часу відчути одне одного і стати пліч-о-пліч на захист своїх прав і свобод, на захист кожного з нас. Те, наскільки виразно люди відчули свою власну величезну роль і відповідальність за себе і, нарешті, за тих, хто поруч. Те, наскільки добрі і усміхнені виявилися в них при цьому обличчя попри вельми тяжкі обставини. І те, що такій кількості різних людей безмежно цікаво одне з одним.

Напевно, Майдан таки змінив країну. Створено величезний суспільний капітал – довіри і самоорганізації. Причому довіри і самоорганізації, що виникли буквально на рівному місці, та ще й під міліцейськими кийками. Ще трохи – і люди навчаться творити сталі інституції і захищати себе, поліпшувати своє життєве середовище не лише в часи викликів, а й кожного дня. Люди відчули себе вільними людьми, власне не підзвітними, а тими, кому держава має складати звіт за свої вчинки, перед ким має нести відповідальність. Нарешті виявилося, кожен здатний працювати трохи більше, аби покласти не лише вільну енергію, але й професійні навички у загальний казан. А це означає, що прообраз професійного самоврядування закладений. Вкрай важливим тут є й те, що люди навчилися прозоро скидатися “на Майдан” і не менш прозоро витрачати ці гроші – до копійки. Значить, зможуть і на ліхтарі, і на дороги, і на парки, і на ставки – просто потрібні зміни, які насправді дадуть їм таку можливість.

Для мене особисто Майдан став величезним марафоном чудових знайомств, нескінченною вервечкою гарних, добре поданих думок і цілком конкретних планів змін на краще, джерелом творчості і розумного гумору. Перевіркою того, чи не заслабо стало голосно зупинити брутальну владу, сказавши: “Стривай, це узурпація!” І також, звісно, можливістю водночас робити величезну кількість несумісних, на перший погляд, речей: від переноски дров і нічної варти до конструювання деяких інституцій і правил майбутньої України. Хтозна, чи вистачить на все це сил за іншої нагоди?

Головний здобуток Майдану – людська любов одне до одного. Розум, який, виявляється, може брати гору над силою. Сміх, який що страшніше стає – то веселіший. Страх влади, який має бути присутнім у неї завжди, інакше їй нема розумних меж, а наслідки жахливі. Врешті, те, що Майдан виявився набагато більш дорослим і відповідальним, ніж ті бундючні малоосвічені непорозуміння, які чомусь називаються в цій країні владою.

Андрій БОНДАР, письменник, Київ:

– Майдан, на мою думку, став лабораторією суспільної згоди. Люди різних поглядів і переконань, як з’ясувалося, можуть об’єднатись у боротьбі зі спільним ворогом. Він, безперечно, сильно змінив країну, бо вона вже більше ніколи не стане іншою – пасивною і боязкою. Майдан зібрав у кулак єдину волю протесту. Це духовний акт європейського народу, який більше ніколи не буде рабом. Цього не хоче зрозуміти влада і ніколи не зрозуміє путінська Росія. Ми – інша цивілізація. Цивілізація солідарних і вільних людей. Ось моє головне відкриття Майдану.

Олексій БОБРОВНІКОВ, журналіст, письменник:

– Вразила реакція моїх російських і змоскалізованих знайомих. Тих, що там зареєстровані уже по всім правилам, і тих, що тільки починають робити кар’єру в Москві. Реально люди зникли. Не пишуть, не телефонують. Коли я рівно рік тому був ще в Грузії і спостерігав за мирним відходом від влади Саакашвілі, мені постійно телефонували з Москви і питали: ну шо ти, ну як ти? А тепер ні фіга. Мовчать. Думаю, бояться почути щось не те, що розказують по місцевому телебаченню. Бояться емоційно долучитися до цієї історії. Бо коли вже долучишся – це ж незворотній процес. Доведеться щось робити. Доведеться не погоджуватись. Доведеться їхати додому.

Як Майдан змінив країну? Думаю, зник страх. Його було не дуже багато, але якийсь лишався. Страх дати здачі, коли тебе б’є, скажімо, корумпований правоохоронець. Тепер основне, щоб Майдан, чим би він не закінчився, не здав своїх, не віддав затриманих у руки режиму. Тоді оця відсутність страху отримає під собою підґрунтя.

Щодо здобутків, можу лише сказати, чого боюся найбільше. Був сюжет по телебаченню про сімейну пару пенсіонерів, які віддали десять тисяч гривень на потреби руху спротиву. От чесно, єдине, що мене по-справжньому зараз чіпляє, – це та їхня інвестиція. Щоб вони щасливими засинали і знали, що не дарма і дожили до кращої України. Хоча б відчули у повітрі, що вона справді колись стане такою.

А щодо мене особисто, я втратив аполітичність, якою дуже пишався. Не знаю, що тепер з цим робити. Надіюся допомогти дотиснути «банду» і повернутися до цієї якості.

Ірена КАРПА, письменниця, музикант («Qarpa»):

– Дивує і вражає енергетика людей. Зворушують аж до мурашок по шкірі прості хоробрі вчинки – як-от пожертва двох пенсіонерів-інвалідів із Франківська, що віддали всі свої заощадження на те, аби наступні покоління мали собі вільну Україну… Ми просто не маємо права їх тепер підвести. Бачила бабусю, що вибирала найдорожчі цукерки в магазині, би роздати на Майдані, бачила літнього чоловіка з військовим наплічником і каскою через лікоть, студентів, які їдуть з дніпропетровськів-запоріж на свою нещасну стипендію, незважаючи на погрози і шантаж адміністрації вузів. Я знову повірила в Україну. Думаю, це така собі відповідь на питання, для чого я тут народилася. Я тут, бо тут є що змінювати. І змінювати суспільство – будувати “Європу в головах” насправді значно важче, ніж змінювати політичний устрій. Але ця зміна якраз зараз і відбувається, на наших очах. Формуються нові герої, і це ті, хто зараз поряд. Новий політичний лідер мусить бути якраз із цього народу – незаляканого, вільного серцем, сильного розумом, іронічного, солідарного. Я не дуже за те, аби публічні люди йшли в політику – хай собі лишаються лідерами опіній, їм своє робити: писати, малювати, співати, знімати кіно. А от добрі менеджери – ті молоді люди, які вмудрилися в цих умовах вибудувати свою справу, знають, як справлятися з десятьма напрямками поставлених завдань, керувати персоналом, – це воно. Я таких знаю. І за них би голосувала.

Ростислав ШПУК, фотограф, есеїст, бізнесмен, блогер, Івано-Франківськ:

– Найбільше мене вразило особисте, а саме те, що я перейнявся почуттями до нашого народу. Якийсь стан закоханості, суміш агапе і філії. В Майдані ж важливе не те, що він стоїть, а те, що він сидить-лежить-чатує в київських квартирах, готелях, спортзалах і т.д., і в будь-яку мить ця «амбулаторна» його складова готова вивалити на вулиці на підтримку своїй «стаціонарній» обкладинці. І ще нинішній Майдан схожий на ножиці: там все вирішують не два леза, довгі шліфовані «настрополені» й блискучі, а маленька непомітна заклепка посередині. Саме від неї залежить, чи будуть леза щільно прилягати один до одного, отже, чи будуть діючими. А сьогоднішня «заклепка» виявилась міцною, надійною і гордою. «Епохальною», безповоротною зміною наразі можу назвати одну, символічну – повалення Леніна. Найбільше від старого страждав феншуй: пам’ятник перекривав рух життєвим потокам Ци в організмі країни, які рухаються із заходу на схід: бульваром Шевченка закінчується Житомирська траса, яка веде з Галичини.

Олена ГРОЗОВСЬКА, мистецтвознавець, музикант (ГрозовСКА бенд), Київ

Ще кілька тижнів тому здавалося, що метастази зневіри і апатії пронизали все суспільне тіло і повільне сповзання в білоруські реалії неминуче. І раптом, буквально в один день, все кардинально змінилось. Гiркий цинізм і розчарування змінились натхненням. Слова – гідність, солідарність, воля, взаємоповага – наповнились реальним змiстом. Люди щодня демонструють ці якості. Зовні перебуваючи в летаргії – суспільство продовжувало еволюціонувати. Результатом глибинної трансформації стала абсолютно нова якість Майдану 2013 року. Люди перестали сліпо довіряти політикам; популізм як інструмент маніпуляції має набагато менше шансів у порівнянні з 2004-им .

Майдан змінив країну. Люди повірили в свої сили. Майдан володіє потужним психотерапевтичним ефектом: позбавляє від особистих і колективних фобій.

Майдан розкрив нові прекрасні якості моїх друзів і познайомив з чудовими людьми.

Головне відкриття i здобуток Майдану – здатність людей об’єднуватися перед спільною загрозою. Хтось справедливо відмітив, що старе українське гасло “моя хата з краю” тепер можна продовжити так: “Моя хата з краю: я зустрічаю ворога першим “

Підготував Олег ГНАТІВ, фото Ростислава ШПУКА